- •14. Управління загальноосвітньою школою
- •Педагогічний колектив. Внутрішньошкільне керівництво його діяльністю.
- •Розділ перший. Загальні основи педагогіки
- •1. Педагогіка як наука і навчальний предмет
- •2. Зв'язок педагогіки з психологією і фізіологією дитини
- •3. Система освіти в Україні
- •4. Педагогічна професія. Вища педагогічна освіта
Педагогічний колектив. Внутрішньошкільне керівництво його діяльністю.
Внутрішньошкільне керівництво колективом учителів та учнів здійснюється, як відомо директором школи, але серед загального колективу (який соціологи іменують вторинним) діє первинний колектив — педагогічний. Залежно від кількості учнів він може налічувати від 10 до 150 педагогів і більше. Зрозуміло, що керівництво такою кількістю, особливо у великій школі (2500—3000 учнів), є досить складним для діяльності адміністрації. Головне утруднення полягає в стилі керування, адже найважливіше, щоб це був згуртований колектив, а не випадково зібраний штат, який не дотримується єдиного напряму, тону, стилю.
В історії педагогіки таку об'єктивну необхідність уперше відзначив А. С. Макаренко. Таку ж закономірну потребу відчував і В. О. Сухомлинський, який багато працював над згуртуванням колективу. Не перебільшуючи, можна сказати, що успіх кожної школи і кожного директора зокрема приходить тоді, коли є цілеспрямований колектив однодумців. Проте це аж ніяк не повинно пригнічувати індивідуальність, здібності, характер, інтереси і уподобання кожної особистості. Згуртувати педагогічний колектив не означає «вишикувати всіх за ранжиром» і заборонити особисті думки і погляди, виконувати все за командою. Навпаки, педагоги повинні стати провісниками творчого розмаїття, але в усій своїй різ-ноплановості вони зобов'язані працювати у певних методичних рамках:
1) усе, що вміє і пропонує кожен учитель, має бути спрямоване на дальше поліпшення роботи школи та її окремих ділянок; 2) у колективі повинно бути визначено кілька «ні» — щодо рукоприкладства, брутальності, нетактовності з колегами. Цього не може дозволити собі ніхто і ні за яких обставин; 3) завжди прагнути приходити на допомогу один одному в скрутному становищі; 4) виробити в собі низку застосовуваних у колективі педагогічних переконань, сповідувати їх як власну програму дій.
У літературі з педагогіки написано чимало про педагогічні принципи, переконання, установки, що сприяють успішній навчально-виховній діяльності школи і самого вчителя. Педагогічне самовиховання ще зі студентських лав допомагає формувати в собі комплекс морально-психологічного і педагогічного професіоналіз-
227
му, який поступово має стати складовою частиною майстерності.
Проблема складових педагогічної майстерності постала ще в XIX ст. не лише серед корифеїв — К. Д. Ушинського, Ф. А. Дистервега, П. П. Блонського, П. Ф. Каптерєва, а й серед багатьох «рядових» викладачів гімназій і вчителів народних шкіл. І в ті часи, і нині майстерність розглядається як комплекс властивостей особистості педагога, що забезпечує високий рівень самоорганізації педагогічної діяльності Ч До елементів педагогічної майстерності належать: а) гуманістична спрямованість діяльності педагога; б) його професійні знання (суспільні, психолого-педагогічні, предметні, прикладні вміння та навички); в) педагогічні здібності (дидактичні, академічні, комунікативні, перцептивно-прогностичні, репродуктивно-мовні); г) особливий вид професійної майстерності — педагогічна техніка (вивчається в курсі «Основи педагогічної майстерності»). Усі педагоги школи об'єднуються в методичну раду, Її головою обирають одного з членів колективу. На практиці це, як правило, директор або завуч. Методична рада:
- обговорює і обирає варіанти змісту освіти (навчальні плани, програми, підручники тощо), форми і методи навчально-виховного процесу та способи їх реалізації; - організовує роботу з підвищення кваліфікації і майстерності педагогічних кадрів, розвитку їх творчої ініціативи, впровадження досягнень науки і передового педагогічного досвіду; приймає рішення з усіх інших питань професійної діяльності педагогів;
- веде дослідно-експериментальну роботу, визначає напрями взаємодії школи з науково-дослідними установами, добровільними товариствами, творчими спілками
тощо;
- при методичній раді створюються предметні (циклові) комісії чи інші методичні об'єднання, мета яких обмінюватися новою педагогічною інформацією, передовим педагогічним досвідом. Вони планують свої збори 1—2 рази на чверть; керує кожною комісією чи об'єднанням досвідчений вчитель-методист. (Методичні об'єднання створюються для педагогів, які не є вчителями-
предметниками, класоводів початкових класів, вихователів груп подовженого дня, класних керівників V—XI класів та ін.)
