Характерник

Зміст

1. Новини куреня

2. ШЗМ

3. День Бі-Пі

4. Козівська копанка

5. «Коліївщина-1»

6. ДП

7. Презентація книжки «Обличчя звитяги»

8. Плани на майбутнє

Новини куреня

Друг Кліщ – курінний скарбник.

Друг Діловий – курінний фотограф.

Відбувається Фотоконкурс «Найфайніщий писок»

29 лютого 2012 року Божого г.3 Гайдамаки виготував гуртковий прапорець та відзнаки гуртка. Вручення відбулося виховником гуртка на відкритті гурткових сходин.

ШЗМ

Зима – тепле ліжко, сухі шкарпетки, наявність їжі, це все… НЕ ДЛЯ УЧАСНИКІВ ШЗМ.

Отож за день до початку мандрівки наших трьох довбушівців… все-таки «пустили» батьки на мандрівку в Карпати. Купили ми квитки, сіли на автобус і поїхали у Франик. Приїхавши, ми померзли і кинули азимут на домівку Івано-Франківська. Побачили, що домівка закрита, але нас виручив Семен Геник, що ненадовго нас пригрів у себе на квартирі і нагодував макаронами. Потім ми приєднались вже до решти учасників ШЗМ у вже відкритій станиці Франика, де і побачили наших майбутніх супутників на час «Школи». Погомоніли, подуріли, посміялись… а потім вирішили познайомитись. Прослухавши інструктаж, ми пішли на вокзал і сіли на поїзд.

3 години перекимару – і ми в Лазещині. Перші враження захопливі і пам’ятні. Крізь сутінки зимового ранку ми пробирались через сніги до колиби лісника поблизу контрольно-рятувального пункту «Козьмещик». Там і перепочили, скинули свої бебехи і відправились на снігові заняття. Після годинної ходи зі спорядженням ми опинились на підніжжі Петроса. Там наш інструктор і рятувальник Іван Володимирович ознайомив нас із азами мандрівництва у зимовий період. Ми навчились користуватись льодорубами, грамотно одягати системи страхування і загалом всілякі прибамбаси із зимового мандрівництва. 2 години інтенсивних занять дали своє: повернувшись до колиби, ми знесли все, що було на обідньому «столі». Далі ми прослухали 2 захоплюючі гутірки, де окремі кадри умудрились закуняти, потім повечеряли і повлягались спати.

«Вставання!» - розбудив нас голос бунчужного, який наражався на небезпеку получити льодорубом від заспаних, голодних, змордованих учасників. Поснідали, поїли, попили, сходили в туалет і «Вйо!» - на Говерлу! Першу половину дороги ми не вірили, що потрохи чвалаємо на вершину України, але коли вибрались на гору, ми поцьомали землю, чи то швидше сніг, зазнимкувались, попили чайку, а друг бунчужний, що вправно перевтілився в Діда Мороза, роздав нам подарунки: пов’язки на голову із написом «ШЗМ 2012», якими ми не могли натішитись. Далі наш провід вказав нам путь праведну на Малу Говерлу і нам стало все зрозуміло: або пан, або пропав. Про всяк випадок ми тримали льодоруби напоготові до стрімких спусків, та падінь. Дбаючи про майбутнє потомство, ми затягнули страхувальні системи. І не дарма – зрозумів Богдан після одного з неповторних падінь. Власний приклад як не треба спускатись продемонстрував Василь, який умудрився впасти, прокотитись добрячих 20 метрів, втратити льодоруба, напоротись на ялинку, яка зняла з нього черевик разом з бахілом. Після трьох видовищних сальто йому таки вдалось зупинитись з допомогою пальців рук. З посмішкою на лиці і піднятим великим пальцем Пампух підводиться і дає знати іншим, що він живий. Бугай також зробив певні висновки: уникати близькості з такими небезпечними друзяками з куреня. На одній з галявин ми зупинились у колибах і добряче пообідали хлібом і салом. Далі під «Файне місто Тернопіль», «Шабелину», «Хлопці з Бандерштату», «Чорними хмарами», та інші пісні ми дошкандибали до нашого гірського дому. Там поїли всмак, попили, погрілись, посушились і в дружньому гурті провели ватру. Розпочалась вона з рідної «Гей браття опришки», продовжилась під народні пісні в супроводі сопілки (здогадайтесь хто на ній грав?). Потім ми обговорювали прожитий день, всі злети і падіння. Ватра завершилась колисковою, як її назвав чортівський провід, «Гей гу, гей га!». Старшина побажала учасникам спокійної ночі, і через 5 хвилин почулося дружне хропіння. В неділю зранку після сніданку ми рушили на підсумкове зимове заняття, а після нього було невелике обговорення вивченого. Прибравши за собою гостинну оселю і позакидавши спаковані рюкзаки на плечі, ми почимчикували до залізничної станції в Лазещині. В очікуванні поїзда ми часу не гаяли, а гралися в слона, та інші ігри з приколами. Повні снігу куртки, штани і черевики далися чути вже в поїзді, який мляво, але впевнено віз нас до Франика. Ось Франківськ. Закриття. В нас усіх 13-ті посвідки. Ми на закритті не були. Автобус. Неоплан. Семен добігає і віддає Павлові в руки «Nike». Автобус рушив і Гострик дописує цей звіт в себе на коліні.

Щиро вдячні проводу: Юркові Бабецькому (за сумлінність і терплячість бунчужного, за те, що веселив), Ростику Ходоровському (за те, що дозволяв спати на гутірках), Юрку Лучину (за атмосферу серйозності), Максу Шовкоплясу (за традиції). Вдячні за компанію і дух побратимства Денису, Семенові, Віталіку, Ромкові.

Не втрачайте можливості їхати на ШЗМ!

Школярі Зимові Мандрівники, Чингізхан, Бугай, Пампух.

12.02.2012 р.Б.