Економічні з-ни і категорії

Ек закони- відбивають найсутєвіші, стійкі, такі що постійно повторюються, причинно наследкові взаємозалежності і взаємозвязки ек процесів і явищ. Закони виражають сутність ек відносин. Разом створюють систему ек законів: 1) всезагальні – діють протягом історії людства (з-н збільшення продуктивності чи економії часу). 2)особливі – діють протягом декількох ек систем, обмежена дія в часі (з-н грошового обігу). 3) специфічні – діють в межах однієї-ї ек системи, обмеж. У часі і у сфері дії (попит на предмети розкоші) 4) стадійні – в межах перехідної економіки.

Ек принципи – теоритичні узагальненя, які відображ тенденцію розвитку ек систем. Мають менш обовязковий характер ніж закони.

Ек категорії – абстрактні, узагаьнені, логічні теор поняття, які виражають суть ек процесів та явищ (наприклад капітал, ринок, попит...)

Суть і клас-ія потреб, їх безмежність

Птреба – нужда в чому небуть обєктивно необхідному для підтримки життєдіяльності розвитку людини, колективу, нації, суспільства. Це – внутрішній імпульс до активності ек субєкта.

Класифікація за обєктами: біологічні( Їжа одяг житло), соціальні (спілкування визнання), Духовні(творчість)

Класифікація за субєктами: 1)індивідуальні, колективні, суспільні. 2)домогосподарств підприємств держви. 3) Соц ек класів та соц ек груп.

За характером винектення : первинні і вторинні

За нагальністю задоволення: перчошергові ідругорядні.

За можливостями задоволення: насичені( мають межу задоволення), та ненасичені.

Потреби – постійні, вони – продукт розвитку суспільства, тому їх характер структура може змінюватися. Потреби мають діалектичний звязок з в-вом. В-во не тільтки задовольняє, а й створює умови для нових потреб. Взаємодія в-ва і потреб підкоряється закону зростання потреб і закону розвитку факторів в-ва.

Ек. Інтереси і їх види

Ек інтерес – форма вияву ек потреби, у свідомлене прагнення ек субєктів задовольнити їх, обєкивний спонукальним мотив ек діяльності. Потреба->Інтерес-> Діяльність

Субєкти ек інтересів : індивід, дом господарство, колектив, держава

Обєкти : ек блага (товари послуги інформація). За обєктами класифікуються на майнові, фінансові, інтелектуальні.

За часовою ознакою: поточні, перспективні.

За важливістю: головні, другорядні.

Субєкти ек відносин виражають спецефічні ек інтереси: 1) ек інтерес домогосподарств : максималізація корисних благ з урахуванням існуючих цін та доходів. 2) ек інтерес підприємців: максималізація прибутку, зниження витрат, підвиження конкурентноспроможності продукції. 3) ек інтерес держави : реалізація потреб суспільства вцілому.

Всі ці інтереси дуже суперечливі між собою тому спосіб їх узгождення є дуже важливим. Можна навести такі приклади:а) субординоване підпорядкування одних іцнтересів іншим, як в командно адміністративній ек: державний інтерес- колективний – особистий б) координоване узгодження різнобічних інтересів усіх субєктів : інтерес споживача( головний)- інтерес виробника – державний – інтерес споживача – як у ринковій економіці. Саме взаємодія потреб та інтересів субєктів є рушійною силою ек розвитку.

Ек.рес-си, клас-ія

В основі розвитку людського суспільства лежить матеріальне виробництво. Для свого життя люди повинні мати матеріальні блага і тому повинні їх виробляти. Виробництво матеріальних благ у спрощеному вигляді - це процес взаємодії таких простих елементів як: людська праця, предмети та засоби праці, тобто економічних ресурсів.

Під економічними ресурсами розуміються усі види ресурсів, які використовуються у процесі виробництва товарів і послуг. До них відносяться:

- природні ресурси (земля, надра, водяні і лісові ресурси);

- трудові ресурси (люди зі здатністю робити продукцію і послуги);

- засоби виробництва (виробничі будинки, спорудження, верстати, устаткування, сировина, матеріали), що також називаються інвестиційними ресурсами чи виробничим капіталом.

Для забезпечення процесу виготовлення матеріальних благ за допомогою засобів виробництва і підтримки його безперервності потрібна постійна наявність матеріальних ресурсів. Цей процес забезпечення ресурсами має дві сторони: першу - технічну, що складається в переміщенні матеріальних ресурсів, їх ньому збереженні, підготовці до виробництва; другу - економічну, що полягає ; взаємовідношенні споживачів і виробників матеріальних ресурсів.

