1. Економічна суть і значення податку як інструменту формування доходів держави. Функції податків як прояв їх суті. Роль податків у формуванні доходів бюджету та державному регулюванні національної економіки.

Економічна суть і значення податку як інструменту формування доходів держави.

Усякий податок - це податок, що призначається для вирішення як фіскальних, так і економічних задач. Всякий податок обмежує витрати фінансових ресурсів приватним сектором економіки і переміщає фінансовий потенціал у розпорядження держави. У теорії економічної рівноваги прибуткові податки поряд з іншими розцінюються по їхньому впливу на віддалену перспективу збалансованого економічного росту. На протязі всієї історії розвитку людства жодна держава не змогла існувати без податків. Не зможе і Україна, особливо без такого податку, як податок на прибуток підприємств. Для нашої держави податок на прибуток підприємств – це насамперед важливе джерело наповнення бюджету. І справді, податок на прибуток впевнено тримає друге місце за сумами зборів після податку на додану вартість. Але Уряд не стоїть на місці і хоче збільшити надходження від цього податку насамперед за рахунок збільшення бази оподаткування.

Виходячи з економічної природи податків та враховуючи досвід країн з розвинутою економікою, можна визначити такі функції податків: фіскальну, стимулюючу, регулюючу, контрольну та соціальну.

Податкові надходження до бюджету забезпечують державу фінансовими ресурсами, необхідними для здійснення її діяльності. В цьому полягає фіскальна функція податків.

Стимулююча функція виражається в тому, що податкові заходи держави (у більшості випадків податкові пільги) можуть стимулювати виробництво найбільш необхідних видів продукції, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, підтримувати режим енерго- і матеріалозбереження виробництва. Шляхом надання додаткових податкових пільг для нових інвестицій держава може заохочувати оновлення основного капіталу.

Регулююча функція полягає в тому, що через податки і податкові пільги держава впливає на виробництво, розподіл, обмін і споживання. З одного боку, податки скорочують фінансові можливості підприємця, як покупця засобів виробництва й “особливого товару” – робочої сили.

Контрольна функція забезпечує нагляд та контроль за своєчасністю, повнотою сплати податків платниками в Україні.

Державне регулювання економіки - це система заходів законодавчого, виконавчого і контрольного характеру по стабілізації та пристосуванню економіки до умов, що змінюються. Свої регулюючі функції держава виконує, застосовуючи різноманітні методи і форми впливу на економіку. Виділяють економічні і адміністративні методи державного регулювання. Переважають економічні методи, серед яких у першу чергу виділяють бюджетно-податкову політику.

Бюджетно-податкова політика - це "найдавніший" інструмент державного втручання у ринкову економіку. Державний бюджет є, з одного боку, барометром економічної "погоди"в країні, з іншого - ефективним засобом реалізації економічної політики держави. Виконуючи роль державної казни, бюджет акумулює і перерозподіляє значну частку національного доходу (від 1/3 до 1/2 ).

Ефективність бюджетної політики в регулюванні ринкової економіки багато в чому залежить від податкової політики. При її формуванні враховується здатність податків виконувати дві взаємозв'язані функції: фіскальну і стимулюючу. Держава через рівень оподаткування, порядок обчислення податкової бази і системи податкових пільг та обмежень визначає, з одного боку, величину доходів державного бюджету, з іншого - спрямовує ділову активність господарюючих суб'єктів і окремих громадян у відповідність з встановленими цілями і пріоритетами соціально-економічного розвитку країни. За багато років у країнах з ринковою економікою склалася досить раціональна структура податків, яка включає в себе три основних види: прямі (прибутковий податок з населення, податок з корпорацій), непрямі (акцизи, податок на додану вартість, митні збори тощо) та інші (податок на нерухоме майно, спадщину, землю та ін.).

2. Характеристика елементів системи оподаткування та їх призначення.

Під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: - платники податку (До них належать фізичні та юридичні особи, на яких покладено обов´язки сплачувати, утримувати та перераховувати податки до бюд­жету. Окремими суб´єктами є платники податку (фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо сплачують податок) та носії податку (кінцеві споживачі, на яких припадає сплата податку наприкінці усіх про­цесів). Платник податку є лише середньою ланкою проходження до­ходів, а реальним платником, або носієм кожного податку, є кінцевий споживач товарів. Саме він (кінцевий споживач) сплачує вартість то­варів і послуг, яка включає витрати виробництва і реалізації, прибуток усіх ланок, через які відбувається просування товарів, та відрахування частини отриманих доходів до бюджету. Оскільки основним спожива­чем є населення, то воно є і буде у майбутньому основним носієм і ре­альним платником податків;) - об'єкт оподаткування; (вказує на явище, предмет чи процес, внаслідок наявності яких сплачується податок. Такими об´єктами мо­жуть бути: - доходи у формі прибутку, заробітної плати, дивідендів тощо; - рухоме й нерухоме майно; - вартість продукції (робіт, послуг); - операції з цінними паперами; - користування природними ресурсами; -інші об´єкти, визначені Законом «Про оподаткування».) - база оподаткування - це законодавчо закріплена частина до­ходів чи майна платника податку за вирахуванням наданих пільг, яка приймається для розрахунку суми податку. - ставка податку - це встановлений у законодавчому порядку розмір податку на одиницю виміру бази оподаткування. Залежно від методу встановлення ставки можуть бути універсальними та дифе­ренційованими. - порядок обчислення податку; - податковий період; - строк та порядок сплати податку; - строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування. Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.

Елементи податків конкретизують економічний зміст механізму оподаткування та сприяють пізнанню природи та суті функціонуван­ня податків у суспільстві.

3. Класифікація податків.

Класифікація податків. Виділяють різні класифікації податків в залежності від їх характерних ознак:        1. В залежності від об’єкта оподаткування податки поділяються на:        - податки на майно (податок з власників транспортних засобів);        - податки на доходи (прибутковий податок з громадян).        2. За методом стягнення є такі податки:        - прямі це платежі.

       - непрямі.

       3. В залежності від органу, який стягує податок і розпоряджається цими коштами податки поділяються на:        - загальнодержавні

       - місцеві це платежі.

       4. В залежності від порядку використання поділяються на:        - загальні податки.        - спеціальні (цільові) податки.

       5. В залежності від платника існують:        - податки, які сплачуються фізичними особами,        - податки, які сплачуються юридичними особами,        - податки, які сплачуються і фізичними і юридичними особами.        6. За формою стягнення є такі види податків:        - грошові податки,        - натуральні податки (на даний момент в Україні не існує).

За формою оподаткування податки поділяються на дві групи: прямі і непрямі .

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються за рахунок їхніх доходів, а сума податку безпосередньо залежить від розмірів об'єкта оподаткування.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг і сплачуються за рахунок цінової надбавки, а їх, розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на доходи, споживання й майно.

Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємств.

Податки на споживання сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків.

Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна.

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. До загальнодержавних належать такі податки та збори: - податок на прибуток підприємств; - податок на доходи фізичних осіб; - податок на додану вартість; - акцизний податок; - збір за першу реєстрацію транспортного засобу; - екологічний податок; - рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; - рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні; плата за користування надрами; плата за землю; - збір за користування радіочастотним ресурсом України; - збір за спеціальне використання води; - збір за спеціальне використання лісових ресурсів; - фіксований сільськогосподарський податок; - збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; - мито; - збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; - збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності. Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України. До місцевих податків належать: - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; - єдиний податок. До місцевих зборів належать: - збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; - збір за місця для паркування транспортних засобів; - туристичний збір. Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.