ЛЕКЦІЯ 4

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА ТА ОСВІТНЯ БАЗА

ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

ПІДРОСТАЮЧОГО ПОКОЛІННЯ

1. Сучасна освіта в галузі здоров’я.

2. Нормативні документи щодо формування здорового способу життя.

Список рекомендованої літератури:

1. Бібік Н. «Основи здоров’я» в початковій школі: методичний коментар / Надія Бібік, Ніна Коваль // Початкова школа. – 2009. – № 5. – С. 42-47.

2. Валеологія: Державний стандарт середньої освіти України // Освіта України. – № 26-27. – 27 липня 1997.

3. Державна національна програма “Освіта” : Україна XXІ століття. – К. : Райдуга, 1994. – 61 с.

4. Закон України “Про загальну середню освіту” // Освіта України. – (Норм. правові док.). – 1999. – № 25. – С. 5–8.

5. Національна доктрина розвитку освіти України у XXІ столітті. – К. : Шк. світ, 2001. – 24 с.

1. Сучасна освіта в галузі здоров’я

Сучасна освіта – це значно більше, ніж навчання письму та читанню, це суттєво складніше явище, ніж передача певного набору інформації та знань. Сучасна високоякісна освіта – це особистісно орієнтований розвиток людини, формування самосвідомості, системи норм і цінностей, навичок спілкування та прийняття рішень, умінь керувати своїми бажаннями та діями інших, долати перепони, протистояти з боку волі іншого тиску; це набуття інших звичок, необхідних для успішного інтегрування молодих людей у суспільні відносини та самостійного життя.

Отже, освіта в галузі здоров'я має поєднувати засвоєння необхідних знань, формування певного ставлення та конкретних навичок, необхідних для позитивної поведінки, збереження та розвитку здоров'я. Саме ця тріада “знання -- ставлення -- навички (включаючи життєві навички)” визначає зміст навчання в галузі здоров'я на основі навичок.

Знання передбачає володіння певним масивом інформації та розуміння світу і фактів життя на її основі. Передача знань у процесі навчання може включати як викладення та засвоєння окремих простих фактів, так і розуміння того, як різні факти пов'язані один з одним. Наприклад: знання шляхів передачі ВІЛ-інфекції є результатом засвоєння простих фактів, але усвідомлення зв'язку між різними шляхами передачі ВІЛ-інфекції дає розуміння того, що сексуальні стосунки із споживачем ін'єкційних наркотиків підвищує ризик інфікування.

Знання є необхідною умовою навички, але не достатньою для її формування. Знання – це інформація, яка може ще не бути переведеною в ранг діяльності. У більшості випадків для формування навички інформація необхідна, але вона рідко виявляється достатньою.

Ставлення – це особистісні погляди, стереотипи, уявлення, переконання, забобони, суб'єктивні оцінки суперечностей: що подобається, що сподобається, добре чи погане, важливе чи неважливе, потребує уваги чи не потребує тощо. Слід наголосити, що в контексті розуміння ставлення як елемента зазначеної тріади "знання – ставлення – навички", це поняття розглядається в широкому тлумаченні, включаючи у себе визначення також ціннісні настанови, переконання, соціальні та субкультурні норми, права, очікування та мотивації. Ставлення на передбачуваному рівні зумовлює певні дії або реакції людини. Наприклад: повага до свого тіла та висока оцінка важливості догляду за тілом є суттєвим фактором збереження особистого здоров'я, нормального функціонування організму та високого рівня працездатності.

Навички можна визначити як здатність практикувати конкретні моделі поведінки. Вони включають життєві навички (визначення наведено нижче) та “інші” навички. Під “іншими” навичками розуміють специфічні практичні навички, уміння та техніки, які мають відношення до здоров'я. Наприклад: надання першої допомоги, дотримання гігієни, правильне використання контрацептивів.

Життєві навички – це здатність людини справлятися з вимогами та проблемами повсякденного життя, а за потреби – надати допомогу іншим. Зокрема, життєві навички можна розглядати як групу психосоціальних компетенцій та навичок міжособистісного спілкування, які допомагають людям приймати поінформоване та обґрунтоване рішення, розв'язувати проблеми, критично та творчо мислити, ефективно будувати соціальні контакти та здорові стосунки, співчувати, продуктивно організовувати своє життя, вести здоровий спосіб життя. Життєві навички можуть бути застосовані людиною у власній поведінці або спрямовані на інших, так само як і на зміну оточення задля того, щоб зробити його позитивним та безпечним для здоров'я.

Поняття «життєві навички» ще не має усталеного визначення, але цілком зрозуміло, що це поняття інтегрує навички, які стосуються всіх складових здоров’я людини (фізична, соціальна, психічна, духовна) та безпеки життя людини.

Школа має відігравати провідну роль у створенні умов для здобуття дітьми та підлітками знань, формуванні ставлень та виробленні навичок, які потрібні для захисту власною здоров'я. Освіта допомагає підліткам та молоді ідентифікувати фактори, які впливають на їх вибір стосовно ризикованої поведінки і далі – на стан їх здоров'я. Сформованість життєвих навичок перевіряється в реальному житті (за можливості), у наближених умовах до реального життя, у процесі розв’язання ситуативних завдань, затівання рольових, дидактичних ігор, виконання практичних робіт.

Життєві навички, що сприяють фізичному здоров’ю

Навички раціонального харчування:

• дотримання режиму харчування;

• уміння визначати і зберігати якість харчових продуктів.

Навички рухової активності:

• навички виконання ранкової зарядки;

• регулярні заняття фізичною культурою, спортом, руховими іграми, фізичною працею.

Санітарно-гігієнічні навички:

• навички особистої гігієни;

• уміння виконувати гігієнічні процедури (догляд за шкірою, зубами, волоссям тощо).

