- •1. Поняття "давня українська література".
- •2. Жанри перекладної літератури Київсько Русі.
- •3. “Мандровані дяки» , їхня роль у літературному житті 17-18 століття.
- •4. Специфіка давньої літератури
- •5. Байки г. Сковороди
- •6.Літопис Григорія Грабянки
- •7. Проблема Раннього Середньовіччя в історії давньої української літератури
- •8.Полемічне письменство хуі—хуп ст.
- •9. Літопис Самовидця
- •10. Ідейно-тематичний спектр давньої української літератури.
- •11. Літературна спадщина Феодосія Печерського.
- •12. Історизм давньої літератури.
- •13.Полемічна література 2 пол. 17 ст.
- •14. Климентій Зиновіїв.
- •15. Проблема періодизації в давній українській літературі.
- •16.Учительно-ораторська проза Київської Русі.
- •17. Інтермедії до п'єси Якуба Гаватовича.
- •18. Основні етапи вивчення давньої української літератури. Найголовніші синтетичні огляди, її історії.
- •19. Учительно -Ораторська проза 16-17 ст. Кирило Транквіліон-Ставровецький
- •20. Київський літопис
- •22. "Повість врем’яних літ", її редакції, основні видання тексту
- •24. Агіографія Київської Русі.
- •25. Братський рух в Україні.
- •30. Бароко: епоха, напрям, стиль.
- •31. «Слово про Закон і Благодать» Іларіона Київського.
- •32. Поетична спадщина г.Сковороди
- •33. Козацьке літописання 17-18 ст.
- •35. Кирило Турівський.
- •38. Іван Вишенський
- •39. Літературна спадщина Іпатія Потія
- •40. Агіографічна література 16-18 століть.
- •41.Литовсько-білорусько-українські літописи
- •42.Паломницьке письменство у давній українській літературі (від Данила Паломника до Василя Григоровича-Барського).
- •43."Відписи" Клірика Острозького.
- •44. "Велесова книга". Проблема її автентичності.
- •45. Література українського Ренесансу.
- •46. Жанрові особливості драматургії 17-18 ст.
- •47. Мелетій Смотрицький.
- •49.Києво-Печерський Патерик.
- •50. Життя Григорія Сковороди (за мон. Л. Махновця)
- •Бурлеск і травестія в українській літературі 17-18 ст.
- •52.Літописання Київської Русі.
- •54. Книжники Києво-Печерського монастиря.
- •55. Трагедокомедія ф. Прокоповича «Володимир».
- •56. Філософські твори Сковороди
- •58. Ораторська проза хуіі-хуш століть.
- •59. Касіян Сакович "Вірші на жалісний погреб Петра Конашевича-Сагайдачного".
- •60. «Моління» Данила Заточника
- •61. Українсько-польський літературний контекст 16-17 ст.
- •62."Євхаристиріон" Софронія Почаського.
- •64. Зорова поезія 17-18 ст.
- •65. «Повчання» Володимира Мономаха.
- •66. «Роксоланія» Себастьяна Кленовича.
- •67. Новаторство Григорія Сковороди як поета і теоретика.
- •68. П"єса "Милість Божа".
- •69. Давні українські поетики.
- •70. Воїнська повість про князя Ізяслава у складі Київського літопису.
- •72.Епіграматична поезія 16-18 ст.
- •73.Поетика «Слова о полку Ігоревім».
- •74. Інтермедії до пєс Митрофана Довгалевського та Георгія Кониського
- •75. Книжники кола Ярослава Мудрого.
- •76. Предвідродження в українській літературі.
- •78.Українські латиномовні письменники 16-17 ст.
- •79. Біблія і давня українська література.
- •80. Іван Величковський – епіграматист.
- •81. Основні риси барокової поетики.
- •82.Літературна діяльність Клима Смолятича.
- •«Апокрисис» Христофора Філалета
- •85. Галицько-Волинський літопис.
- •86. Іоаникій Галятовський.
- •87. Рукописні форми давньої книжності.
- •88. Козацька поезія 17-18 ст.
- •90. Творчість Луки Жидяти.
- •Особливості світогляду книжників Острозького культурно-освітнього осередку
14. Климентій Зиновіїв.
Климентій Зіновіїв походив з незаможної козацької родини, рано осиротів. Певне, навчався в церковній школі, де і жив, а потім — у Києво-Могилянській академії, мешкав у бурсі. Молодим постригся у ченці, був монастирським писарем. Обходив усю Україну, збираючи пожертвування для монастиря, а також в інших монастирських справах. Жив на Закарпатті, Волині, Київщині, у Слобідській Україні, на Запорозькій Січі, бував у Польщі, Білорусі, Литві, Росії. Знав церковнослов’янську, латинську, польську, російську мови, орієнтувався у білоруській та литовській мовах. Був дуже спостережливим, допитливим, багато думав і читав, любив не тільки церковні співи, а й народні думи та пісні, кохався в малярстві. Мав схильність до віршування. Знаючи закони силабічної версифікації, свої спостереження і роздуми виливав у поетичній формі. Багато хворів, був у якомусь «гонінні», проте дожив до похилого віку. Закінчив життя на Чернігівщині у сані ієромонаха.
