8. Проблема трансформації біосфери в ноосферу

Розглядаючи еволюцію БС, її перетворення внаслідок антропогенної діяльності, потрібно зупинитися на такому важливому понятті, як „ноосфера”. Термін „ноосфера” введений в науку у 1927 р. Е. Леруа. Сама проблема трансформації БС в ноосферу стала широко розглядатися з різних позицій П. Тейаром де Шарденом і В.І. Вернадським.

Послідовники П. Тейара де Шардена вважають, що „еволюціонуючий космогенез” зазнає розвитку (геогенез  біогенез  психогенез  ноогенез) і ускладнення матеріальних об'єктів, які супроводжуються зростанням їх „психологічної зосередженості”.

У роботі „Декілька слів про ноосферу” В.І. Вернадський (1944 р.) відзначав: „Ноосфера - останній з багатьох станів еволюції біосфери в геологічній історії - стан наших днів. Хід цього процесу лише починає нам прояснюватися з вивчення її геологічного минулого в деяких своїх аспектах”. Він показав, що ноосфера є неминучим і закономірним етапом природно-історичного розвитку БС, по досягненні якого оточуюче людину природне середовище буде раціонально перетворене колективним розумом і працею людства для максимального задоволення його зростаючих матеріальних та духовних потреб, тобто розумного (оптимального) регулювання взаємовідносин природи і людини, виправлення негативних антропогенних впливів. Початок ноосфери відлічується В.І. Вернадським з моменту появи розуму, що відрізняє людину від інших організованих істот: „З появою на нашій планеті обдарованої розумом живої істоти, планета переходить у нову стадію своєї історії. Біосфера переходить в ноосферу”. Але це вже не „моноліт”, а двокомпонентна система, об'єднана еволюцією природи і суспільства.

Сформоване при певному впливі людства нове природне середовище - біотехносфера (частина БС, перетворена людиною на технічні й техногенні об'єкти) - є наслідком соціального і науково-технічного розвитку людини. Геохімічну діяльність людини академік О.Є. Ферсман назвав техногенезом. Техногенез має велике значення, особливо при формуванні біотехносфери, під час розгляду питань забруднення й охорони довкілля.

Людство ще недостатньо вивчило сучасну стадію еволюції БС Землі. Концепція ноосфери тільки починає розроблятися. Можливо, що „сфера розуму” і проблема її оптимізації тільки починають формуватися. Як слушно зауважував В.І. Вернадський: „Зараз ми переживаємо нове геологічне еволюційне змінення БС. Ми входимо до ноосфери”.

9. Антропогенне навантаження – основна причина деградації бс

Одним із найважливіших факторів деградації БС є різке збільшення чисельності населення - характерна риса ХХ століття, названого епохою демографічного вибуху. Якщо на початку ХХ століття чисельність населення Землі складала 1,5 млрд. чол., то в 1950 р. – 2,5 млрд. чол., в 1992 р. - 5,4 млрд. чол., а потім щорічно кількість населення зростала на 70-100 млн. чол. і наприкінці 1999 р. перевищила 6,0 млрд. чол. [18]. Між 1950 і 2000 роками населення світу збільшилося від 2,5 млрд. до 6,1 млрд. чол. Останні прогнози показують, що населення має зрости до 2050 р. на 2,8 млрд. і складати 8,9 млрд. чол. Основні причини демографічного зростання - це систематичне скорочення смертності і зростання тривалості життя за рахунок покращення умов життя, медичної допомоги і т.д. Швидке зростання чисельності населення Землі, а в деяких регіонах й перенаселення, призводить до збільшення антропогенних навантажень на ЕС, зокрема на агроекосистеми.

Розширення і посилення антропогенного і техногенного тиску на ресурсно-екологічну систему Землі руйнує економічну основу СР, наносить величезну соціальну шкоду. Запобігання ресурсно-екологічної кризи і збереження довкілля перетворюються на головну мету: виживання людства. Розв’язання ресурсно-екологічної кризи ускладнюється „ефектом екологічного і економічного бумеранга”, суть якого полягає в тому, що безмежна економіка руйнує природу, а руйнування природи підриває економіку [19].

Інтегральним показником ресурсно-екологічної кризі слід вважати зміну генетичного фонду БС. За даними Міжнародної спілки охорони природи (ІСОП) з 1600 р. зникло біля 40 видів ссавців, а більше ніж 120 знаходиться на межі зникнення; зникло 100 видів птахів і 190 їх можуть зникнути; під загрозою зникнення знаходяться 20-25 тис. видів вищих рослин. За даними Н. Майерс (Myers, 1980) в середині 1970-х років на Землі зникав щодня один вид, а в 1990-і роки щезнення одного виду обчислюється однією годиною.

