5.3. Розвиток туризму на сучасному етапі

Аналіз ситуації в Україні показує, що туристичне господарство поступово розвивається, хоча не характеризується стабільним ростом. Так, якщо в 1997 році нашу країну відвідало 337 000 іноземних туристів, то в 2003 році - 591 000, а в 2004 році - 436 000, в 2008 – 25 млн., а в 2009 – 20 млн. іноземних туристів.

Аналогічне коливання за роками кількості туристів характерне й для внутрішнього туризму. Одночасно, у нашій країні існують всі передумови для розвитку туризму: історичні, географічні, природні, економічні, соціально-демографічні. Відповідно, причинами нестабільності є ряд проблем, які сповільнюють розвиток туризму в Україні й гальмують розвиток туристичної індустрії.

1. У засобах масової інформації населення активно проводиться реклама міжнародного туризму й майже відсутня реклама внутрішнього туризму, за винятком загальновідомих зон туризму й рекреації (Криму й Карпат).

2. Відсутніх засобів на реконструкцію визначних пам'яток історії й архітектурного мистецтва, а залучення інвестицій гальмується через неурегульовану нормативно-законодавчу базу країни. Як відомо, значна кількість населених пунктів України - Хотин, Межиріччя, Ізяслав й інші, мають визначної пам'ятки архітектури ХVІІ- ХVІІІ століття, для поновлення яких необхідні значні капіталовкладення.

3. В Україні не розвитий сектор туристичної індустрії. У ні одному місті України не розходяться безкоштовні буклети-путівники історико-культурних визначних пам'яток міста. Крім того, не у всіх містах є такі путівники, що обумовлено вузьким тлумаченням туризму й малою поінформованістю про різноманіття туристичних послуг.

Недостатній рівень розвиненості безпосередньо мережі та об’єктів туристичної інфраструктури, їх невідповідність світовим стандартам. Слід пам’ятати, що виробнича база галузі формувалася, в основному, за радянських часів з орієнтацією переважно на невибагливого туриста, тому серед об’єктів інфраструктури переважають великі (порівняно з аналогічними закордонними) комплекси, із значною концентрацією місць та низьким рівнем комфортності. Потрібно також відзначити, що в Україні лише близько 10% готелів відповідають міжнародним стандартам, зараз ситуація починає поступово змінюватися, все ж виник перший п’ятизірковий готель в Україні. Але до стабілізації ситуації ще далеко.

Про стан українських шляхів говорити взагалі не доводиться. Одним із дійових засобів прискорення розвитку туризму в Україні є розвиток туристичної інфраструктури у мережі міжнародних транспортних коридорів (МТК). За оцінками експертів, вона має найвищий в Європі коефіцієнт транзитності (з 13 тис. км автомобільних шляхів державного значення понад 9 тис. км є магістралями, зв’язаними з МТК).

4. Різноманіттям туристичних послуг, можуть похвастатися переважно міста-мільйонери, міста загальновизнаних зон рекреації й туризму (Крим, Карпати), деякі історичні й культурні центри. У той час коли, у більшості міст України можна розвивати промисловий, оздоровчий й інший види туризму. Але для цього ж знову потрібні інвестиції для створення центрів бізнесу, рекреаційних зон відпочинку, які з'єднували в собі пасивні й активні види відпочинку.

5. Низький рівень сервісу. Стратегія розвитку туризму в Україні має передбачати і поліпшення рівня підготовки працівників туристичної сфери. Адже рівень сервісу на українських курортах часто не відповідає міжнародним стандартам. За таких умов, Україна програє конкуренцію не лише за іноземного туриста, а й за власного – українського. Саме внутрішній туристичний ринок є для України найважливішим, але досі не використовується належним чином.

6. Відсутність скоординованої висококваліфікованої та грамотної системи дій з проведення туристичного продукту України на світовий ринок, яка б давала відчутні результати. Проблеми виникають насамперед з рекламою вітчизняних курортів. Так, в 2002 році в Національному бюджеті на це було передбачено 1,7 млн. грн., отримано ж лише 40 тис. Тому абсолютно зрозуміло, що за кордоном дуже важко отримати інформацію як про саму Україну, так і про туристичні послуги, що в ній надаються. І хоча в 1999 році в нашій країні було створено власну інформаційну систему (UTIS), вона значною мірою носить комерційно-інформаційний, а не іміджовий характер.

На замовлення міністерства культури і туризму на провідному міжнародному телеканалі CNN вже декілька тижнів демонструється ролик, який рекламує туристичні принади України. Іміджева кампанія коштувала платникам податків близько двох з половиною мільйонів гривень. така дорога рекламна кампанія має сенс лише у тому разі, якщо вона є складовою комплексної програми розвитку галузі, а не вирваною з контексту одноразовою акцією.

8. Технологічна відсталість галузі. В Україні практично не застосовуються туристичні технології, які в розвинутих країнах набули ознак повсякденного застосування: електронні інформаційні довідники щодо готелів, транспортних маршрутів і туристичних фірм з переліком і вартістю послуг, які ними надаються; у світі практично всі довідники з туризму випускаються в електронному , а більшість – у Internet-форматах, що дає їх користувачам можливість бронювати місця в готелях і на транспортні у режимі реального часу – “on-line”. Останнім часом в галузі інформаційних технологій України спостерігається значне пожвавлення. Тому слід також активно використовувати цю можливість для наближення до виходу на світовий рівень обслуговування клієнтів.