Майже через 150 років після смерті Климентія в одному з чернігівських монастирів український письменник і етнограф О. Шишацький-Ілліч натрапив на збірку його творів. Рукопис не мав ні початку, ні кінця, налічував 321 сторінку (з можливих 400) і поділявся на три частини: книжку віршів, що її поет готував до друку, збірку народних прислів’їв і приказок («приповістей посполитих»), розміщених за алфавітом, і віршів, дописаних Климентієм пізніше. Його різноманітна за змістом велика віршована спадщина може бути об’єднана у дві тематичні групи – соціально-побутову і філософсько-релігійну., в яких знайшли відбиття актуальні проблеми часу. Проте у світогляді і літературній діяльності Климентія ми зустрічаємо суперечності, породжені тогочасною історичною епохою. З одного боку він виступає щирим і безкомпромісним викривачем соціальної несправедливості, картає панів і захищає бідних, а з другого він не тільки не закликає до соціальної боротьби, а як священик навіть радить змиритися із тим суспільним ладом, який нібито іде від бога.
Лобре володіючи технікою силабічного віршування, він у своїх творах прагнув точно дотримуватися правил поетичних. Віршова спадщина у жанровому відношенні досить різноманітна. Поряд з елегією ми зустрічаємо епіграму, повчально-дидактичні вірші, псалми і молитви, вірші-орації, пісні.
К.З. виступив талановитим майстром панегіричних віршів, але у зовсім іншій, не характерній для того часу, якості. Його похвальні вірші звеличують не панів-експлуататорів, царів і вельмож, а простий народ, селян і міщан-ремісників.
Переважна більшість творів – це яскраві реалістичні малюнки сучасного письменникові життя, сатирично-викривальні вірші про силиних світу цього. Звичайно, у цілій низці творів автор викриває і загальнолюдські пороки і вади, засуджує антиморальну поведінку і вчинки.
15. Проблема періодизації в давній українській літературі.
Для давньої української літератури досить складним є питання періодизації. Безліч дослідників використовують власні періодизації, і їх різноманітність пов’язана з тим, що кожен з вчених в основу власної періодизації покладає той критерій, який вважає вірним.
Так, Дмитро Чижевський в своїй періодизації послуговувався категорією культурно-історичної епохи. Для Чижевського історія літератури – це перш за все історія стилю; в кожну к.-і.-е. існували власні притаманні лише їй стильові особливості.
Тому пер. Д. Чижевського виглядає так:
І. Доба монументального стилю — 11 ст.
II. Доба орнаментального стилю — 12 — 13 ст.
III. Переходова доба — 14 — 15 ст. (від цього часу залишилося надто мало пам’яток, які, до того, є великою мірою компілятивними творами або творами, що стоять на узбіччі літератури).
IV. Ренесанс та реформація — кінець 16 ст.
V. Бароко — 17 — 18 ст.
6. класицизм – кін. 18- 40-і рр.. 19ст.
7.романтика – кін. 20-х рр. – поч. 60-х рр. 19ст.
8.реалізм – від 60-х рр. 19 ст
9. символізм – поч. 20 ст
С.Єфремов виділив такі основні риси літератури: «елемент свободи», нац.-визв ідея та ідея народності у змісті і формі. Відповідно в основі літ-ної періодизації Єфремова лежить ідея:
1. доба національно-державної самостійності до з'єднання з Польщею і Литвою (кін.14 ст)
А) до татарська (доба розвитку)
Б) потатарська (доба занепаду)
2. доба національно-державної залеглості (кін. 14-кін. 18 ст.)
А) доба інтенсивного розвитку під час нац.. боротьби з польщею (до сер. 17 ст)
Б)доба занепаду під зверхністю Москви
3. доба національного відродження (кін 18 ст., від першого виступу Котляревського до наших часів).
Для М. Грушевського історія літератури – «вибирання творів найбільш важних», тому він виділяв в своїй періодизації:
Перед’ярославський пер. (старша ред.. «Руської правди», договори Русі з греками)
Часи київського розквіту (Іларіон, Яків, В. Мономах, Нестор)
«Золотий вік» староруської літ-ри («Слово о полку Ігоревім», проповіді Кирила Турівського, печерські повості)
Доба галицько-волинська
Ми послуговуємось таким поділом:
Творчість ходхристиянського Середньовіччя (від найд. до 988 року)
Літ-ра раннього христ. Середньовіччя (988 р. – поч. ХІІ століття)
«золоте середньовіччя» («високе») (ХІІ.)
пізнє христ. Середновіччя
пізнє сер. часів Київської Русі (з 30-х рр. 13 ст)
пізнє середньов. часів Лит. – Рус. держави. (14 – кін. 15 ст.)