5 Споживання і заощадження: взаємозвязок і відмінність. Гранична схильність

Після сплати домогосподарствами податків у їхньому розпорядженні залишається використовуваний дохід, котрий, як дохід відомо, йде на споживання та заощадження. Споживання — це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб людей.

Споживання представляє собою індивідуальне і спільне використання споживчих благ, направлене на задоволення матеріальних і духовних потреб людей. У вартісній формі – це та сума грошей, яка витрачається населенням на придбання матеріальних благ і послуг. Таким чином, все, що не відноситься до заощаджень, не входить у вигляді податку, не знаходиться на закордонних рахунках – це споживання. Люди схильні відкладати споживання сьогодні з надією, що споживання в майбутньому принесе їм більше корисності, ніж сьогодні.Первинним осередком споживання є родина. В ній формуються обсяг і структура споживання. Сімейне господарство характеризується загальним споживчим бюджетом, житловим і накопиченим майном.

Споживання населення – один з головних компонентів, які визначають розвиток економіки. На споживчі витрати припадає від 2/3 до 3/4 валового внутрішнього продукту. Вони формують споживчу поведінку, яка є своєрідним індикатором циклічного розвитку економіки. Для оцінки споживчої поведінки використовується показник – індекс споживчих настроїв (ІСН). Він входить до числа основних макроекономічних показників, на основі яких складають прогнози економічного циклу. Це важливо як для короткострокового планування будь-якого бізнесу, так і для визначення економічної політики держави.

Складові спож— продукти харчування, одяг, взуття, книги, предмети особистої гігієни тощо. Розрізняють 3 групи видатків домогосподарств на споживання: на товари тривалого користування, на предмети поточного вжитку та на послуги.

Заощадження є тією частиною вик-ного доходу, що не витрачається на споживання.

Зі збільшенням доходів сімей зростають видатки на одяг, відпочинок, автомобілі. Водночас зростання доходів приводить до того, що частина їх не споживається, а заощаджується. Екон дослідження показують, що саме вик-ний дохід визначає рівень спож та заоща. Криву, яка відображає зв'язок між: споживанням та доходом, називають функцією спож. Функція заощадження відображає зв'язок між вико-ним доходом і заоща. Частина функції заощадження, яка лежить нижче від нульової горизонтальної лінії, вказує на від'ємні заощадження. Додатні заощадження відбиває та частина функції заощадження, яка лежить вище від нульової лінії. СПОЖИВАННЯ залежить від доходу : C=C(Yd) Yd=C+S.

Граничною схильністю до споживання (МРС) – це коеф який показує на ск. Зб або змен споживання при зростанні або скор. доходу на 1. mpc=∆C/∆Y (0<mpc<1) Гранична схильність до заощадження (МРS) — коеф який показує на ск зб аюо змен заощадження при зростанні абоскороч доходу на 1. Mps=∆S/∆Y (0<mps<1) .Сума МРC і МРS для будь-якої зміни у викор-му доході завжди дорівнює одиниці.

МРС + МРS = 1.

Частку, або відсоток, споживання у використовуваному доході називають середньою схильністю до споживання (АРС). Частку, або відсоток, заощадження у використовуваному доході називають середньою схильністю до заощадження (АРS).

Apc+aps=C/Yd + S/Yd=(C+S)/Yd=1/Yd