у Протимікробні та протипаразитарні засоби

Є 10 % розчин хлорного вапна. Вам потрібно приготувати 10 л 1 % розчину вапна. Як це зробити?

3.* В аптеку звернулась мати дитини дошкільного віку із запитанням про застосування борного спирту з метою лікування отиту в дитини. Яка повинна бути відповідь фармацевта?

4.*В аптеку надійшли лікарські засоби. Визначте засоби: а) для ліку­вання захворювань шкіри; б) для профілактики і лікування інфекцій порожнини ро га і носоглотки; в) для лікування кон'юнктивіту. Перелік препаратів: фурацилін (нітрофурал); протаргол; іхтіол; цинку сульфат; декаметоксин; кислота борна; розчин водню пероксиду; мети­леновий синій; брильянтовий зелений; фурагін; лізоформ.

5. Перевірте рецептурні прописи: Rp.: Viridis nitentis 3 %

Spiritus aethylici 70 % — 100 ml Aq. destill. 20 ml

M. D. S. Для змащування країв повік при блефариті Rp.: Resorcini

Ас. Salicylici

Vaselini 30,0

М. f. ung

D. S. Мазь.

*Робота з рецептурником

1. Занотуйте класифікацію антисептичних і дезінфекційних засобів.

2. До словника фармакологічних термінів внесіть: антисептичні, дезін­фекційні засоби; бактеріостатична та бактерицидна дія; в'яжуча, под­разлива, припікальна дія; дезодораційний ефект, кератолітична, ін­сектицидна дія.

3. До словника клінічних термінів внесіть: тонзиліт, отит, трофічні, ва­рикозні виразки, мастит, гайморит, стоматит, ангіна, кон'юнктивіт, дерматит, піодермія, екзема, ларингіт, уретрит, вагініт, бешиха, фу­рункульоз, акне.

4. Виконайте завдання з фармакотерапії (оформити у вигляді таблиці).

Зразок

Назва препарату, фармакологічна група,форми випуску	Рецепт	Застосування, можлива побічна дія	Примітка

• засіб для полоскання горла;

• засіб для промивання шлунка при отруєннях;

• засіб для лікування піодермії;

• засіб для обробки гнійних ран.

Хіміотерапевтичні засоби Антибіотики

Правила раціональної хіміотерапії

Загальна характеристика антибіотиків. Класифікація Пеніциліни. Порівняльна характеристика препаратів Цефалоспорини. Властивості. Застосування

Макроліди і азаліди

Препарати тетрацикліну. Класифікація. Застосування Хлорамфеніколи. Застосування

Аміноглікозиди і глікопептиди. Порівняльна характеристика препаратів

Циклічні поліпептиди (поліміксини)

Рифампіцини

Фузидини

Лінкоааміди

Правила раціональної хіміотерапії

Інфекційні захворювання дуже поширені серед населення зем­ної кулі. Вявлено близько 250 різних видів збудників. Лікарські препарати, які пригнічують життєдіяльність збудників інфекцій­них захворювань в організмі людини, називають хіміотерапев­тичними засобами. На відміну від антисептиків вони справляють вибіркову протимікробну дію і менш токсичні для людини. Хіміо­терапевтичні засоби застосовують емпірично з давніх часів. Так, у медицину було введено препарати ртуті для лікування сифілісу (XVI ст.), препарати кори хінного дерева — для лікування малярії (ХVII ст.). Піонером хіміотерапії є Пауль Ерліх (1854-1915), який запропонував препарати арсену — сальварсан та неосальварсан — для лікування хворих на сифіліс і сформулював основні правила хіміотерапії.

Правила раціональної хіміотерапії

1. Лікування слід починати якомога раніше.

2. Необхідно встановити точний діагноз, тобто виявити збудника та визначити його чутливість до хіміотерапевтичних засобів. Якщо збудник невідомий, слід призначати препарати з широким спект­ром протимікробної дії або комбінацію декількох препаратів і ви­брати засіб, який найбільше підходить, з урахуванням специфіч­ності його дії, фармакологічних ефектів, анамнестичних даних.

3. Препарат доцільно призначати в такій дозі (разовій і добовій) і вибрати такий шлях введення, щоб забезпечити його середню тера­певтичну концентрацію в тканинах макроорганізму впродовж усьо­го курсу лікування. На початку лікування слід призначати препа­рат в ударній дозі.

4. Для забезпечення середньої терапевтичної концентрації пре­паратів слід враховувати їхню взаємодію із засобами інших груп:

• на фармакологічному рівні;

• на фармакокінетичному рівні;

• на фізико-хімічному рівні.

  5. Дотримуватись оптимальної тривалості лікування, у разі не­обхідності проводити повторний курс терапії.

  6. Здійснювати контроль за процесом одужання при деяких ін­фекціях.

