5.Українська культура в часи національно-демократичної революції 1917-1921рр.

Визвольні змагання та громадянська війна викликали пожвавлення літературного життя. В українську літературу прийшла велика кількість талановитої молоді. Серед них П.Тичина, М.Рильський, В.Чумак, М.Семенко та ін. Переважна більшість з них брала безпосередню участь у боротьбі за відродження української державності. У своїх творах вони відображали вибух національно-визвольного руху, громадянський патріотизм, революційну романтику. Яскравим представником романтичного напрямку в літературі був В.Сосюра.

У 1917 р. на фоні нестачі українських книжок та гострої потреби громадськості у духовному слові в Україні виникло півсотні приватних і кооперативних видавництв: «Друкар», «Криниця», «Час» та ін. Окрім того, майже в кожній газеті, журналі відкривалися літературні рубрики. З’явилася велика кількість літературних часописів «Шлях», «Книгар» та ін. Збільшилась кількість видань українською мовою.

Відчутних змін зазнало у цей період українське мистецтво і особливо театр під керівництвом М.Садовського. В його репертуарі були п’єси Т.Шевченка, І.Карпенка-Карого, Панаса Мирного, І.Франка, М.Старицького, М.Кропивницького, Лесі Українки, Б.Грінченка та ін. Прихід до влади більшовиків позначився у театральній сфері націоналізаціями, перейменуваннями та закриттям «ідейно-ворожих» закладів. У серпні 1919 р. уряд УСРР перетворив на державні усі кращі театри. Навесні 1919 р. театр драми і опери і «Молодий театр у Києві» були об’єднані у перший театр Української Радянської Республіки ім. Шевченко. У січні 1920 р. у Вінниці було засновано Новий драматичний театр ім. І.Франка, на чолі якого став Гнат Юра. Згодом цей театр переїхав до Києва став одним з провідних в Україні. У 1918 р. під час Гетьманату було створено: Державний симфонічний оркестр, Перший український національний хор і Другий національний хор,які у 1919 р. вони об’єдналися в Державну мандрівну капелу (в абревіатурі – «Думка»). У1919-1920 рр. засновано кілька мандрівних хорових капел. У ряді міст України, зокрема Харкові, Полтаві, виникли професійні хори, капели бандуристів.

Підчас війни та революції в архітектурі найбільшого поширення набуває західноєвропейський напрям конструктивізму. Конструктивізм широко користується залізобетонними конструкціями, склом та іншими сучасним на той час будівельними матеріалами, для будівлі архітектурних споруд, що мають елементарні геометричні форми, легкі широко закроєні перекриття, великі гладкі площі, терасові композиції тощо. До кращих будов конструктивного напряму належать електростанція в Києві, суконна фабрика в Кременчуці, будинки Дніпрельстану, будинок каси хворих у Львові й величезний комплекс будов «Держтресту» в Харкові.

З утворенням Центральної Ради в Україні було взято курс на відродження національної школи. Нова влади проголосила створення єдиної обов’язкової, безплатної, загальноосвітньої, світської демократичної школи. Відбувалася децентралізація освіти. У короткі терміни на приватні та громадські кошти Центральна Рада розвернула будівництво української школи: за період гетьманату було започатковано близько 150 шкіл,були засновані 53 українські гімназії, складені навчальні програми, розроблений план українізації школи. Відкривалися нові українські вищі навчальні заклади. Так, у жовтні 1917 р. у Києві розпочав роботу Український народний університет, через місяць були засновані педагогічні курси, які згодом переросли у Педагогічну академію. За часів гетьмана П.Скоропадського 6 жовтня 1918 р. урочисто відкрився перший державний український університет в Києві. На той час розпочав свою роботу Архітектурний інститут, Вищий технічний інститут, Київський клінічний інститут та ін. Було також засновано Державний українській архів, Національну галерею мистецтв, Український історичний музей, Українську національну бібліотеку з фондом понад 1млн.книг.

Активним провідником національних ідей в освіті були громадські організації. Так, за часів діяльності Центральної ради була створена професійна організація учителів – Всеукраїнська вчительська спілка. Вона організувала мережу курсів з перепідготовки вчителів для роботи в нових умовах, започаткувала розробку українських словників наукової термінології з різних галузей знань.

Незважаючи на негаразди революційного часу, українські науковці докладали значних зусиль, аби продовжувати дослідницьку роботу в різних галузях знання. В цей час активно працювала ціла плеяда видатних вчених серед них: історик Д.Багалій, геофізик В.Вернадський, філолог А.Кримський, біохімік О.Палладін, містобудівник Є.Патон, хімік Л.Писаржевський, педагог О.Музиченко та ін. 24 листопада 1918 р. за часів Гетьманату відбулося урочисте відкриття Української академії наук. Вона мала три відділи: історико-філологічний, фізико-математичний і соціально-економічний. До структури відділень увійшло три інститути, 26 кафедр, 15 наукових комісій і комітетів. Першим президентом УАН став В.Вернадський.

У січні 1919 р. при Народному комісаріаті освіти УСРР було створено Всеукраїнський комітет кіно. Він узяв під суворий контроль виготовлення і прокат фільмів, кіноапаратуру, запаси імпортної плівки.