- •1.Об’єкт та предмет соціологіі,ії місце в системі суспільних наук.
- •2.Виникнення та формування соціології як науки.
- •3.Соціологія та ії функції.
- •4.Основні етапи становлення та розвитку соціальної науки.
- •5.Засновники соціологічної науки
- •6.Класичний період в розвитку соціології.
- •8.Соціологічні школи 20ст.
- •9.Особливості розвитку соціології в Україні
- •10.Організація та методи конкретних соціологічних досліджень.
- •11. Опитувальні методи соціологічних досліджень.
- •12.Спостереження та інтерв’ю як методи соціологічного дослідження.
- •13.Особистість та ії дослідження в соціологічній науці.
- •14. Соціальний статус та роль.
- •15. Соціологічні концепції особистості.
- •16. Сутність концепції «дзеркального «я»
- •17.Особливості концепції особистості з.Фрейда.
- •18.Соціалізація особистості :сутність, основні етапи.
- •19.Соціалізація та ре соціалізація, їх основний зміст.
- •20.Соціалізація культури : об’єкт та предмет дослідження.
- •21.Особливості соціологічного підходу до вивчення культури.
- •23. Співвідношення домінуючої культури,субкультури та контркультури.
- •24. Особливості соціокультурних змін в Україні.
- •25.Соціальні функції культури.
- •26. Масова культура : сутність та функції.
- •27.Соціальна структура суспільства.
- •28.Соціальні групи та їх види
- •29.Причини соціальної диференціації суспільства.
- •30.Теорія соціальної стратифікації.
- •31.Середні верстви та їх роль в постіндустріальному суспільстві.
- •32. Маргінальні верстви в структурі сучасного суспільства.
- •33.Особливість стратифікаційних процесів в Україні.
- •34. Соціальна мобільність та ії види.
- •35.Вертикальна та горизонтальна мобільність.
- •36.Канали соціальної мобільності.
- •37.Девіантна поведінка : сутність та основні прояви.
- •38.Причини та види девіацій.
- •39.Методи соціального контролю девіантної поведінки.
- •40.Соіальна аномія як фактор зростання девіантної поведінки.
- •42.Проблеми сучасної сім’ї.
- •44.Сутність демографічної політики.
- •45.Соціологія молоді : основні напрямки дослідження.
- •46.Девіації в молодіжному середовищі.
- •47.Особливості молодіжної субкультури.
- •48.Сутність та причини соціальних конфліктів.
- •49. Динаміка соціальних конфліктів.
- •50.Соціальні конфлікти та шляхи їх розв’язання.
- •1.Об’єкт та предмет соціологіі,ії місце в системі суспільних наук.
- •2.Виникнення та формування соціології як науки.
- •3.Соціологія та ії функції.
23. Співвідношення домінуючої культури,субкультури та контркультури.
Культура, що є складним соціальним явищем, допускає значні розбіжності в трактуванні культурних цінностей окремими шарами суспільства. Без трансформації цінностей культура не находить споживача.
Субкультури найчастіше за все є автономні цілісні утворення, що визначають спосіб життя і мислення, їх носіїв та відрізняються своїми комплексами цінностей, звичаями, нормами і навіть інститутами. Виникнення субкультур розглядається в соціології як позитивна реакція на соціокультурні потреби суспільства і як негативна реакція на домінуючу в суспільстві культуру і соціальні структури.
Сучасні субкультури – специфічні способи диференціації розвинутих національних і регіональних культур, де поряд з домінуючою культурою існує рад своєрідних культурних утворень, що за формою та змістом відрізняються від провідної культурної традиції .
24. Особливості соціокультурних змін в Україні.
Врахування реалій політичної структури України – необхідна умова аналізу культурної ситуації. Потреба усвідомлення особистої незалежності до культури вирішується на рівні не тільки народу взагалі, але й на рівні кожного громадянина.
Джерела української культури виявляються в традиційних аграрно - патріархальній цивілізації, коли кровно-родинні зв’язки і безпосередньо здійснювала суспільна діяльність людей породили самодостатню культуру, культуру українського етносу.
Сучасна цивілізація визначається громадянським суспільством з його незалежними від державного втручання економічними і соціальними інститутами. Сучасні етнічні процеси, що відбувалися в Україні, характе-ризуються етнічною консолідацією українського народу, підвищення його національної свідомості, формування загальних рис культури і побуту на основі національних традицій і досягнень людства.
25.Соціальні функції культури.
Культура має функції : пізнавально-евристичну, регулятивно - аксіологічну, ціннісну, а також функцію передачі соціальної спадковості, засвоєння соціального досвіду попередніх поколінь.
Пізнавально-евристична (знання матеріальної та духовної культури тієї чи іншої епохи дає можливість адекватно міркувати про ступінь пізнання природи та суспільства. Культура дає не тільки цілісну картину пізнання і освоєння світу з допомогою евристичної мети людини, її пошуками найбільш ефективних форм посиленн влади людини у ставленні до навколишнього світу).
Регулятивно - аксіологічна, ціннісна функція. (регулює повсякденну поведінку людини в усіх основних сферах соціального життя. Без регулятивної функції культури суспільство взагалі не змогло б існувати.)
Функція передачі соціальної спад-ковості (засвоєння соціального досвіду попередніх поколінь )
В реальному житті функції культури повсякденно взаємодіють і переплітаються, збагачуючи і доповнюючи змістовно одна одну.
26. Масова культура : сутність та функції.
Термін «масова культура» увійшов до обігу після 2-ої Світової війни, коли засоби масової інформації стали доступними для представників усіх соціальних прошарків у більшості країн світу; але зміст їх достатньо протирічний та у соціологів нема єдиної точки зору.
Серед багатьох концепцій модно виділити два основних підходи : 1. масова культура розглядається в цілому як задовільна форма демократизації сучасного суспільства у відповідності до росту життєвого рівня, совіти та ін. 2.концепція критичного характеру зв’язана з проблемами масового суспільства. Масова культура – вираження величезної концентрації політичної та соціально – економічної влади в руках керуючої еліти, як граничного вираження духовної несвободи, стандартизації та уніфікації особистості.
Аналізуючи таки явища та поняття як «масове суспільство» та «масова людина» соціологи визнали, що «масова людина» – це новий тип людини, який веде особливий вид «масового існування». Для «людини маси» характерно задоволення від ідентичності з іншими людьми, від спів падання своїх потреб, бажань,способів буття з загальновизнаними зразками. В масовому суспільстві рівень культури в цілому не залежить від «масового буття».