6

Лабораторна робота № е_3. Розв’язання циклічних задач в середовищі Excel

Мета роботи:

1. Вивчення понять про відносні й абсолютні адреси.

2. Опанування трьома способами розв’язання циклічних задач

3. Придбання практичних навичок роботи при розв’язанні циклічних задач.

1. Абсолютні і відносні адреси комірок

У кожної комірки є своя адреса. Вона однозначно визначається номерами стовпця і рядка, тобто, ім'ям комірки. Наприклад, якщо ми хочемо обчислити значення D7 як добуток B7 і C7, то ми використовуємо адреси комірок, що входять у формулу.

Але якщо нам захочеться підрахувати значення в наступній комірці D8, то знову прийдеться записувати формулу D8=B8*C8. Це незручно для великих таблиць, і процес можна автоматизувати.

Набагато зручніше було б записати формулу для всіх комірок стовпця D, щоб у них автоматично записувався добуток відповідних комірок стовпців В и С. Формула тоді виглядала б так: Помножити значення,які знаходяться на дві комірки зліва від даної, на значення, розташоване в комірки ліворуч від даної. Адресація по методу «лівіше», «правіше», «нижче» і т.п. не вимагає абсолютної вказівки адрес комірок, що входять у формулу, і називається відносною адресацією.

Виявляється, за замовчуванням програма Excel розглядає адреси комірок як відносні, тобто саме в такий спосіб. Це дозволяє копіювати формули методом заповнення.

Однак, іноді виникають ситуації, коли при заповненні комірок формулою необхідно зберегти абсолютну адресу комірки, якщо, наприклад, вона містить значення, використовуване при наступних обчисленнях в інших рядках і стовпцях. Для того щоб задати посилання на комірку як абсолютну, треба задати перед позначенням номера стовпця або номера рядка символ «$».

Таким чином, посилання на комірку, наприклад А1, може бути записана у формулі чотирма способами: А1, $А1, А$1 і $А$1. При заповненні комірок формулою як відносна розглядається тільки та частина адреси, перед якою немає символу «$».

Якщо ж посилання на комірку була внесена у формулу методом натиску на відповідню комірку, то вибрати один з чотирьох можливих варіантів абсолютної і відносної адресації можна натисканням клавіші F4.

2. Три способи розв’язання циклічних задач

Циклічні обчислення засновані на здатності обчислювальних машин багаторазово повторювати однакові дії. Під циклічним обчислювальним процесом розуміється багаторазово виконувана послідовність однотипних дій при зміні значеннь проміжних даних.

Усі способи застосовуються для автоматичного формування аргументів при обчисленні ряду значень функцій, коли необхідно заданий діапазон розбити на кілька рівних відрізків. Наприклад, задане початкове значення аргументу, кінцеве значення і крок. Треба знайти всі значення функції для всіх значень аргументів.

2.1. Автозаповнення для формування аргументів

Формування аргументів за допомогою Автозаполнения виконується в такий спосіб:

1. Виберіть будь-яку комірку і введіть у неї початкове значення аргументу.

2. У суміжну комірку, наприклад у нижню, введіть значення рівне початковому значенню плюс крок.

3. Виділите дві ці комірки.

4. Встановите курсор миші в правий нижній кут виділених комірок. При цьому курсор змінить свій вид на чорний хрест.

5. Тримаючи натиснутої ліву кнопку миші, перетягніть виділення на необхідну кількість комірок униз, тобто до кінцевого значення аргументу.

6. Комірки автоматично заповняться значеннями аргументу.

2.2. Формування аргументів за допомогою діалогового

вікна “Прогрессия”

Якщо необхідно ввести члени прогресії (арифметичної чи геометричної), можна скористатися вбудованою функцією заповнення.

Для цього виконаєте наступні дії:

1. Виберіть будь-яку комірку і введіть у неї початкове значення аргументу.

2. У меню виберіть команду Правка.

3. Виберіть команду Заполнить.

4. Виберіть команду Прогрессия …

5. З'явиться діалогове вікно Прогрессия.

6. У діалоговому вікні, що відкрилося, Прогрессия задайте необхідні опції: розташування (по рядках або по стовпцях), тип (арифметична чи геометрична), крок, граничне значення.

7. Натисніть клавішу ОК.

8. У результаті послідовність чисел розміститься в заданому діапазоні.

2.3. Формування аргументів з використанням відносних

і абсолютних адрес.

1. Формування аргументів за допомогою відносних і абсолютних адрес виконується в такий спосіб:

2. Виберіть будь-яку комірку і введіть у неї початкове значення аргументу.

3. Наприклад, в комірку A1 введіть значення 1 чи у виді формули =С1, де в C1 знаходиться початкове значення аргументу, рівне 1.

4. У суміжню комірку введіть формулу, наприклад у A2, у виді =A1+E1, де в E1 знаходиться крок аргументу, наприклад рівний 1.

5. Для перетворення комірки E1 в абсолютну адресу необхідно встановити курсор на адресу E1 і натиснути клавішу F4. При цьому формула в комірки A2 повинна прийняти наступний вид =A1+$E$1. Натисніть клавішу ОК.

6. Виділите комірку A2.

7. Курсор встановите в правий нижній кут. При цьому курсор повинний прийняти вид чорного хрестика.

8. Лівою кнопкою миші тягніть по коміркам доти, поки не дійдете до кінцевого значення аргументу