4.4. Сталий розвиток туризму
Одним з найважливіших наукових досягнень останніх десятиліть є створення нової концепції розвитку, що одержала назву концепції сталого розвитку (sustainable development).
В Декларації Першої конференції ООН про навколишнє середовище (Стокгольм, 1972 р.) було відзначено зв'язок економічного й соціального розвитку із проблемами навколишнього середовища. У таке розуміння розвитку важливий внесок зробили наукові доповіді Римського клубу, і особливо доповідь «Межі росту» (1972 р.), у яких формулювалися ідеї переходу цивілізації від експонційного економічного росту до стану «глобальної динамічної рівноваги», від кількісного росту – до «органічного» і «нового світового економічного порядку». При цьому, «предметом дослідження уперше стає не об’єкт або явище суспільства чи природи, а процес зміни під назвою розвиток».
Термін «сталий розвиток» одержав широке поширення після публікації доповіді «Наше спільне майбутнє», підготовленого для ООН у 1987 р. спеціально створеної в 1983 р. Міжнародною комісією з навколишнього середовища й розвитку.
Більшість сучасних дослідників туризму , а також експерти Всесвітньої туристичної організації підтримують думку, що «туристичні напрямки повинні поєднувати економіку з екологією, розвиток з навколишнім середовищем, міжнародну торгівлю із захистом соціальної та культурної самобутності». Таким чином «туристичні напрямки повинні здійснювати помірну лібералізацію, яка буде поєднуватися з стійким розвитком».
Всесвітня туристична організація визначає сталий розвиток туризму як «такий розвиток, що дозволяє задовольнити потреби туристів у теперішньому часі, враховуючи інтереси туристської дестинації щодо забезпечення цієї можливості у майбутньому», а також «директиву і управління діяльністю, під яку підпадають всі форми туризму по всіх видах дестинацій, включно масовий туризм і різні ніші туристичного сегменту».
У проекті «Стратегії стійкого розвитку туризму й курортів України» сказано, що «подолання наявних негативних тенденцій, створення системних і комплексних передумов для стійкого розвитку туризму повинне стати одним із пріоритетних напрямків забезпечення стійкого розвитку країни...»
Необхідно урахувати, що всі послуги туристам у межах конкретної дестинації надають конкретні приватні особи або підприємства. Ці послуги можуть надаватися туристу як самостійно, тобто бути незалежними від провідних туристичних компаній (операторів) і великих готелів (готельних комплексів), або на умовах договору обслуговувати клієнтів подібних підприємств.
У рекомендаціях до Гаазької декларації підкреслюється, що «національна туристична індустрія в більшості країн складається із дрібних, самостійно керованих підприємств». Тобто туристична індустрія є типовим прикладом діяльності малих підприємств. Окрім того, туристичну індустрію необхідно розглядати як складову дестинації, як її невід’ємну частину. Саме підприємства туристичної індустрії гарантують реалізацію економічних і соціальних заходів, що в поєднанні з екологічним вихованням, становлять положення сталого розвитку.
Рис. 4.3. Процес досягнення сталості розвитку туризму
Філософією, що лежить в основі діяльності з забезпечення стійкого розвитку й управління туризмом є те, щоб прийдешні покоління могли користуватися його перевагами. ЮНВТО розробляє практичні інструменти, що дозволяють туристським менеджерам, як у державному, так й у приватному секторі застосовувати принципи стійкості в конкретних ситуаціях.
До числа найбільш важливих проектів відносяться наступні:
Визнаючи глобальне значення екотуризму, Організація Об'єднаних Націй проголосила 2002 р. Міжнародним роком екотуризму. Всесвітній саміт по екотуризму у Квебеку (Канада, травень 2002 р.), організований разом із Програмою по навколишньому середовищу ООН, зібрав близько 1200 учасників, і його результатом стала Квебекська декларація по екотуризму, що містить 49 спеціальних рекомендацій зі стійкого розвитку й управління екотуризмом.
Всесвітня туристська організація брала активну участь у підготовці Всесвітнього саміту по стійкому розвитку, що пройшов у м. Йоганнесбурзі (Південна Африка) 26 серпня - 4 вересня 2002 р.
ВТО випустила кілька публікацій по плануванню розвитку туризму на національному, регіональному й місцевому рівнях й організувала національні семінари по туристському плануванню для представників місцевих адміністрацій у країнах, що розвиваються.