- •2. Правові основи функціонування підприємств.
- •4.Класифікація і структура підприємств. Інтеграційні форми підприємств.
- •8. Методи управління діяльністю підприємства.
- •11. Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції.
- •12. Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання.
- •13.Методичні основи планування діяльності підприємства. Тактичне та оперативне планування.
- •14. Стратегія розвитку підприємства і бізнес-планування.
- •17. Кадрова політика і система управління персоналом підприємства
- •18. Показники і методи розрахунку продуктивності праці на підприємствах.
- •19. Мотивація трудової діяльності працівників
- •20. Оплата праці: сутність, функції, державна політика і загальна організація
- •21. Форми і системи оплати праці робітників.
- •22. Доплати й надбавки до заробітної плати та організація преміювання персоналу.
- •23. Поняття капіталу, його види. Основні виробничі фонди підприємства: визначення, структура і склад
- •24. Вартісна оцінка та облік основних виробничих фондів підприємства.
- •25. Спрацювання, амортизація і відтворення основних виробничих фондів (ремонт, модернізація, заміна).
- •26. Ефективність відтворення і використання основних фондів.
- •33. Поняття, склад і структура інвестицій.
- •36. Оцінювання ефективності виробничих і фінансових інвестицій.
- •37. Оцінювання ефективності технічних та організаційних нововведень.
- •38. Характеристика техніко-технологічної бази виробництва.
- •39. Організаційно-економічне управління технічним розвитком підприємства.
- •40. Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва.
- •42. Сутнісна характеристика, структура і принципи організації виробничих процесів. Організаційні типи виробництва.
- •43. Методи і форми організації виробництва.
- •45. Стандатизація та сертифікація продукції.
- •56. Поняття економічної безпеки підприємства. Внутрішньовиробничі та позавиробничі складові економічної безпеки.
- •59. Санація (фінансове оздоровлення) підприємств. Банкрутство і ліквідація підприємств.
26. Ефективність відтворення і використання основних фондів.
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого—дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.
Показники ефективності. Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два блоки: перший — показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий— показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів. Необхідність виокремлення в самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці.
Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів того чи того підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого — від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних фондів підприємства можна умовно поділити на дві групи:
1) збільшення екстенсивного завантаження;
2) підвищення інтенсивного навантаження.
Однак треба наголосити на двох важливих обставинах.
По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими.
По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту.
33. Поняття, склад і структура інвестицій.
Інвестиції— це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність (для одержання прибутку).
Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава.
Реальні інвестиції — це вкладення капіталу (грошей) у різні сфери та галузі народного господарства (суспільного виробництва) з метою оновлення існуючих і створення нових «капітальних» (матеріальних) благ, а як наслідок — одержання набагато більшого прибутку.
Зовнішні прямі інвестиції — це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи того конкретного проекту, закордонні інвестиції, менші за 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту, називаються портфельними.
Ефективність довгострокового фінансування модернізації існуючих і будівництва нових виробничих і невиробничих об'єктів багато в чому залежить від пропорцій між державними та приватними інвестиціями. Природно, що з активізацією розвитку роздержавлення і приватизації власності, акціонування державних підприємств усе більшою ставатиме частка приватного капіталу в загальному обсязі інвестицій. Це сприятиме підвищенню рівня ефективності як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій.
Різновиди і структура капітальних вкладень. За загальновживаним визначенням капітальні вкладення — це періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних
З огляду на функціональну цілеспрямованість розрізняють валові й чисті капітальні вкладення. Валові капітальні вкладення — це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте й розширене відтворення виробничих основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури, а чисті — витрати лише на розширене відтворення. Величину чистих капіталовкладень неважко розрахувати; для цього із загального обсягу капітальних вкладень треба виключити розмір амортизаційних відрахувань, котрі використовуються, як відомо, на просте відтворення основних фондів та іншого майна підприємства.