19. Проаналізуйте швидкі та повільні змінні у процесі аналізу макроекономічної динаміки для різних часових інтервалів. Наведіть прик­лади.

У рамках різних економічних теорій встановлювані швидкості одних і тих самих макроекономічних змінних можуть істотно різ­нитись. Наприклад, у кейнсіанській теорії рівень заробітної плати вважається фіксованим, а в неокласичній моделі передбачається, що це швидка змінна, залежна від продуктивності праці та розміру капіталу, значення якої встановлюється в результаті конкуренції.

Розглянемо кілька прикладів, що ілюструють різницю у тлумаченні швидкості макроекономічних змінних. Так, у загальному випадку економічна динаміка може бути описана системою:

де ; r << 1 — малий параметр; x1 — вектор, що характеризує кількісні змінні (розмір капіталу, зайнятість); x2 — вектор монетарних факторів (рівень цін, грошова маса, зарплата); x3 — вектор технологічних факторів;  — деякі загалом нелінійні функції.

Отже, між часовою шкалою та швидкістю встановлення економічних змінних існує тісний зв’язок. Якщо ми розглядаємо порівняно короткий проміжок часу, то повільні змінні можна тлумачити як константи, а якщо ми аналізуємо поведінку системи в довготерміновій перспективі, то швидкі змінні можна розглядати як функції повільних, і тому швидкі змінні будуть неявно присут­ні в рівняннях динаміки.

Наприклад, якщо розглядається річний часовий період і система стійка, то під час аналізу макроекономічної динаміки може виявитись достатнім розгляд динаміки цін, валютного курсу, заробітної плати, споживання тощо. Проте, коли йдеться про дослідження поводження економіки на довших часових інтервалах (п’ять років і більше), екзогенними будуть фактори, що описують світові тенденції (наприклад, глобалізацію), розвиток технологій, інституціональні зміни тощо.

20. У чому полягає сутність синергетичного підходу до управління економічними системами?

В синергетиці вважається, що визначальною умовою для забезпечення оптимального поводження складних економічних систем є саме наявність нерів­новажних станів та процесів самоорганізації. Нерівновага дає змогу здійснювати вільний вибір варіанта подальшого розвитку з цілого спектра можливих напрямків.

Синергетичне управління базується на таких положеннях:

існують спектри можливих майбутніх станів, і тому завдання управління полягає у виборі найкращого з доступних варіантів;

хоча шляхів розвитку може бути багато, але їх кількість скін­ченна;

у процесі управління необхідно враховувати не тільки стан зовнішнього середовища, а й власні тенденції еволюції системи;

головним є не сила (інтенсивність, тривалість) управлінського впливу, а його правильна топологія (просторова та часова) і узгодженість із власними тенденціями розвитку системи.