Тема 2.1. Податок на доходи фізичних осіб.

Особливість самостійного опрацювання студентом цієї теми полягає в тому, що оподаткування фізичних осіб пов’язане зі значною диференціацією умов та режимів оподаткування для різних категорій платників.

Головними категоріями платників виступають:

• резиденти України;

• нерезиденти України;

• громадяни України;

• іноземні громадяни та особи без громадянства;

• фізичні особи, що одержують доходи за основним місцем роботи;

• фізичні особи, що одержують доходи не за місцем основної роботи;

• фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.

Ще раз звертаємо увагу студентів, що кожна з зазначених категорій має особливості у режимі прибуткового оподаткування – як з точки зору формування об’єкту оподаткування, так і з точки зору процедури оподаткування.

Об’єктом оподаткування виступає загальний річний оподатковуваний доход, який визначається для кожної категорії платників особливим способом. Як правило, податок сплачується протягом року у вигляді авансових платежів за різними ставками. Звертаємо увагу студентів, що під терміном «авансові платежі» ми розуміємо будь-яку сплату прибуткового податку на протязі календарного року. Після закінчення календарного року проводиться остаточний перерахунок сум податкових зобов’язань за ставками прогресивної шкали оподаткування.

Для оподаткування більшості доходів встановлено ставку податку 15% від об’єкта оподаткування, яка є основною ставкою податку з доходів фізичних осіб. В окремих випадках ПКУ передбачає застосування підвищеної ставки податку (іншими словами, знов запроваджується прогресивна шкала ставок), а також відмінні від базових ставки податку для окремих категорій платників.

З 01.01.2007 алгоритм розрахунку податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати такий (зауважимо, що загальна схема розрахунку збережена у новоухваленому Податковому кодексі):

ПДФО = (ЗП – СФ – ПСП) * 15%,

де

ПДФО - податку з доходів фізичних осіб

ЗП - нарахована місячна заробітна плата

СФ - внески до трьох соціальних фондів

ПСП - податкова соціальна пільга.

Об’єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід, до складу якого можуть включатися доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди.

Податкові соціальні пільги

Платник податку може мати право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірах і в порядку, передбаченому в статті 169 ПКУ.

У новому ПКУ зберігається підхід, коли податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Якщо платник податку подає заяву про застосування пільги більш ніж одному працедавцю або якщо платник податку при отриманні інших доходів, до яких податкова соціальна пільга не застосовується, подає таку заяву іншому працедавцю, то такий платник податку втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, у якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, у якому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється.

Платник податку може відновити право на застосування податкової соціальної пільги, якщо він подає заяву про відмову від такої пільги всім працедавцям із зазначенням місяця, в якому мало місце таке порушення, на підставі чого окремий працедавець розраховує та утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 відсотків суми такої недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а при недостатності суми такої виплати - за рахунок наступних виплат.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата, якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Податковий кредит

Стара норма законодавства передбачала наявність механізму так званого "податкового кредиту", що надавався за наслідками річного декларування. У ПКУ суть механізму збережено, але застосовано новий термін – "податкова знижка", суть якого повністю відповідає попередньому поняттю "податковий кредит". Правовий механізм використання "податкового кредиту" – "податкової знижки" наведений у 166 статті ПКУ.

Контрольні питання за темою:

1. Які фізичні особи є платниками прибуткового податку?

2. Визначте особливості визначення об’єкту оподаткування для різних категорій платників.

3. Вкажіть основну ознаку, за якою платники прибуткового податку поділяються на резидентів та нерезидентів.

4. Визначте види пільг з прибуткового податку. Вкажіть ті пільги, які можна віднести до групи “пільги невключення до сукупного доходу”; “пільги зменшення сукупного доходу”; “пільгові ставки”; “пільги зменшення податкового окладу”; “пільга повного звільнення від сплати прибуткового податку”.

5. Вкажіть види пільг що пов’язані з наявністю у платників дітей віком до 18 років.

6. Визначте категорії платників, які подіють декларації з прибуткового податку.

7. Вкажіть терміни подання декларацій для різних категорій платників.

8. Вкажіть терміни сплати прибуткового податку для різних категорій платників.