16 Ринок праці: зайнятість і безробіття, його особл в Укр. Крива Філіпса
Ринок праці (рп) посідає центральне місце серед інших ринків. Основу рп становлять дві головні дійові особи: роботодавці та наймані робітники. Розширення чи звуження ринку праці викликає зміни чисельності його складових: зайнятих та безробітних. Зайнятість населення — це діяльність працездатного населення країни, спрямована на відтворення ВВП та нац доходу. Вона визначається чисельністю осіб, що виконують будь-яку роботу за певну заробітну плату або з метою отримання інших видів доходу. Розрізняють повну,неповну, самозайнятість. Повна – робота лише в 1 роботодавця, в його приміщенні зі станд навантаженням упродовж дня, місяця. Неповна – випадкова (без зазначення терміну закінчення виконання робіт) тимчасова (визначений строк дії труд договору) часткова (зайнятість, неповний роб день). Самозайнятість - працюючі не за наймом.Населення поділяється на 2 групи: інституціональне (особи, які ще не досягли працездатного віку, пенсіонери, ті що в ізоляції); не інституціональне (поділяюсь на екон активне та неактивне). Економічно активне населення включає: осіб найманої праці; самостійних робітників; осіб, які тимчасово не працюють з об'єктивних причин (хвороба, відпустка). Економічно пасивне населення студенти, домогосподарки, під-ці, люди вільних професій.
Безробіття –це екон явище, коли частина екон активного населення не має можливості викор свою робоч.силу. Причини: пошук роботи; не гнучкість ЗП; недостатній сукупний попит. Ознаки: працездатний громадянин, який не має доходу, роботи; шукає роботу; за реєстр у службі зайнятості; готовий і здатний приступити до роботи. Визначення рівня безробіття: Рб= (Еа-З)/Еа (Еа – чисельність екон.актив населення; З-зайнятість). Види: 1) фрикційне – людина звільняється внаслідок переїзду на ін. місце і певний рівень ЗП; 2)структурне – пов’язане з НТП; 3)циклічне – внаслідок спаду виробн. в період кризи; 4)приховане – стосується в с/г або неповний роб день; 5)застійне – не бажаюсь не хочуть.
Безробіття спричиняє значні втрати в нац. продукті. Ці втрати пов’язані з циклічним безробіттям. Для вимірювання цих витрат викор закон Оукена: (ВВП1-ВВП)/ВВП1=В(Б1-Б2), де ВВП1- природній обсяг вир-ва; ВВП – фактичний обсяг вир-ва; (ВВП1-ВВП) – ВВП розриву; Б1-фактичний рівень безробіття; Б2- природній; В – коеф. Чутливості ВВп до динаміки циклічного безробіття.
Робоча
сила країни:
L=З+Б(зайнятість,
безробіття)
КРИВА Філіпса. Основними завданнями екон політики є досягнення низького рівня безробіття та низького рівня інфляції. У короткострок періоді між рівнями інфляції та рівнями безробіття існує обернена залежність, яка має назву кривої Філіпса.
Крива Філіпса стверджує, що рівень інфляції залежить від трьох факторів: очікуваної інфляції; циклічного безробіття; шокових змін пропозиції. Рівняння кривої Філіпса: Інфляція = Очікувана інфляція – β * Циклічне безробіття + Шоки пропозиції,
де β – параметр, який показує, наскільки сильно реагує інфляція на динаміку циклічного безробіття; цей коефіцієнт завжди більший від нуля.
Отже, у короткостроковому періоді економічна політика, спрямована на зниження рівня безробіття, призводитиме до прискорення інфляції.
Крива Філіпса відображає обернений вплив інфляції на безробіття: чим вищі темпи інфляції, тим нижчий рівень безробіття. Отже, низький рівень безробіття супроводжується високою інфляцією, а значне безробіття – низьким темпом інфляції.
Втручання держави може знизити рівень безробіття, розширити сукупний попит. Напруга на ринку праці, яка виникне при цьому, сприятиме зростанню заробітної плати і цін, тобто інфляції. Для зменшення інфляції потрібно проводити політику обмеження попиту, що зумовить зростання виробництва і зростання безробіття. Їх збільшення стає платою за реалізацію антиінфляційної політики.
Сучасна крива Філліпса відрізняється від розглянутої, по-перше, чим, що темпи зростання номінальної заробітної плати включають показник очікуваного темпу інфляції; по-друге, включають показники шокових змін пропозиції; по-третє, враховується, що економіка може виходити на рівень повної зайнятості за будь-яких темпів інфляції. Це дало підставу опонентам кейнсіанства зробити висновок про порушення зв'язку між безробіттям та інфляцією, відображеного кривою Філліпса, у тривалому періоді.