Творчий проект на тему:
“Вишивка у інтер’єрі”
Підготувала учениця 9-Г класу
Бубирь Валерія
2012 рік
Етапи розробки творчого проекту:
| Організаційно-підготовчий етап.
1.1Визначення проблеми яка спонукає до роботи .
1.2Постановка мети і завдання проекту.
1.3Проведення міні-маркетингових досліджень, спрямованих на вибір об’єкта проектування.
1.4Історико-технічна довідка про об’єкт проектування.
1.5Аналіз виробів аналогів та пошук варіантів їх удосконалення.
1.6Обґрунтування виробу кращої ідеї для реалізації проекту, на основі проведених досліджень.
|| Конструкторський етап.
2.1Створення клаузори виробу.
2.2Опис зовнішнього вигляду та поле традиції проектованої моделі.
2.3Розробка конструктор технологічної документації.
2.4Підбір відповідних конструкцій цих матеріалів, інструментів та обладнання для роботи.
2.5Екологічне та економічне обґрунтування доцільності виконання проекту.
||| Технологічний етап.
3.1Визначення отриманої технології виготовленого виробу.
3.2Складання технологічної картки виготовлення виробу.
3.3Виготовлення об’єкта проектування, дотримання правил безпечної праці під час роботи.
|V Заключний етап.
4.1Виконання економічних розрахунків, собівартості та прибутковості виробу.
4.2Екологічна оцінка виробу.
4.3Аналіз власної діяльності на кожному з етапів проектування та підведення підсумків роботи над проектом.
4.4Презинтація виготовленого виробу чи проекту в цілому.
1.1Визначення проблеми яка спонукає до роботи .
Я взяла за проектований виріб вишивку.
Тому,що я вирішила, що моя вишита ка ртинка впишиться в інтер’єр трудового класу.Але в мен є проблема для створення виробу:
1.2 Постановка мети і завдання проекту.
Мета:ознайомлення з об’єктом проектування, виготовлення проектованого виробу та оформлення проектованої документації.
Завдання:1)усвідомити необхідність виготовлення картинки;2)дослідити історію виикнення вишивки;3)розробити картинку;4)виготовити картинку для оформлення інтер’єру;5)оформити документацію по виготовленю картинки;6)випробувати вибір шляхом міні маркетингових досліджень;7)оцінити якість виготовлення виробу.
1.3Проведення міні-маркетингових досліджень, спрямованих на вибір об’єкта проектування.
В трудовому класі я спостерігала за картинками які представлені на стіні і моя вишита картинка з зооморфним малюнком вписалася в цю колекцію.
1.4Історико-технічна довідка про об’єкт проектування.
Вишивка — один із видів народного декоративного мистецтва; орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами; один із найпоширеніших видів ручної праці українських жінок і, зокрема, дівчат. Вишивку вживають в українському народному побуті передусім на предметах одягу, в основному на жіночих і чоловічих сорочках. Крім того, вишивки поширені на предметах домашнього вжитку, як наліжники, обруси, наволочки, рушники тощо.Історія вишивки дуже давня. Вишивки були відомі ще в 2 ст. до н. е. Великий вплив на характер вишивки мали ткані візантійські матерії. Про вишивку на білій сорочці українців є звістки 11-12 ст. візантійських письменників. Відомі малюнки на мініатюрах і фресках в Україні тієї ж доби. Ще в 11 ст. на Русі існувала перша вишивальна школа, організована сестрою Володимира Мономаха Ганкою, де дівчата вчилися гаптувати золотом і сріблом. Про українські вишиванки згадують іноземні мандрівники 16-19 ст. Збереглися вишиванки з козацьких часів 17-18 ст. У 16-18 ст. центрами вишивання були Качанівка на Чернігівщині, Григорівка на Київщині, Велика Бурімка на Черкащині та інші. Вишивали у кожному селі, монастирях, дворянському, купецькому середовищі. У 19-20 ст. відкривалися навчально-кустарні майстерні, художньо-промислові артілі, великі спеціалізовані підприємства з вишивки.
