Шарль Бодлер «Сови»

Поезія «Сови» увійшла до відомої збірки Бодлера «Квіти зла». Антонімічність понять «квіти» і «зло», протиставлення відчаю і пошуків ідеалу стають наскрізними в книзі Бодлера.

Поет говорив, що з дитинства ньому боролись два протилежні почуття: «жах життя» і «екстаз життя». І ця боротьба незмінно призводила до духовної ізоляції поета.

Н. Шевченко пише, що «Квіти зла» - це здійснений із рідкісною послідовністю і завершеністю синтез значної епохи європейської поезії – епохи романтизму, й водночас це своєрідний пролог до іншої видатної поетичної епохи кін. ХІХ – поч. ХХ ст.

В поезії Бодлера сова символізує мудрість, прирівнюється до божества, але в той же час вона чужа не тільки всьому, що її оточує, але і самій собі:

Під тисом, як чужі богове,  У прихистку сидять собі,  Втупивши в далі голубі  Червоне око, мудрі сови. 

Сови постають перед нами мислителями, які цілий день спостерігають за людьми, роблять певні висновки для себе, і аж тоді, коли настане її час, вечірня пора, зрушаться зі своїх місць.

Вони міркують. Доки тінь  Меланхолійної години  На них під вечір не нахлине,  Не зрушаться з хитких сидінь. 

Сова стає для нас зразком поведінки, якого потрібно дотримуватись, аби життя не було прожитим даремно. Бодлер засуджує суєту, яка я настільки поширеною, надає перевагу спокою, холодному розуму, врівноваженості та постійності:

Мислителя вчить їхня поза  Боятись руху, бути поза  Безладним шумом суєти. 

Поет застерігає, що якщо ми будемо піддаватись впливу середовища, якщо світська суєта поглине нас, то життя покарає нас за це:

Хто п'яний від несупокою, повинен кару понести,  Бо прагнув тінь піймать рукою! 

Образ сови у казках

До образу сови звертались також різні народи в усній творчості. Китайська народна казка розповідає нам, чому сова співає тільки вночі. Через спів сову не любили в околицях, хлопчаки, коли бачили сову, кидали в неї камінням. Пташка ніяк не могла зрозуміти, чим вона не догодила іншим своїм співом, у неї ж сильний і красивий голос. Для того, аби уникнути непорозумінь з людьми, сова тепер співатиму лиш вночі.

В тувинській казці про ліниву сову розповідається про те, як усі птахи цілими днями трудились, лиш одна сова спала і не трудилась. Їй було ліньки навіть перелетіти на інше дерево, що ж говорити вже про щось суттєвіше. Все птаство зневажало сову за лінь, дорікало їй цим. Сові ставало соромно і вона обіцяла собі, що на наступний день зробить собі тепленьке гніздо. Але наставав день, сонечко пригрівало, сова засинала і миттєво забувала свої обіцянки.

До образу сови звертались також різні письменники при написанні казок.

Леся Українка свого часу написала казку «Біда навчить». Сова у ній – дуже мудра, але неввічлива, недоброзичлива, її поведінка не відповідає законам елементарної етики. «Я не на те мудра, аби дурнів учити», - відповідає сова горобчику на просьбу навчити його мудрості. Потім вона просто летить у своїх справах, так і не надавши допомоги горобцю.

В. Біанкі в казці «Сова» описав птаху як справжнього друга кожного фермера. Нічні хижаки борються з мишами, які псують урожай, а також із джмелями та іншими комахами, які також завдають збитків господарству. Сова як смілива та розумна птаха виручає друга-старця, показує свою вірність та відданість у дружбі.

Брати Грімм описують сову як страшне чудовисько, якого боялись навіть найсміливіші. Найсильніші та найкмітливіші не могли подолати цю дивну птаху, яка одним своїм виглядом викликала жах. Аби подолати свій страх люди спалили пташку разом із сараєм. Це дає нам зрозуміти, що люди дуже боялись смерті, робили все аби її подолати. Ще ця казка вказує нам на те, що суспільство не може переступити через свої стереотипи, все що суперечить їм намагається ліквідувати.