29. Відображення фізичних адрес на ip–адреси: протоколи arp та rarp.(14 вопрос)

IP-адреса вузла напряму не пов’язана з його локальною адресою. Комп’ютер або маршрутизатор, який відсилає пакет для вузла, що безпосередньо підключений до його портів, повинен сформувати кадр у відповідності з вимогами прийнятої в мережі технології і вказати в ньому локальну адресу, наприклад MAC-адресу. В пакеті IP ця адреса не зазначена, тому постає задача пошуку MAC-адреси, яка відповідає IP-адресі. Така ж задача стоїть перед вузлом, який намагається відправити пакет у віддалену мережу через маршрутизатор в локальній мережі. Йому необхідно визначити MAC-адресу маршрутизатора.

Для визначення локальної адреси за IP-адресою використовується протокол вирішення адреси Address Resolution Protocol, ARP. Протокол ARP працює по-різному в залежності який протокол канального рівня працює в мережі – протокол локальної мережі з можливістю широкомовного доступу, або протокол глобальної мережі, що як правило не підтримує широкомовний доступ. Існує, також, протокол, що вирішує обернену задачу – пошук IP-адреси за локальною адресою - Reverse Address Resolution Protocol, RARP.

В локальних мережах ARP використовує широкомовні кадри протокола канального рівня для пошуку вузла з заданою IP-адресою.

Вузол, якому необхідно визначити відображення ІР-адреси на локальну, формує ARP-запит, вкладає його в кадр протоколу канального рівня, вказує у ньому відому IP-адресу і розсилає запит широкомовно. Всі вузли локальної мережі отримують запит і порівнюють вказану там IP-адресу з власною. Якщо вони співпадають вузол формує – ARP-відповідь, в який вказує свою IP-адресу і свою локальну адресу і відправляє її направлено, так як в запиті відправник вказав свою локальну адресу.ARP-запити і відповіді використовують один формат пакетів. Так як локальні адреси можуть відрізнятися в різних типах мереж, формат протокола ARP залежить від типу мережі.

30. Відображення символьних адрес ip–адреси: служба dns.(13 вопрос)

DNS (Domain Name System) – розподілена база даних, яка підтримує ієрархічну систему імен для ідентифікації вузлів в мережі Internet. Служба DNS поризначена для автоматичного пошуку IP-адреси за відомим символьним ім.’ям. DNS потребує статичної конфігурації своїх таблиць, які відображають імена комп’ютерів в IP-адреси.

Протокол DNS є службовим протоколом прикладного рівня. Цей протокол є несиметричним – у ньому визначені DNS-сервери та DNS-клієнти. DNS-сервери зберігають частину розподіленої бази даних відповідностей символьних імен IP-адресам. Клієнти DNS знають IP-адресу свого DNS-сервера і по протоколу UDP передають запит, в якому повідомляють відоме символьне ім’я і просять повернути відповідну IP-адресу.

Якщо потрібні дані зберігаються в базі даного DNS-сервера, він одразу відсилає відповідь клієнту, якщо ні – він відсилає запит іншому DNS-серверу, який може сам обробити запит або передати його іншому серверу. Всі DNS-сервери об’єднані ієрархічно, у відповідності з ієрархією доменів мережі Internet. Клієнт опитує ці сервери імен, поки не знайде потрібні відображення. Цей процес може виконуватися швидше, тому що сервери виконують кешування інформації, яка видається по запитам. Комп’ютери клієнтів можуть використовувати в своїй роботі IP-адреси декількох DNS-серверів для підвищення надійності своєї роботи.

База даних має структуру дерева, яке називають доменним простором імен, і в якому кожен домен має ім’я і може мати під домени. Ім’я домену ідентифікує його положення в базі даних по відношенню до домена більш високого рівня. Крапками в іменах відділені частини, що відповідають вузлам домена.

Корінь бази даних DNS керується центром Internet Network Information Center. Домени верхнього рівня призначені кожній країні, а також на організаційній основі, наприклад:

com – комерційна організація;

edu – освітня організація;

gov – урядова організація;

org – некомерційна організація;

net – організація, яка здійснює підтримку мережі.

Ім’я домену може складатися з 63 символів. Кожен хост в мережі Internet однозначно визначається своїм повнимм доменним ім’ям (fully qualified domain name, FQDN), яке включає імена всіх доменів у напрямку від хоста до коріня.