Призначення
Вважається, що основне призначення вишивки — прикрашання одягу та інтер'єрно-обрядових тканин, та насправді вишивка несла і несе більш окультний характер, а саме вишивка має велике значення для поганського світу наших предків. Вишивки- це в першу чергу обереги від усього поганого, а саме: від блискавки, від бездітності, від неврожайності, від нещастя. Кожен колір несе своє значення, кожна фігура у вишивці усе несе своє значення, свою ауру, свою енергетику. Вишивали головні убори — очіпки, намітки, хустини, а також сорочки, кожухи, свитки, корсетки, киптарі, спідниці, рушники, скатертини тощо. Вишивальними матеріалами були тканини домашнього і фабричного виготовлення (вовняні, льняні, полотняні, перкаль, коленкор, батист, китайка, шовк, кумач тощо). Для гаптування використовували ручно-прядені і фабричні нитки: заполоч, біль, гарус, шовк та інші; металічні золоті й срібні нитки, корали, перли, коштовне каміння, бісер; металеві пластинки — лелітки, ґудзики, намистинки, блискітки, сап'янові стрічки, монети тощо.
Традиційні орнаменти, стилі
Багатство і різноманітність геометричних елементів в українській вишивці (ромби, кола, хрести, хвилясті лінії води, горизонтальні знаки землі), зображенням тварин, птахів, рослин (дерево життя — верба, дуб, явір та ін.; листя, плоди, квіти; голуби, змії, коні, журавлі, качки тощо), людей із ромбоподібними тулубами, хрестоподібними головами. В Україні налічувалось близько 100 видів і технічних прийомів вишивання (гладь, хрестик, низь, мереження, бігунець, плетіння тощо). Композиційне вирішення української вишивки відзначається безмежною фантазією, колоритом. І все ж переважає стрічкова, букетна і вазонна композиції. Відповідно до етнографічних особливостей вишиванки виявляють чимало регіональних відмінностей. Притому українські вишиванки мають один спільний для всіх земель стиль, так що їх неважко розпізнати серед вишиванок інших народів — слов'янських і неслов'янських. Архаїчні зразки, звичайно одного кольору, відомі були на Поліссі, Волині й Бойківщині. Строго геометрична низь поширена на Гуцульщині, Поділлі, Полтавщині. Сильно стилізовані рослинні мотиви властиві для Побужжя, Волині, Поділля, Буковини. Більше рослинного характеру, з натуралістичним і мальовничим трактуванням вишиванки Київщини і особливо Полтавщини. Мережка і загалом ажурні вишиванки відомі на Полтавщині, середньому Поділлі й Покутті. Кольори української вишиванки загалом відомі в обмеженій кількості й гармонійних сполуках. Найбільше уживані чорна і червона барва або чорна, червоногаряча і жовта. Часами долучають також зелену й синю. Рідко вживаються срібна, золота і сіра нитки. Взагалі багатство барв збільшується з півночі на південь. . Спеціальні мотиви вживалися для чоловічих сорочок, інші — для жіночих і дитячих. Різні мотиви для людей старших і молодших. Відмінні мотиви і барви для рушників та обрусів, для речей буденних, весільних і жалобних.
Вишивка — це не тільки майстерне творіння золотих рук народних умільців, а й скарбниця вірувань, звичаїв, обрядів, духовних прагнень, інтелекту українського народу. Численні орнаментальні зображення тварин, птахів, рослин, дерев, квітів стверджують, що наші предки обожнювали їх, опоетизовували природу не лише у фольклорі, а й у декоративному мистецтві. Наприклад, рушники з вишитими зображеннями голубів, півнів, коней, хрестиків тощо були своєрідними оберегами, що захищали людину від злих сил. Вагоме значення мала й кольорова символіка (червоний — любов, жага, світло, боротьба; чорний — смуток, нещастя, горе, смерть; зелений — весна, буяння, оновлення, життя тощо). Солярні знаки, схематичні фігури Сонця, Берегині, Дерева життя, вишиті на тканині, є ще одним свідченням глибокої шаноби наших пращурів до Сонця, Матері, як могутніх, святих, життєдайних першооснов усього сущого. Крім того, вишивання як національна традиція сприяло формуванню у дівчат і жінок терпіння, відчуття краси. Дівчина мала вишивати милому сорочку, хустину, весільні рушники. Вишитий своїми руками одяг був одним із головних показників працьовитості юнки. Вишивка сьогодні живе, розвивається, збагачується новими аспектами. Сьогоднішня українська вишивка — результат унікальної духовно-матеріальної еволюції нашого народу. Впродовж багатьох століть в українській вишивці знаходять відображення думки і настрої людини, краса оточуючого світу, їх мрійливі сподівання на кращу добру долю, людські вірування, оберегова символіка речей, позначених доторком голки з ниткою.