Пролетарська і радянська символіка

Особливими символами у геральдиці є соціально-класові. Такі знаки були поширені у середньовіччі, спочатку використовувались для того, щоб визначити рід діяльності ремісників, купців, цехових об’єднань. Під час міських заворушень, пов’язаних із соціальними утисками, їх часто несли представники страйкуючих і мітингуючих. З часом символіка змінювалася разом із змінами соціальної структури населення, міста або держави та політичних режимів. Соціально-класова символіка часто поєднувалася з релігійною або національною. Проте у зв’язку з виходом на політичну арену робітничого класу, створення міжнародних організацій вимагало з кінця XVIIІ ст., власної символіки. Одним із таких символів став червоний прапор. У Франції до революції 1789 – 1799 рр. червоний прапор символізував оголошення надзвичайного стану. В період Великої Французької революції червоний прапор було піднято в Парижі санкюлотами з гаслом: «Народ оголошує надзвичайний стан королю!». Робітники Парижа і ткачі Леона у ХІХ ст. піднімали на демонстраціях частіше чорний прапор, який означав: «Жити працюючи, або вмерти борючись!».

3 8 квітня 1918 р. червоний прапор став державним у Російській Федерації і після утворення СРСР червоні прапор, зірка, а також серп і молот були покладені в основу герботворення і прапорництва союзних республік, в тому ж числі й України, разом з використанням інших кольорів та знаків. До пролетарської символіки належать також «Інтернаціонал», стиснутий кулак (єднання), гасло: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!».

Утворення національних, державних символів дає чимало прикладів використання різних кольорів і знаків на прапорах і гербах. Більше 100 держав мають прапори червоного кольору, що може бути символом бунту, повстання, боротьби, мужності, революції, вогню, очищення, відданості, незалежності тощо. Серп і молот, скульптура колгоспниці з робітником стали також надбанням пролетарської символіки. Вони символізують єднання робітників і селян, а червона зірка — єднання трудящих п’яти континентів. Серп і молот як символ єднання робітників і селян відомий з квітня 1917 року.

У березні 1919 року в Харкові на заключному засіданні Третього Всеукраїнського з’їзду Рад була прийнята Конституція і затверджено герб Радянської України. Герб складався із зображення на червоному тлі золотих серпа і молота, освітлених сонячним промінням, що були обрамлені вінком із колосків. На гербі була також назва республіки напис російською та українською мовами: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». В зв’язку з прагматичними міркуваннями, керівництво СРСР в період Другої світової війни, частково відмовляється від пролетарської символіки. Це була своєрідна спроба демонстрації зміни зовнішньополітичного курсу перед союзниками по антигітлерівській коаліції. Відповідні правки в СРСР вносились в зв’язку з прийняттям нових Конституцій.

Відродження національних традицій

Проголошення незалежності України у 1991 році поставило питання про нові символи, державні клейноди. Державним прапором України є синьо-жовтий прапор, малий герб — Тризуб.

Конституція України 1996 р. у 20 статті визначила з докладним описом всі державні атрибути: Герб, Гімн, Прапор.

«Стаття 20. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України). Державний Гімн України - національний гімн на музику М.Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Столицею України є місто Київ.»

(Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — К., 1996.)

Творення державної і національної символіки є важливим актом, що визначає історичну спадщину, ідейно-політичну спрямованість, історичні традиції народу. Знаки держави у світовій співдружності поважаються як святині та офіційні представники народу, який ними користується. До нашого часу дійшло багато символів, гербів, знаків національного характеру. Але найбільш відомими і такими, що найкраще збереглись, є українські земельні герби. Вивчення земельних гербів розкриває природу формування світогляду, часто відбиває політичні та ідеологічні нашарування і розповідає про долю землі на окремих відрізках історичного часу. Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Волинь, Поділля, Галичина, Буковина, Таврія, Слобожанщина та інші українські землі мали свої герби протягом тривалої історії.