Режим праці та відпочинку:

• уміння чергувати розумову і фізичну активність;

• уміння знаходити час для регулярного харчування і повноцінного відпочинку.

Життєві навички, що сприяють соціальному здоров’ю

Навички ефективного спілкування:

• уміння слухати;

• уміння чітко висловлювати свої думки;

• уміння відкрито виражати свої почуття, без тривоги і звинувачень;

• володіння невербальною мовою (жести, міміка, інтонація тощо);

• адекватна реакція на критику;

• уміння просити про послуги або допомогу.

Навички співпереживання:

• уміння розуміти почуття, потреби і проблеми інших людей;

• уміння висловити це розуміння;

• уміння рахуватися з почуттями інших людей;

• уміння виявляти допомогу і підтримку.

Навички розв’язування конфліктів:

• уміння розв’язувати конфлікти на основі толерантності та конструктивних переговорів.

Навички поведінки в умовах тиску, погроз, дискримінацій:

• навички впевненої (адекватної) поведінки, серед яких – застережні дії щодо зараження ВІЛ-інфекцією;

• уміння відстоювати свою позицію та відмовлятися від небажаних пропозицій, зокрема, пов’язаних із залученням до куріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин;

• уміння уникати небезпечних ситуацій і діяти у разі загрози насилля.

Навички спільної діяльності і співробітництва:

• уміння бути «членом команди»;

• уміння визнавати внесок інших у спільну роботу;

• уміння адекватно оцінювати свої здібності і свій внесок у спільну діяльність.

Життєві навички, що сприяють духовному та психічному здоров’ю

Самоусвідомлення і самооцінка:

• уміння усвідомлювати власну унікальність;

• позитивне ставлення до себе, інших людей;

• уміння реально оцінювати свої здібності і можливості, а також адекватно сприймати оцінки інших людей.

Навички самоконтролю:

• уміння правильно виражати свої почуття;

• уміння контролювати прояви гніву;

• уміння впоратися з тривогою;

• уміння переживати невдачі.

Мотивація успіху і тренування волі:

• віра в те, що ти є господарем свого життя;

• установка на успіх;

• уміння концентруватися на досягненні мети;

• розвиток наполегливості і працьовитості.

Життєві навички безпечної поведінки

Навички безпечної поведінки вдома:

• здатність оберігати власну оселю від потрапляння до неї зловмисників;

• здатність дотримуватися безпечної поведінки в побуті (пожежа, поломка електричного обладнання, газо- і водопостачання тощо);

• уміння безпечно поводитися з електроприладами, газовими приладами, інструментами тощо;

• здатність передбачати негативні наслідки порушення правил безпечного поводження вдома.

Навички безпечної поведінки в школі:

• здатність безпечно поводитися під час ігор, на перервах, у спортивній залі, їдальні, близько вікон, біля туалету, на сходових маршах, на шкільному подвір’ї;

• здатність передбачати наслідки власних негативних дій.

Навички безпечної поведінки пішоходів:

• здатність дотримуватися Правил дорожнього руху під час переходу проїзної частини дороги, регульованого і нерегульованого перехрестя, майдану (в населеному пункті й поза межами населеного пункту);

• здатність переходити дорогу з обмеженою оглядовістю, за несприятливих умов, за умови активного руху транспорту;

• здатність дотримуватися правил безпечної поведінки біля залізничного переїзду та переходу залізничної колії;

• здатність користуватися дорожньою розміткою і дорожніми знаками;

• здатність аналізувати дорожню обстановку і приймати рішення про перехід проїзної частини дороги.

Навички безпечної поведінки пасажирів:

• здатність дотримуватися правил безпечної поведінки пасажирів (на зупинці, в салоні, під час посадки та висадки тощо);

• здатність передбачати наслідки порушення правил безпечної поведінки пасажирів.

Безпечний відпочинок:

• здатність дотримуватися правил безпечної поведінки у дворі (вибір безпечних місць для ігор, розваг; пожежонебезпечні та вибухонебезпечні предмети; незнайомі люди);

• здатність додержуватися правил безпечної поведінки в навколишньому природному середовищі (літній відпочинок у лісі; в сільській місцевості; на воді; зимові розваги, стихійне лихо);

• здатність надавати само- і взаємодопомогу в різних ситуаціях;

• здатність передбачати негативні наслідки порушення правил безпечного поводження в довкіллі;

• здатність дотримуватися правил безпечної поведінки в різних видах діяльності та екстремальних ситуаціях.

Нормативні документи щодо формування здорового способу життя.

Протягом останніх років було видано низку наказів, законів, які були спрямованні на збереження, покращення, охорону, відновлення здоров'я нації, в тому числі, і дітей.

Міністерство освіти і науки України традиційно реалізує багаторічну цілеспрямовану діяльність щодо формування здорового способу життя дітей, керуючись законами України “Про освіту”, “Про дошкільну освіту”, “Про охорону дитинства”, а також багатьма нормативно-правовими актами останніх років, які спеціально спрямовані на розв'язання проблем здоров'я молоді, що навчається. Наявний досвід дозволяє стверджувати про значні напрацювання як на рівні окремих шкіл, областей, так і на рівні національному.

1. Конвенція ООН про права дитини;

2. Конституція України;

3. Національна доктрина розвитку освіти;

4. Закон України «Про загальну середню освіту»;

5. Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи;

6. Закон України «Про охорону здоров’я»;

7. Міжгалузева комплексна програма «Здоров’я нації» на 2002-2011 рр.;

8. Указ Президента України «Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя»;

9. Державна програма «Репродуктивне здоров’я нації» на період до 2015 р.;

10. Про затвердження Державної програми профілактики йодної недостатності у населення на 2002-2005 роки

11. Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді.