Тема 14. Технології соціально-правового консультування молодого подружжя

Державна сімейна політика є складовою частиною загальнодержавної соціальної політики України. Її роль обумовлюється тим, що реальна соціальна допомога та підтримка сім”ї (з урахуванням фактичних можливостей держави) утворюють передумови для ліквідаці несприятливого впливу соціально-економічної кризи, підвищення рівня життя населення, поліпшення демографічної ситуації, які є наслідком переходу економіки до ринкових відносин.

На підставі основних положень законів України “Про державну допомогу сім”ям з дітьми”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, а також постанови Кабінету Міністрів з питань надання соціальної допомоги та підтримки сімей, Конвенцій та рекомендацій Організації Об’єднаних Націй розроблена Концепція державної сімейної політики в Україні.

Основним об’єктом Концепції є сім’я, і Концепція включає комплекс заходів соціально-економічного, правового, ідеологічного, медико-гігієнічного характеру, спрямованого на підвищення життєвого рівня сім”ї, поліпшення системи виховання підростаючого покоління, припинення депопуляційних процесів. Мета Концепції полягає в утворенні необхідних умов для поліпшення життєдіяльності сім’ї, виховання дітей, охорони материнства і дитинства, забезпечення умов для суміщення трудової діяльності та сімейних обов’язків членів сім’ї.

В основу Державної сімейної політики покладені такі принципи: вона повинна відбивати сучасний стан та перспективи розвитку економіки. При цьому, виходячи із реальних економічних можливостей держави, сприяти забезпеченню досягнення необхідних стандартів рівня життя членів сім’ї; адресність конкретним категоріям сімей з урахуванням їх можливостей, індивідувальних потреб та рівня матеріальної забезпеченності; диференційований підхід до забезпечення та підтримки рівня доходів сім’ї: надання соціальної допомоги членам сімей залежно від ступеня непрацездатності та економічної самостійності, демографічних характеристик окремих груп громадян (дорослі, діти, мешканці міст і сіл); першочергове право на допомогу надається малозабезпеченим сім”ям, які тимчасово опинилися у скрутному становищі та з об’єктивних причин не можуть вийти із кризи власними силами (втрата годувальника, вимушена міграція, техногенно-екологічні катастрофи тощо); забезпечення гарантованого рівня матеріальної забезпеченості та підтримки сімей, соціального, медичного, культурного та побутового обслуговування. Держава гарантує надання соціальних гарантій і пільг з урахуванням фактичних можливостей органів місцевого самоврядування; наукова обгрунтованість соціальних нормативів, визначення рівня та системи соціальних гарантій повинні відбуватися з урахуванням подорожчання життя, інфляційних процесів тощо; самостійність регіональних та місцевих органів керівництва в організації та проведенні заходів, спрямованих на надання соціальної допомоги сім’ям на регіональному рівні; пріоритетність у сімейній політиці заходів соціального захисту дитини, її повноцінного фізичного, психічного, інтелектуального та соціального розвитку; забезпечення соціальної справедливості та неприпустимість дискримінації щодо підтримки свм’ї та її членів незалежно від походження, національності, місця проживання, релігійних переконань та інших факторів.

Державна сімейна політика має будуватися на принципах соціального партнерства шляхом розподілу відповідальності між органами керівництва, членами сім’ї, усіма громадянами України, суспільними релігійними та іншими організаціями на основі співробітництва та взаємодії всіх учасників.

Соціальна допомога сім”ям надається в грошовій та натуральній формі, а також у вигляді послуг та пільг. Грошова форма включає такі виплати: допомога по вагітності та пологам. Тривалість оплачуваної відпустки по вагітності і пологам встановлюється за медичними показниками стану здоров’я жінки та дорівнює 70 календарним дням до пологів, 56 – після пологів. В перспективі держава орієнтується на міждународні стандарти, де нормативи тривалості відпустки по вагітності і пологам становить 196 календарних днів. Одноразова допомога при народженні дитини. При установленні розміру одноразової допомоги при народженні дитини держава буде орієнтуватися на варність прожиткового мінімуму в умовах призначення одноразової допомоги, використовуючи диференційний підхід з урахуванням середньодушового сукупного доходу сім’ї. Сімейна допомога. Сімейна допомога являє собою щомісячні виплати сім’ям з дітьми. Формування нової системи сімейної допомоги має відбуватися з урахуванням таких вимог і умов: призначення та виплата допомоги мають бути пов’язані з розміром прожиткового мінімуму різним за віком груп дітей, рівнем середньодушового доходу в сім’ях; розмір допомоги має встановлюватися залежно від необхідної величини доплати до середньодушового доходу та досягнення рівня прожиткового мінімуму на кожну дитину окремо та переглядатися відповідно до змін прожиткового мінімуму, розміру середньодушового доходу сім’ї, кількості та віку дітей в сім’ї.

Сімейна допомога має бути спрямована на часткове відшкодування збитків у доходах сім’ї у зв’язку з зайнятістю одного з працездатних її членів доглядом за неповнолітніми дітьми.

При визначенні кількості державних асигнувань на сімейному допомогу слід передбачати кошти на надання матеріальної додаткової допомоги гостронужденним сім»ям, у першу чергу сім’ям з одним годувальником, з дітьми-інвалідами, сім»ям, які взяли дитину під опіку чи піклування.

Компенсаційні виплати. Вони мають разовий чи епізодичний характер і спрямовані на надання грошової допомоги сім’ям з хворими дітьми у разі направлення їх на консультацію (лікування) в медичні заклади України, для підтримки матеріального становища сімей (особливо малозабезпечених, які опинились в критичній ситуації) при різкому зростанні цін, при введенні доплат вагітним та годуючим матерям з гостронужденних сімей на дієтичне харчування і т.п.

Система натуральної допомоги надається нужденним сім’ям у вигляді:

гарячих обідів учням 1-4 класів загальнносвітніх шкіл (безкоштовно дітям з гостронуденних сімей, за повну чи часткову оплату дітям забезпечених батьків); забезпечення гостронужденних сімей гарантованими мінімальними продуктовими наборами, склад та періодичність отримання яких визначаються на місцях з урахуванням статі, вікових характеристик (діти різного віку, вагітні, годуючі жінки) та інших факторів; видачі предметів першої необхдіності – шкільних приладів, одягу (спортивні костюми, взуття, теплий одяг) дітям шкільного віку з гостронужденних сімей безкоштовно, з частковою оплатою чи за зниженими цінами; забезпечення безкоштовними ліками дітей віком до трьох років при лікування їх вдома; безкоштовне придбання ліків по рецептах лікаря для дітей віком до 16 років з багатодітних сімей; організації виробництва та забезпечення дітей спеціальними продуктами дитячого харчування (молочні, сухі, консервовані), а також надання вітамінізованого молока, молочних сумішей для дітей першого та другого року життя; введення безкоштовного дієтичного харчування дітям із малозабезпечених сімей за медичними показниками.

Утворення необхідних умов для підвищення та підтримки рівня життя сім”ї має здійснюватися в таких напрямах: переважний розвиток галузей промисловості, які можуть задопольнити потреби сім’ї (легкої та харчової промисловості, аграрної сфери, побутового обслуговування); організація та розвиток системи надання соціальних послуг, які дозволили б батькам виконувати сімейні обов”язки одночасно з трудовою та суспльною діяльністю; удосконалення законодавства в галузі аліментних правовідносин з метою гарантій матеріального забезпечення дітей у разі окремого проживання батьків у різних країнах близького та дальнього зарубіжжя; обгрунтоване підвищення мінімального рівня оплати праці, яка забезпечувала б можливість матеріального утримання сім’ї з дітьми та непрацездатними членами за рахунок трудових доходів працездатних членів сім’ї (із урахуванням соціальних виплат); створення умов працездатним членам сім”ї використання своїх резервів на поліпшення рівня життя: забезпечення гарантій зайнятості членів гостронужденних сімей (неповних, багатодітних, сімей з дітьми-інвалідами та пенсіонерами тощо) в суспільному виробництві; удосконалення житлового законодавства в галузі надання пільг, субсидій сім’ям з дітьми при будівництві та придбанні житла у власність; збереження пільг багатодітним сім’ям при забезпеченні їх житлом; включення в законодавчі акти економічних стимулів та пільг для підприємств, установ, організацій при влагтуванні на роботу жінок з дітьми на умовах неповного робочого часу, роботи вдома за гнучким графіком; надання соціальних гарантій, передбачених чинним законодавством, для працюючих жінок на підприємствах та в організаціях незалежно від форм власності; поетапна ліквідація відставання жінок в оплаті праці в так званих “жіночих” галузях; сприяння державних органів працевлаштуванню жінок, які мають дітей, на умовах регламентованої організації праці; неприпустимість дискримінації жінок з дітьми при прийнятті на роботу, звільненні, оплаті праці, підвищенні кваліфікації, наданні пільг (на оподаткування та ін.) підприємствам, які використовують їх працю; утворення передумов для успішної адаптації жінок з дітьми до ринкової економіки; законодавче закріплення заходів, які сприяли б реалізації професійних можливостей жінок з дітьми та використання їх права на вільну економісну діяльність у бізнесі, підвищення конкурентноспроможності жіночої робочої сили на ринку праці; розробка системи правової та економічної підтримки підприємницької ініціативи жінок, індивідуальної трудової діяльності, фермерства; надання на пільгових умовах сім’ям з дітьми (особливо гостронужденним, багатодітним та ін.) виробничих приміщень для утворення сімейних підприємств, виділення земельних наділів для садово-городніх ділянок, фермерства; удосконалення системи кредитування, оподаткування та пільг сімейних господарств на період їх становлення і розвитку; надання молодим сім’ям довгострокових кредитів, банківської позики на пільгових умовах на придбання житла та домашнього господарства; розміри сімейних виплат допомоги, соціальних виплат мають носити доплатний характер, ураховувати інфляційні процеси, оплачуватися в установлені строки та сприяти підвищенню життєвого рівня до прожиткового мінімуму.

Питання для самостійної перевірки:

1. Які принципи державної сімейної політики?

2. Що таке компенсаційні виплати?

3. За якими напрямками підвищується та підтримується рівень життя сім’ї?