Особливо складною є методична робота педагогічних колективів у новоутворених гімназіях, головна мета яких, як зазначено в Положенні про гімназію — «пошук, відбір, навчання, виховання і розвиток найбільш творчо обдарованих дітей, збагачення інтелектуального, творчого, культурного потенціалу України, підготовка молоді до вступу до університетів, педагогічних інститутів, вищих навчальних закладів суспільно-гуманітарного, філософсько-естетичного, природничо-наукового та інших профілів». У гімназію приймаються учні віком від 11 до 17 років, які виявили в попередній школі високу успішність і здібності у ставленні до навчання '.
Педагогічний колектив формується радою (координаційною радою) гімназії на конкурсній основі. З педагогічними працівниками, які пройшли конкурсний відбір, укладається контракт на визначений термін. Педагогічні працівники гімназії періодично атестуються.
Зрозуміло, що тут працюватимуть найдосвідченіші й обдаровані педагоги, але й вони, зустрічаючись з зацікавленими та обдарованими учнями, мають стати також ерудитами в своїй сфері — читати багато літератури і періодики з предмета; бути обізнаними з усіма новинками; вміло вдосконалювати методичну роботу і, головне, бути майстрами індивідуального підходу до кожного учня.
Високий рівень викладання, набагато вищий за той, що маємо у «стандратній» середній школі, повсякчас стимулює у педагога творчу наснагу, активізує пошуки нових прийомів і методів спілкування з учнями в процесі уроку. І хоч відомо, що кожен урок не може бути цілковито неповторним, однак повторення, монотонності на уроках мають бути зведені до мінімуму.
Серйозні пошуки нових форм і методів роботи мають місце в альтернативних школах, які зараз набули права на існування, і в їх, бодай невеликих, педагогічних колективах вчителі мусять бути майстрами своєї справи. Крім недільних шкіл при християнських соборах, відкриваються альтернативні приватні загальноосвітні школи з батьківською оплатою за підвищений рівень
1 Основы педагогического мастерства / Под ред. И. А. Зязюна.— М., 1989.— 302 с.
228
1 Положення про гімназію // Освіта. — 1991. — 28 черв.
229
навчально-виховного процесу, створюються ліцеї (економічні — з підготовки бізнесменів, юридичні — з підготовки молодшого персоналу правоохоронних органів). Зростає зумовлена життям, ринковими відносинами, майбутньою політичною діяльністю потреба в нових, по-ліфахових закладах, де ставлять високі вимоги перед-усім до майстерності викладання і виховання.
Отже, скрізь потрібні висококваліфіковані фахівці — і ніде не потрібні такі, від яких відвертаються діти, якими нехтують батьки і які ледь-ледь проходять атестацію, відчужено дивлячись на успіхи інших. Щоправда, нестача педагогічних кадрів, особливо на периферії, змушує терпіти й таких «майстрів» — та їх намагаються позбутись за будь-якої нагоди.
Звичайно, що в різних ситуаціях життя можуть бути й нездорові стосунки серед членів педагогічного колективу. Не становить винятку несправедлива оцінка праці того чи іншого вчителя. Соціальну захищеність і правовий захист від несправедливості здійснюють профспілкові організації школи, районні комітети профспілок, а при глибоких конфліктах — народний суд.
Розвиткові творчої діяльності сприяє Творча спілка вчителів України, до якої на добровільній основі вступають педагоги-однодумці, які своїми поглядами та діяльністю відходять від формальних елементів процесу і перебувають у пошуках нових, цікавих справ. Науко-во'дослідній роботі в школах сприяє Творча спілка вчителів України, яка об'єднує науковців-педагогів, учителів, працівників освітянського адміністративного і методичного апаратів.
* *
*
Знання історії та сучасної теорії педагогіки неодмінно допоможе зрозуміти її велику, багатовікову спадщину, мудрість сьогодення, виявити проблеми і напрями подальшого вдосконалення шкільної справи.
Незважаючи на те, Що в сучасній Україні багато ще кризових явищ, її перспективи, що залежать від освіти та виховання прийдешніх поколінь, є оптимістичними. Вклад освітян у розбудову і перспективний розвиток є неоціненним.
230
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