Для ефективного керування ним процесом забезпечення ресурсами і не обхідна така наука як управління матеріальними ресурсами (УМР).

Критерії класифікації ресурсів. Для вивчення економічних ресурсів вживають різні критерії кваліфікації. Крім особистісного і речового факторів, можна вирізняти також відтворювані та невідтворювані чинники. До відтворюваних належать ті, що створюються і відновлюються природою (ґрунт, водні басейни тощо) та суспільством (засоби виробництва, наука, інформація), до невідтворюваних — корисні копалини, які використовуються як сировина. Водночас існують фактори, які спільно відновлюються у процесі взаємодії людини з природою (наприклад, трудові ресурси). Ще одним варіантом класифікації ресурсів є їх поділ на природні, трудові, інвестиційні (грошові ресурси), наукові та інформаційні.

Фактори в-ва:земля, праця, капітал, підприємницький хист, інформація.

Ек.сис-ма, сутність, типи

економічні системи розрізняють за такими ознаками: форма власності на чинники виробництва і спосіб координації та управління економічною діяльністю. При цьому розрізняють такі економічні системи:традиційну, командну, або планову, і ринкову. . Поширеною є класифікація економічних систем за технологічним способом вир-ва, рівнем розвитку продуктивних сил. Розрізняють доіндустріальне суспільство – економічну с-му, в якій домінує ручна праця; індустріальне суспільство, основою якого є машинна праця; постіндустріальне суспільство, що грунтується на автоматизованій праці, оснащеній комп’ютерною інформацією.

Традиційною економічною системою є економіка, в якій практичне використання ресурсів визначається традиціями та звичаями, їй притаманні такі характерні ознаки. По-перше, вона включає різні економічні уклади, тобто різні способи господарювання, що базуються на різних формах власності. основні рішення щодо виробництва, розподілу та обміну благ приймаються на основі звичаїв, традицій та культових обрядів. традиційна економіка базується на відсталій технічній базі та ручній праці. У ній, як правило, переважає сільськогосподарське виробництво. Технічний прогрес різко обмежений наявними традиціями та звичаями. цій системі притаманна значна роль держави та силових структур. Велику роль відіграє також іноземний капітал., традиційна економіка характеризується низьким рівнем економічного розвитку, неграмотністю населення, високим рівнем безробіття та низьким рівнем доходів.

Другим типом економічних систем є командна або планова економіка. Це система, в якій матеріальні ресурси, як правило, є державною власністю, а регулювання економічної діяльності здійснюється шляхом централізованого управління та контролю. Вона характеризується такими найсуттєвішими ознаками., її основою є суспільна власність на економічні ресурси. Остання є або загальнонародною, або державною власністю. Приватна власність або відсутня, або займає незначну частку в економіці.  основним засобом регулювання цієї системи було централізоване директивне планування. Економічна діяльність переважної більшості суб’єктів економіки здійснюється на основі єдиного для усіх плану, для командної економіки характерним є формальне використання товарно-грошових відносин і ринку. Вони фактично ігнорувалися. Не дотримувався принцип еквівалентності обміну. Розподіл економічних ресурсів здійснювався централізовано у формі матеріально-технічного постачання.

Третім типом економічної системи є ринкова економіка. Це економіка, що базується на повній самостійній відповідальності та економічній свободі дій суб’єктів економіки, її основою є товарно-грошові відносини, приватна власність і вільна конкуренція виробників і споживачів. Ринкова економіка, насамперед, пов’язана з приватною власністю на економічні ресурси. Основні економічні рішення приймаються самостійно як виробниками, так і споживачами. Перші на власний ризик вирішують, що і як виробляти, а другі самостійно вибирають, яку і у кого придбати продукцію. На вибір впливає ряд чинників, насамперед ціна продукції.

Змішана економічна с-ма – різноманітність форм власності та господорювання, якісні зрушення у відносинах приватної власності, конкурентний механізм, значна економічна роль держави, прогнозування соц-економічних процесів. Огбов’язковими особливостями змішаної ек-ки є її високий ек розвиток та соціальна направленість.

Перехідна економічна с-ма характерна для країн, які звільнились від недоліків адміністративно-командної системи. В таких умовах трансформаційні проецси відбуваються суперечливо, бурхливо, з гострими соц- ек-чними потрясіннями, кризовими явищами.