98.Які методи використовуються для визначення оптимальної чисельності працівників в організації

Для планування потреб у людських ресурсах використову­ються різноманітні методи.Екстраполяція — це найпростіший метод, суть якого поля­гає в перенесенні пропорцій поточних ситуацій у плани на майбутнє. Наприклад, якщо минулого року обсяг реалізації продукції на одного працівника становив 10 тисяч гривень, то для приросту реалізації на 100 тисяч гривень необхідно най­няти ще 10 працівників.

Більш точним є метод скоригованої екстраполяції. Поряд із перенесенням пропорцій поточної ситуації він враховує і зміну інших факторів впливу (продуктивність праці, зміна цін, динаміка попиту, стан розвитку робочої сили тощо).

Метод експертних оцінок базується на використанні вис­новків спеціалістів щодо прогнозу потреб організації в людсь­ких ресурсах. Цими спеціалістами можуть бути як керівні працівники структурних підрозділів організації, так і неза­лежні експерти. На практиці, як правило, роботу перших ор­ганізовує відділ управління персоналом. При цьому можуть використовуватися різноманітні методи: групове обговорен­ня, письмовий звіт, опитування, анкетування тощо. Опиту­вання проводить відділ управління персоналом, керуючись попередньо розробленими питаннями й наданою для цього інформацією. Оцінювання результатів опитування виконуєть­ся безпосередньо працівниками відділу або групою експертів.

Метод комп'ютерного моделювання базується на розробці математичної моделі за основними параметрами ситуації, яка прогнозується на майбутнє. Для цього методу характер­ні як найвища точність, так і найвища вартість [58].

"Підприємство — це кадри" (Девіз японської автомобільної фірми "Ніссан").

Ще один метод — нормативний — базується на принципі, при якому раціональний склад організації визначається розрахунком, відповідно до характеру й складу робіт

99.Якою є нормативна частка оптимальної чисельності управлінського персоналу та які фактори впливають на її визначення

Розрахунок нормативної чисельності персоналу необхідний для формування оптимального за чисельністю співробітників штату підприємства. Це управлінське завдання дозволяє досягти поставлених цілей і одночасно дотримати режим праці та відпочинку персоналу враховуючи, що якась частина колективу не вийде на роботу через тимчасову непрацездатність або чергових трудових відпусток.

1. Для визначення необхідної штатної чисельності персоналу (Ш), яка є оптимальною, використовується формула: Ш = Н * Кн, де: Н — нормативна чисельність працівників, Кн — плановий коефіцієнт, що враховує відсутність працівників на робочих місцях через хворобу або знаходження в черговому трудовому відпустці. Необхідна штатна чисельність персоналу (Ш) визначається без урахування технічних службовців — вантажників, водіїв, прибиральниць.

2. Кн розраховується за формулою: Кн = 1 + Дн, де: Дн — частка, яку становить неробочий временя в загальному фонді робочого часу за певний статистичний період. Загальний фонд робочого часу визначається за виробничим календарем. Дн розраховується як відношення суми годин невиходу співробітників на роботу до загальної кількості робочих годин за вказаний період.

3. При розрахунку Дн врахуйте, що згідно із законодавством, відповідно до Трудового Кодексу РФ, планова кількість неробочих днів складає 49. З них: 28 робочих днів — черговий трудовий відпустку, 7 робочих днів — встановлена ​​норма відпусток без збереження заробітної плати та 14 робочих днів — норматив невиходу на підставі листів тимчасової непрацездатності. При 8-годинному робочому дні загальна кількість неробочих годин протягом року склали 392 години.

4. Для розрахунку нормативної чисельності персоналу (Н) використовуйте формулу: Н = V / (ФРВ * Hвир * Квн), Де: V — плановий обсяг робіт у тих одиницях виміру, які прийняті на даному підприємстві, ФРВ — фонд робочого часу на майбутній період, що планується по виробничому календарем, виражений у годинах, Нвир — норма виручки; Квн — коефіцієнт планового виконання норм. Коефіцієнт Квн визначається як частка від ділення величини планованої виручки за відповідний період планованого року до величини фактичної виручки попереднього року.