9. Відставання масштабів (навіть порівняно з середніми показниками по СНД) нормативно-правового та організаційного забезпечення туристичної діяльності, яке значною мірою пояснюється перманентною адміністративною реформою в Україні.

Отже, головними зовнішніми факторами, які стримують розвиток туризму в Україні, є викликана млявістю та несподіваністю економічних реформ несприятливість існуючих умов для підприємництва взагалі та туристичного зокрема, недосконалість і навіть певна агресивність нормативно-правового поля (і в тому числі – правил і умов перетинання кордонів іноземцями) і, як наслідок, відсутність необхідних інвестицій для розвитку туризму – як внутрішніх (через тривалу економічну кризу), так і іноземних (через несприятливий інвестиційний клімат). Несприятливість бізнесового клімату спричинила той факт, що з майже 3000 українських туристичних підприємств, які мають дійсні ліцензії на надання туристичних послуг, фактично на ринку працюють лише близько третини. А якщо додати до цього ще й не підйомний тягар податків і відсутність будь-яких преференцій з боку держави, то виходить взагалі повний букет.

Україна посідає одне з провідних місць у Європі за рівнем забезпеченості природними та історико-культурними ресурсами, здатними стимулювати значний інтерес у вітчизняних та іноземних туристів.

Курортні та рекреаційні території нашої держави становлять близько 9,1 млн. га, тобто 15% території. Експлуатаційні запаси мінеральних вод дають змогу використовувати їх в об’ємі понад 64 тисяч кубометрів на добу.

На державному обліку в Україні перебуває понад 130 тисяч пам’яток, з них 57206 – пам’ятки археології (418 з яких національного значення), 51364 – пам’ятки історії (142), 5926 – пам’ятки монументального мистецтва (44), 16293 – пам’ятки архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтні (3541). У нашій державі функціонує 61 історико-культурний заповідник, 13 мають статус національних. В Україні налічується 1230 закладів готельного господарства (загальна кількість місць – 104 тисячі), які щороку обслуговують близько 4 млн. людей (17,5% із них – іноземці). 3,3 тисячі санаторно-курортних і оздоровчих закладів загальною місткістю близько 481 тисяча ліжок щороку приймають майже 3,2 млн. відпочивальників (14% – іноземці). Наукове, методичне й кадрове забезпечення у сфері туризму та курортів здійснюють понад 130 вищих навчальних закладів (а це – тисячі майбутніх менеджерів турпідприємств), 4 науково-дослідні інститути Міністерства охорони здоров’я України та Науковий центр розвитку туризму Міністерства культури і туризму України.

У туристичній галузі нашої держави зайнято понад 200 тис. осіб на постійній основі і близько 1 млн. осіб сезонно, що свідчить про нагальну необхідність збільшити число робочих місць у цій сфері.

В 2008 році дані соціологічного дослідження «Територія», оприлюднив Інститут проблем управління ім. Горшеніна в рамках річної програми досліджень «Проект країни». У 129 населених пунктах (63 міста і 66 сіл) фахівці опитали більше двох тисяч українців, які репрезентують доросле населення України віком від 18 років. Квотами у вибірці були: вік, стать, освіта і тип населеного пункту, в якому мешкає респондент. Похибка репрезентативності дослідження не перевищує 2,2%.

Згідно з даними опитування, 22% респондентів вважають, що найбільший інтерес для туристів у їхньому регіоні становлять історичні пам’ятки, 21% опитаних вказує на природу і ландшафти, 15% – на чистоту водойм, повітря та лісу, а близько 11% відзначають лікувальні води, грязі, солі. Ще 11% респондентів визначили сільськогосподарську продукцію. Це головні особливості регіонів, на думку їхніх мешканців. У меншій мірі були відзначені релігійні цінності, народна творчість, національна кухня та археологічні пам’ятки. Проте більше чверті респондентів – 25,3% – категорично заперечили наявність у своєму регіоні будь-чого, що може становити інтерес для туристів. Ще 8,1% опитаних було важко відповісти на це питання. Аналітики інституту зробили висновок, що понад 33% українців не бачать навколо себе нічого привабливого.

Розвитку туристичної галузі сприятимуть:

– розробка нових екскурсійних маршрутів (міських автобусних, міських пішохідних, музейних, заміських автобусних, теплохідних) та видання анотованого переліку екскурсій;

– створення та організація роботи порталу туризму;

– діяльність туристично-інформаційного центру (ТІЦ);

– участь єдиним стендом «Україна туристична» протягом кількох років у міжнародних та вітчизняних туристичних виставках, де б широко презентувалися туристичні можливості країни шляхом розповсюдження високоякісної рекламно-інформаційної продукції різними мовами;

– випуск рекламно-інформаційної та сувенірної продукції про туристичні можливості України (буклети, путівники, журнали, довідники тощо), що дозволяє популяризувати туристичний потенціал;

– розвиток готельної мережі.

Серед пріоритетних видів туризму в Україні можна назвати:

класичний – по всій території ;

сільський зелений туризм – Західна, центральна Україні;

водний туризм – Дністр, Дніпро;

подієвий туризм - Євро 2012, кінофестивалі, музичні фестивалі;

діловий туризм – Київ, Донбас;

гірськолижний – Карпати;

морський пляжний відпочинок – Крим;

круїзи – річки, море;

культовий туризм – Київ, Святогірськ, Полтава.

навчання – національні університети;

лікування – Крим, Азовське узбережжя, Словянськ, Моршин, Трускавець.