Антропогенна діяльність стала причиною непоправних змін БС і її складових, які знаходяться в стані екологічної кризи, що характеризується: 1) атрибутивними ознаками природних ЕС, зміщених до межі, біля якої виникає загроза втрати їх ідентичності; 2) зростанням потужності людства як геологічної сили; 3) критичним станом ЕС різної об’єктної визначеності та розмірності (видові, локальні, тотальні, глобальні) [20].

Видові (компонентні) екологічні кризи виникають унаслідок того, що відповідний стан ЕС зумовлюється зникненням певних її компонентів чи інших видів. Локальні (репрезентативні) екологічні кризи обумовлюють руйнування цілих ЕС, яким не завжди вдається відновитися. Тотальні (панойкуменні) екологічні кризи приводять до суцільного руйнування всієї або переважної більшості ЕС високого ієрархічного рівня, охоплюють значні еколого-ландшафтні зони. Глобальні (біосферні) екологічні кризи порушують системну цілісність всієї БС.

Населення всієї Землі і кожного її жителя окремо зачіпає глобальна екологічна проблема - охорона довкілля і раціонального природокористування. У межах цієї проблеми виділяються три взаємопов’язаних складових: біологічна, технічна; соціально-економічна [21].

Існує багато екологічних питань різного масштабу і різної значущості, але основними екологічними проблемами сучасності є [3]: 1) зміна клімату (геофізики) Землі на основі посилення теплового ефекту викидів метану і інших газових домішок, аерозолів, легких радіоактивних газів, зміни концентрації О₃ в тропосфері та стратосфері; 2) засмічування (контамінація) і інше забруднення найближчого космічного простору; 3) загальне ослаблення стратосферного О₃, утворення великої „озонової діри” над Антарктидою, малих „дір” над іншими регіонами планети; 4) забруднення атмосфери з утворенням кислотних опадів, сильно токсичних і згубно діючих ЗР внаслідок повторних хімічних реакцій, в тому числі фотохімічних (в цьому одна з основних причин руйнування озонового шару, на який впливають ХФВ, пари Н₂O, NO_x, малі газові домішки); 5) забруднення Світового океану, поховання в ньому (дампінг) отруйних і радіоактивних речовин, насичення його CO₂ з атмосфери, надходження в нього антропогенних нафтопродуктів, інших ЗР, особливо важких металів і складних органічних сполук, підкислення мілководь за рахунок забруднення SO_x і NO_x атмосфери, розрив нормальних екологічних зв'язків між океаном і водами суші в зв'язку з будівництвом дамб на ріках; 6) виснаження і забруднення поверхневих вод суші, континентальних водоймищ, підземних вод; порушення балансу між поверхневими і підземними водами; 7) радіоактивне забруднення локальних ділянок і деяких регіонів, особливо в зв'язку з поточною експлуатацією атомних пристроїв, чорнобильською аварією і випробуванням ядерної зброї; 8) зміна геохімії окремих регіонів планети в результаті, наприклад, переміщення важких металів і концентрування їх на поверхні землі при нормальній дисперсності в літосфері; 9) накопичення, що продовжується, на поверхні суші отруйних радіоактивних речовин, побутового сміття і промислових відходів, особливо практично нерозкладних і дуже стійких, типу поліетиленових виробів, інших пластмас; виникнення повторних хімічних реакцій у всіх середовищах з утворенням токсичних речовин; 10) порушення глобальної екологічної рівноваги, співвідношення екологічних компонентів, в т.ч. зсув екологічного балансу між Світовим океаном, його прибережними водами і впадаючими в нього поверхневими і підземними водами суші; 11) утворення техногенних пустель в нових регіонах планети, розширення вже існуючих пустель, поглиблення самого процесу утворення пустель (загальна площа пустель і напівпустель 48,4 млн. км², з них на частку антропогенних припадає не менше ніж 10 млн. км²); 12) скорочення площі тропічних дощових лісів і тайги, яке веде до дисбалансу кисню і посилення процесу зникнення видів тварин і рослин (вважається, що під загрозою зникнення знаходиться близько 10 тис. видів); 13) звільнення і утворення в ході вищезгаданого процесу нових екологічних ніш і заповнення їх небажаними організмами, шкідниками, паразитами, збудниками нових захворювань рослин, тварин, включаючи людину; 14) абсолютне перенаселення Землі і демографічний вибух в окремих регіонах; 15) погіршення середовища життя в містах і сільській місцевості, збільшення шумового забруднення, стресів присутності, забруднення повітря промисловістю, транспортними засобами, зорового придушення людини високими будівлями, виникнення „смутку нових міст”, дискомфорту знеособленого будівництва, напруженого темпу міського життя і втрати соціальних зв'язків між людьми, виникнення „психологічної втоми”.