41. Наднаціональна координація міжнародних валютно-фінансових відносин

Наднаціональна координація міжнародних фінансів здійснюється міжнар та регіональними вал-фін організаціями, які створюються на базі багатосторонніх угод між державами. Їхня мета – сприяння розвитку зовн торгівлі й міжнар та регіонального вал-фін співробітництва, підтримання рівноваги платіжних балансів країн, що входять до них, регулювання курсів їхніх валют, надання кредитів цим країнам та гарантування приватних позик за кордоном. Найважливішу роль серед них у сучасний період відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який сьогодні є головною установою Світового банку. Окрім МБРР до структури Світового банку входять: Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій (БАГІ) та Міжнародний центр із врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС). МВФ — міжнар вал-кред ор­г-ія, метою якої є сприяння розвитку міжнар торгівлі і вал співроб-ва шляхом установлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їх додержанням, удосконалення багатостор системи платежів, надання державам-членам коштів в іноземній валюті для вирівнювання плат балансів. МБРР — міждерж інвестиційний інститут, метою якого є сприяння країнам-учасницям у роз­витку їх економіки шляхом надання довгостр позик. МАР була створена в 1960 р. як філія МБРР з метою надання фін підтримки найменш розвинутим країнам на більш ліберальних засадах, ніж ті, які пропонував МБРР. МФК була створена в 1956 р. з метою сприяння ек зростанню країн, що розвиваються, шляхом заохо­чення приватного бізнесу у виробничій сфері. БАГІ засновано у 1988 р. з метою сприяння надходженню інвестицій у країни, що розви­ваються. МЦІВС створений у 1966 р., має на меті стимулювання приватних інвестицій шляхом улагодження конфліктів між іноз інвесторами та місцевими підпр-ми, установами, урядами.

42. Оподаткування міжнародної діяльності тнк, його види

ТНК — це група компаній прив., держ. або змішаної форм власності, що розташована в різних країнах, при цьому одна чи більше з цих компаній може суттєво впливати на діяльність інших, особливо у сфері обміну знаннями і ресурсами. Визначенню податкових умов діяльності ТНК належить особливе місце у фін політиці корпорації. Це пов’язано з тим, що ТНК діють у різних податкових системах. Податкові системи країн розташування структурних підрозділів ТНК і країни нац належності материнської компанії відрізняються за багатьма параметрами, зокрема за податками на доходи і рівнем податків. Оподаткування впливає на такі основні сфери політики ТНК, як: іноз інвестування; форма організації структ підрозділу за кордоном; форма фінансування і кредитування; стратегія переказів грош коштів; стратегія управління вал ризиками. Названі сфери політики ТНК особливо реагують на такі основні податки, як податок на: прибуток; додану вартість; капітал і дивіденди; доходи працівників; соц податки. У визначенні податкових умов діяльності ТНК враховуються такі аспекти: нац чи глобальні підходи застосовуються до оподаткування прибутків в окремих країнах; система основних податків і процедура їх сплати; порівняльний рівень оподаткування основних операцій і результатів тощо. Зокрема, розглянемо підходи до оподаткування прибутків кор­по­рації, класифікованих залежно від нац податкових систем: 1)територіальний, або «звільнення від податків за терит ознакою». Оподатковуються прибутки, отримані нац та іноз компаніями на території певної країни, тобто повністю виключає з податкової бази зарубіжний дохід компанії. Країни, що дотримуються цього принципу, дозволяють не вираховувати з прибутку, що оподатковується витрати, здійснені за кордоном. До таких країн належать Венесуела, Бразилія, Австралія, Південна Африка, Канада та деякі інші. 2)національний, резидентський, світовий. Оподатковуються всі прибутки корпорації, отримані в країні реєстрації, і прибутки, отримані від діяльності філій корпорації в усіх інших країнах світу. Це призводить до подвійного оподаткування, тобто податок береться в іноз країні, де розташована філія, і в країні реєстрації ТНК. Для уникнення подвійного оподаткування між країнами укладаються двосторонні угоди, де передбачається декларування: прибутку, сплаченого ТНК у цій країні; прибутків, отриманих філіями заруб корпорацій в іншій країні, які враховуються при визначенні оподаткованого прибутку ТНК. У названих угодах про уникнення подвійного оподаткування одночасно передбачаються знижені ставки оподаткування при трансферті: прибутку; дивідендів; роялті; ін видів доходу від філій до материнської корпорації. 3)«всесвітня система пільг». Він передбачає, що всі доходи системи ТНК, тобто доходи як заруб структурних підрозділів, так і материнської компанії, повинні оподатковуватися всіма видами податків. Але одночасно передбачається, що на прибутки дочірньої компанії ТНК у країні, де вона діє, мають поширюватися податкові пільги. Також передбачається оподаткування доходу від капіталовкладень (дивіденди, проценти, рента та роялті) зарубіжних корпорацій, що контролюються. Цей підхід сприяє накопиченню прибутку у податковому сховищі чи в країнах з низьким рівнем оподаткування. Таке накопичення виступає як безпроцентний кредит, що надається країною, якій належить цей дохід, у формі відстрочених податків. Цього підходу дотримуються Японія, США та ін. Дуже часто другий і третій підходи не виділяють окремо, а об’єд­нують під єдиною назвою «всесвітня система пільг». З метою оптимізації оподаткування ТНК використовують певні методи, які класифікують на дві групи: (1)організаційні (експорт товарів і послуг спеціальними засобами; створення зарубіжного представництва, а не філії; операцій за кордоном на основі агентських угод, партнерства та ін) та (2)екон. (інвестування через власну інвестиційну компанію у структурі ТНК; кредитування з використанням власних фінансових структур або кредитування філій під гарантії ТНК; трансферт активів ТНК через ліцензійні угоди та ін.)..