35. Заснування Харківського та Київського університетів в Україні та їх значення як науково-технічних центрів

Як засвідчують деякі документитих часів, майбутнім студентам університету було «предписано» три дні святкувати цю непересічну дату. У ті часи, коли рахувалася кожна копійка, було передбачено навіть кількість горілки, що її міг випити кожен студень під час свята.

У наші часи навряд чи вистачило б бюджетних коштів на святкові напої, але річ не в тім. Мене цікавило, чи міг тодішній студент, навіть зважаючи на свято, осилити таку кількість спиртного. Люд тоді був витривалий, а щоб потрапити в студенти, потрібно було мати міцне здоров`я.

Абітурієнти зобов`язані були подати правлінню університету документи про свій матеріальний стан, свідоцтво директора гімназії про поведінку, старанність і успіхи в навчанні з предметів, що будуть вивчатися в університеті.

Випробування здійснював комітет, призначений ректором університету. При позитивній оцінці абітурієнт включався до складу студентів.

Із загальної кількості предметів (наук), які вивчалися в університеті, визначалися обов`язкові для вивчення всіма студентами. Після успішного засвоєння цих предметів вони отримували на урочистих зборах атестат із зазначенням усіх предметів і рівня досягнень. За бажанням студентів, котрі отримали цей атестат, можна було атестуватися для отримання відповідного ступеня з окремих наук.

Серед студентів були не лише ті, чиї батьки були спроможні платити за навчання. Для підтримки студентів із числа малозабезпечених громадян проводився щорічний прийом на навчання за кошти університету. Вимоги до рівня підготовки зберігалися.

Урочисте відкриття університету відбулося 29 січня 1805 року. Університет вписав багато яскравих сторінок в історію українського відродження XIX-XX ст., дав потужний імпульс перетворенню Харкова на крупний науковий центр, освітянську столицю України, по праву займає вищі шаблі всеукраїнських рейтингів серед класичних університетів, і добре відомий далеко за межами України.

До структури університету входили чотири факультети: «нравственных» і політичних наук (богослов`я, церковна історія, філософія права, політична економія); фізико-математичний (теоретична і практична фізика, математика, астрономія, хімія, ботаніка, сільське господарство та інші); медичний та філологічний.

При університеті планувалося створення підрозділу, який би забезпечував учбовий процес навчальними посібниками, а також таких інститутів: учительського або педагогічного; медичного клінічного; акушерського мистецтва. Передбачалася також друкарня для видання навчальних книг та поширення наукових знань, створення вчених товариств, благодійних фондів для надання допомоги малозабезпеченим студентам.

Історія Київського Університету, як осередку освіти і духовності, тісно сполучена з історією вищої освіти в Києві і на українських землях і починається ще в ті часи, коли за словами автора "Історії Русів" на Русі вперше було запроваджено книжне навчання і створені першу вищу духовну школу (академію):В часи Монгольського, а потім Литовського панування, вища освіта на Русі і в Україні мусила переховуватись в печерах і монастирях і лише у XVII ст., за сприяння впливових людей тогочасного українського суспільства була відкрита для народу у формі Києво-Могилянської Академії. Києво-Могилянська Академія за час свого існування протягом XVII-XVIII ст. встигла підготувати велику кількість відомих людей, які здійснили великий вплив в усіх сферах суспільного життя українських земель того часу. Академія була закрита в кінці XVIII ст. вищою владою Російської імперії у зв'язку з козацькими повстаннями, які в ті часи охопили всю Україну і ліквідацією структур влади Війська Запорізького Низового, натомість була відкрита Академія в Харкові, куди перемістилася значна частина викладацького складу.

У XIX ст. враховуючи потребу українських земель у вищій освіті, в Києві було відкрито Київський Імператорський Університет Святого Володимира, з якого і ведеться відлік сучасної історії університету. Таким чином, історія університету виглядає наступним чином:

• після 988- до 1241 рр.: вища духовна школа (Академія) в Києві, заснована Київськими князями.

• 1241 - поч.XVII ст.: вища школа в умовах підпілля (в монастирях навколо Києва).

• XVII - кін.XVIII ст.: Києво-Могилянська Академія.

• кін.XVIII ст. - поч.XIX ст.: закриття Києво-Могилянської Академії, перебування київської вищої школи в Харкові.1834—1917: Київський Імператорський Університет Святого Володимира.1917—1919: Київський Університет Святого Володимира

У добу Гетьманату^[6] розділено на:

• Київський український державний університет

• Російський київський університет

• 1920—1926: Вищий інститут народної освіти імені Михайла Петровича Драгоманова

• 1926—1932: Київський інститут народної освіти імені Михайла Петровича Драгоманова

• 1933—1939: Київський державний університет

• 1939—1994 Київський державний університет імені Тараса Григоровича Шевченка (КДУ)

• 1959: Київський ордена Леніна державний університет імені Тараса Григоровича Шевченка

• 1984: Київський ордена Леніна й ордена Жовтневої Революції державний університет імені Тараса Григоровича Шевченка

• 1994—1999: Київський університет імені Тараса Шевченка (КУ)

• 1999 — по сьогодні: Київський національний університет імені Тараса Шевченка (КНУ)

• 2008: Київський національний дослідницький університет імені Тараса Шевченка (згідно Указу Президента України цього ж року