13. Гуманізм та натурфілософія епохи Відродження.

Філософія Відродження датується періодом кінця XIV–XVI ст. Видатними її представниками були Микола Кузанський, Піко делла Мірандола, П'єтро Помпонацці, Бернардіно Телезіо, Лa Боесі, Мішель Монтень, Нікколо Макіавеллі, Микола Копернік, Джордано Бруно, Томас Мор, Томмазо Кампанелла та ін. У цілому філософське мислення цього періоду прийнято називати антропоцентричним. У центрі уваги останнього була людина. Характерною рисою світогляду епохи Відродження є орієнтація на мистецтво. Основним смислом свого життя гуманісти вважали заняття філософією, літературою, стародавніми мовами, вивчення творів античних авторів тощо. Своїм способом життя, своєю діяльністю гуманісти прагнули утвердити нову систему духовних цінностей. У суспільному житті на перше місце висувалися особисті достоїнства, власна гідність, а не походження, належність до суспільного стану, багатство чи влада.

Геліоцентрична теорія, створена М. Коперніком, повністю заперечувала середньовічні теологічні уявлення про Всесвіт і місце людини в ньому. Вона відкривала принципово нові шляхи для розвитку природознавства.В епоху Відродження з'являються перші ідеї утопічного соціалізму. Найяскравіше вони висвітлені у творах Томаса Мора (1478–1535) "Утопія" та Томмазо Кампанелли (1568–1639) "Місто Сонця". Соціалістичним утопіям властива переконаність, що приватна власність спричиняє всі суспільні негаразди та злиденність абсолютної більшості народу. Автори сформулювали основні принципи майбутнього суспільства, що базується на розумних "природних" засадах.

14. Європа Нового часу: загальна характеристика епохи та особливості розвитку філософії.

В цей період було формування і утвердження в Європі буржуазних суспільних відносин. Відбу-лися сут­тєві зміни: центр життя - виробничої, культурної, соціально-політичної діяльності змістився у міста, де почали бурхливо розвивати­ся різноманітні форми промислової діяльності (слово "буржуа" в пе­рекладі з французької означає "мешканець міста"). Врешті це при­вело до появи машинного виробництва, яке революціонізувало всю людську діяльність взагалі.

Паралельно зі змінами у діяльності відбувались і зміни у суспіль­них стосунках: розриваються колишні зв 'язки особистої залежності людини від людини, зникає "велика сім'я", а натомість з'являється вільний, автономний індивід. Все це спричиняє шалене прискорення темпів життя, зростання масштабів соціальної динаміки.

Відбулись суттєві зрушення і в інших сферах духовного життя:

- з 'являється мистецтво є його сучасному розумінні, тобто мистец­тво світське, автономне у своєму розвитку;

- народжуються роман як літературний жанр, опера, сучасний театр, архітектура масових забудов, промислова архітектура;

- виникають національні Академії наук, з'являються перші газети та часописи, у тому числі - і наукові, з 'являється міський транспорт.

У духовний світ людини ХУП-ХУШ ст. проникають ідеї прогресу, енергійного прагнення до майбутнього. Відбуваються відчутні зміни і у розвитку філософії:

- філософія починає розвиватися у діалозі із різними науками, які актив­но формуються та розвиваються в цю епоху. У зв'язку з цим чільне місце у філософських пошуках посідає розроблення правильного методу осяг­нення істини;

- філософія Нового часу зазнає суттєвих внутрішніх дифєренціацій (роз­поділів) : виникають національні та регіональні філософії, які тепер пи­шуться не єдиною церковною мовою, а національними мовами; форму­ються деякі нові філософські дисципліни, такі як гносеологія, антропо­логія, історія філософії, методологія та ін.;