Загальна характеристика антибіотиків. Класифікація

Антибіотики — це хіміотерапевтичні засоби мікробного, рослин­ного або тваринного походження, їх напівсинтетичні й синтетичні аналоги та похідні, які вибірково пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів, вірусів, найпростіших, грибів, а також затриму­ють ріст пухлин. В основі одержання антибіотиків лежить анта­гонізм між мікроорганізмами — антибіоз (від грец. anti — проти; bios — життя).

Характерні властивості антибіотиків:

• висока біологічна активність щодо чутливих до них мікро­організмів;

• висока вибіркова протимікробна дія;

• біологічну активність антибіотиків оцінюють в умовних оди­ницях, які містяться в 1 мл розчину (ОД/мл) або в 1 мг препарату (ОД/мг);

• випускають антибіотики в різних лікарських формах (порош­ки у флаконах, розчини в ампулах, таблетки, мазі). Призначають всередину, парентерально та місцево.

Для усіх антибіотиків характерні побічні дії — алергія, дисбак­теріоз.

Для профілактики алергічних реакцій небхідно перед паренте­ральним введенням зробити пробу на чутливість; одночасно з анти­біотиками, які приймають перорально, призначати антигістамінні (протиалергійні засоби).

Для попередження дисбактеріозу одночасно з антибіотиками призначають протигрибкові засоби.

Більшість антибіотиків для парентерального введення -— порош­коподібні речовини у флаконах, які розчиняють безпосередньо пе­ред ін'єкцією. Розчинниками для антибіотиків можуть бути вода для ін'єкцій, ізотонічний (0,9 %) розчин натрію хлориду, а найчасті­ше для зменшення больових відчуттів під час ін'єкцій — 0,25-0,5 % розчин новокаїну чи лідокаїну.

Антибіотики, розчинені в новокаїні, лідокаїні, вводять тільки внутрішньом'язово.

Способи розведення антибіотиків:

1. спосіб 1:1 — 1 мл розчиненого препарату містить 100 000 ОД, або ОД г антибіотика. У такий спосіб розводять антибіотики у флаконах, що містять 500 000 ОД (0,5 г) препарату і менше;

2. спосіб 1:2 — 1 мл розчиненого препарату містить 200 000 ОД, або 0,2 г, антибіотика; у цей спосіб розводять антибіотики у флаконах, у яких міститься 500 000 ОД (0,5 г) препарату і більше.

Кількість мілілітрів розчинника для антибіотиків у флаконах визначають шляхом ділення одиниць чи грамів, що містить фла­кон, на 100 000 (0,1) чи 200 000 (0,2) відповідно.

Сьогодні описано понад 6000 антибіотиків.

Класифікація антибіотиків

1. Препарати групи пеніциліну — бензилпеніциліну натрієва сіль, бензилпеніциліну калієва сіль; феноксиметилпеніцилін; біци- лін-1, біцилін-5, оксациліну натрієва сіль (простафлін, ампіцилін, ампіокс).

2. Макроліди й азаліди — еритроміцин, олеандоміцину фосфат, олететрин, спіраміцин (роваміцин), рокситроміцин (рулід), азитро- міцин (сума мед).

3. Цефалоспорини — цефалексин, цефазолін, цефтріаксон, цефе- пім, цефотаксим, цефпіром.

4. Тетрацикліни — тетрацикліну гідрохлорид, метацикліну гід- рохлорид (рондоміцин), доксицикліну гідрохлорид (вібраміцин).

5. Хлорамфеніколи — левоміцетин, левоміцетину сукцинат роз­чинний, синтоміцин.

6. Аміноглікозиди і глікопептиди — стрептоміцину сульфат, геи- таміцин, амікацин, каиаміцин, сизоміцин, ванкоміцин;

Поліміксини — поліміксину В сульфат, поліміксину М сульфат

6. Ріфампіцини

7. Лінкозаміни

8. Фузидини

За типом протимікробної дії антибіотики поділяють на бактери­цидні (пеніциліни, цефалоснорини, поліміксини) та бактеріоста­тичні (тетрацикліни, левоміцетини, макроліди). Така класифіка­ція має практичне значення для вибору тактики лікування. При легкому і середньому ступені перебігу інфекційних захворювань призначають антибіотики бактеріостатичної дії. їх застосовують більш тривалими курсами. Хворим з тяжкими інфекціями та з ос­лабленими захисними силами організму призначають антибіотики бактерицидної дії.

Пеніциліни.Порівняльнахарактеристикапрепаратів

Пеніцилін продукують плісняві гриби роду РепісіШлит. Історія відкриття пеніцилінів пов'язана з іменами О. Флемінга, Х.В. Флорі та Е.Б. Чейна, яким у 1945 р. за відкриття пеніциліну присуджено Нобелівську премію в галузі медицини.