- •1. Сучасна освіта в галузі здоров’я
- •Нормативні документи щодо формування основ здорового способу життя
- •1.Конвенція оон про права дитини
- •2. Конституція україни
- •3. Національна доктрина розвитку освіти
- •VI. Освіта і фізичне виховання - основа для забезпечення здоров'я громадян.
- •4. Закон україни «про загальну середню освіту»
- •5. Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи
- •6. Закон україни «про охорону здоров'я»
- •7. Міжгалузева комплексна програма
- •8. Указ президента україни
- •9. Державна програма "репродуктивне здоров'я нації" на період до 2015 року
- •10. П о с т а н о в а кабінет міністрів україни
- •11. Державна програма
- •Загальні положення
4. Закон україни «про загальну середню освіту»
Прийнятий 13 травня 1999 року (Витяг)
Стаття 5. Завдання загальної середньої освіти.
Завдання загальної середньої освіти є:
... виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів (вихованців)
5. Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи
Затверджено на спільному засідання Колегії МОН України
та Президії АПН України 22.11.2001 р. (Витяг)
Основними завданнями загальноосвітньої школи є:
— різнобічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування ціннісних орієнтацій, задоволення інтересів і потреб;
— збереження і зміцнення морального, фізичного і психічного здоров'я вихованців;
— виховання школяра як людини моральної, відповідальної, людини культури з розвиненим естетичним і етичним ставленням до навколишнього світу і самої себе.
Школа - це простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе, і тому вся діяльність навчального закладу вибудовується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя, гармонізації і гуманізації відносин між учнями і педагога ми, школою і родиною, ґрунтуючись на ідеї самоцінності дитинства, діалогу, усвідомлення вибору особистого життєвого шляху.
6. Закон україни «про охорону здоров'я»
Закон України від 19 листопада 1992 р. зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 3 лютого 1993 р., Декретом Кабінету Міністрів України № 23092 від 31 грудня 1992р. (Витяг)
Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутнім поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.
Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів,
що шкідливо впливають на їхнє здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.
Стаття 6. Право на охорону здоров'я.
Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає:
• життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, необхідний для підтримання здоров'я людини;
• безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;
• санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає;
• безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;
• участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони здоров'я;
• участь в управлінні проектів здоров'я та проведення громадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому законодавством;
• можливість об'єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров'я;
• правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я;
• відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди;
• оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я;
• можливість проведення незалежної медичної експертизи у разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров'я можуть бути ущемлені загальновизнані права людини і громадянина.
Стаття 28. Створення сприятливих для здоров'я умов праці, навчання, побуту та відпочинку.
З метою забезпечення сприятливих умов для здоров'я умов праці, навчання, побуту та відпочинку, високого рівня працездатності, профілактики травматизму і професійних захворювань, отруєнь та відвернення іншої можливої шкоди для здоров'я встановлюються єдині санітарно-гігієнічні вимоги до організації виробничих та інших процесів, пов'язаних з діяльністю людей, а також до якості машин, обладнання, будівель, споживчих товарів та інших об'єктів, які можуть мати шкідливий вплив на здоров'я.
Всі державні стандарти, технічні умови і промислові зразки обов'язково погоджуються з органами охорони здоров'я в порядку, встановленому законодавством. Власники і керівники підприємств, установ і організацій зобов'язані забезпечити в їхній діяльності виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та інших вимог щодо охорони праці, передбачених законодавством про працю, не допускати шкідливого впливу на здоров'я людей і навколишнє середовище. Держава забезпечує нагляд і контроль за створенням сприятливих для здоров'я умов праці, навчання, побуту і відпочинку, сприяє громадському контролю з цих питань.
Стаття 32. Сприяння здоровому способу життя населення.
Держава сприяє утвердженню здорового способу життя населення шляхом розповсюдження наукових знань з питань охорони здоров'я, організації медичного, екологічного і фізичного виховання, здійснення заходів, спрямованих на підвищення гігієнічної культури населення, створення необхідних умов, в тому числі медичного контролю, для занять фізкультурою, спортом і туризмом, розвиток мережі профілакторіїв, баз відпочинку та інших оздоровчих закладів, на боротьбу зі шкідливими для здоров'я людини звичками, встановлення системи соціально-економічного стимулювання осіб, які ведуть здоровий спосіб життя. В Україні проводиться державна політика обмеження куріння та вживання алкогольних напоїв, забороняється у будь-яких формах реклама тютюнових виробів, алкогольних напоїв та інших товарів, шкідливих для здоров'я людини. З метою запобігання шкоди здоров'ю населення забороняється проведення без спеціального дозволу Міністерства охорони здоров'я України розрахованих на масову аудиторію лікувальних сеансів та інших аналогічних їм заходів з використанням гіпнозу та інших методів психічного або біоенергетичного впливу.
Стаття 59. Піклування про зміцнення та охорону здоров'я дітей і підлітків.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я своїх дітей, їхній фізичний та духовний розвиток, ведення ними здорового способу життя. У разі порушення цього обов'язку, якщо воно завдає істотної шкоди здоров'ю дитини, винні у встановленому порядку можуть бути позбавлені батьківських прав. З метою виховання здорового молодого покоління з гармоній ним розвитком фізичних і духовних сил держава забезпечує розвиток широкої мережі дитячих садків, шкіл-інтернатів, оздоровниць, таборів відпочинку та інших дитячих закладів. Дітям,'які перебувають на вихованні в дитячих закладах і навчаються в школах, забезпечуються необхідні умови для збереження і зміцнення здоров'я та гігієнічного виховання. Умови навчально-трудового навантаження, а також вимоги щодо режиму проведення занять визначаються за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України.
Стаття 62. Контроль за охороною здоров'я дітей у дитячих виховних і навчальних закладах.
Контроль за охороною здоров'я дітей та проведенням оздоровчих за ходів у дитячих виховних і навчальних закладах здійснюють органи та заклади охорони здоров'я разом з органами і закладами народної освіти за участю громадських організацій.