3. Прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є альтернативним позбавленню волі і застосовується як основне покарання на строк від 2-х до 5-ти років або як додаткове покарання - на строк від 1-го до 3-х років.

Згідно з приміткою (1) до статті 364 КК України службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням. Службовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянства, які виконують обов’язки, зазначені в п.1 примітки.

Що відноситься до організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 №5 „Про судову практику у справах про хабарництво" слід мати на увазі, що до представників влади належать, зокрема, працівники держав­них органів та їх апарату, які наділені правом у межах своєї компетенції ста­вити вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання юридич­ними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлегло­сті.

Організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зок­рема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ді­лянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки по управлін­ню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контро­лерів тощо.

Одним із основних правообмежень є позбавлення засудженого права займатися звичною для нього професійною діяльністю. Набуття нових професійних навичок потребує не тільки перенавчання, але більшого чи меншо­го досвіду практичної роботи.

Відомо, що наявність у людини певних здібностей означає придатність її до певної діяльності. Оскільки право займатися відповідною діяльністю позбавляються особи, які пропрацювали за певною професією досить тривалий час, то таке покарання для них є досить відчутним. Зважаючи на це, індиві­дуалізація покарання має особливе значення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 „Про практику призначення судами кримінального покаран­ня" судам рекомендовано застосовувати позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльніс­тю як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчи­нення злочину було пов'язане з посадою підсудного або із заняттям ним пев­ною діяльністю.

Це покарання призначається у межах, установлених санкцією статті /частини статті/ Кримінального кодексу України, за якою підсудний визнаний винним, а якщо воно нею не передбачене, - в межах, установлених стат­тею 55 Кримінального кодексу України. Та обставина, що до постановлення вироку підсудний вже не обіймав посаду або не займався діяльністю, з якими було пов'язане вчинення злочину, не є перешкодою для застосування цього покарання.

Рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку, щоб не виникло сумнівів при виконання покаран­ня. Якщо у санкції статті /частині статті/ Особливої частини Кримінально­го кодексу України зазначено характер посад або вид діяльності /наприклад, статті 286, 287/, рішення про призначення додаткового покарання, наведене в резолютивній частині вироку, повинно відповідати змісту цієї санкції.

Позбавлення права керувати транспортними засобами може бути призначене судом як додаткове покарання незалежно від того, що особа вже позбавлена такого права в порядку адміністративного стягнення.

Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як основне покарання, а також як додаткове до основних покарань покладається на кримінально-виконавчу інспекцію Державного департаменту України з питань виконання покарань, а проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженої особи з метою її виправлення та недопущен­ня учинення нею нового злочину - на органи внутрішніх справ /частина 1 статті 30 Кримінально-виконавчого кодексу України/.

Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні по­сади або займатися певною діяльністю включає в себе:

- облік засуджених осіб;

- контроль за виконанням вироку суду, власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засудженої особи, а також органом, що має право анулювати дозвіл на зайняття відповідним видом дія­льності, яка заборонена засудженій особі;

- вжиття заходів щодо припинення порушень вимог вироку суду;

- направлення подання органу внутрішніх справ щодо здійснення при­воду засуджених осіб, які не з'явилися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції без поважних причин;

- організацію початкового розшуку засуджених осіб, місцезнахо­дження яких невідоме, та надсилання матеріалів до органів внутрі­шніх справ для оголошення розшуку таких засуджених осіб;

- здійснення інших заходів, передбачених законом.

Підрозділи кримінально-виконавчої інспекції для виконання покладених на них функцій використовують гербову печатку та штамп, а їх праців­ники мають право видавати довідки та підписувати інші документи, які учи­няються під час виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю /спільний наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2003 270/1560/.

Строк покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як основне покарання, обчислюється з дня набрання вироком законної сили /частина 3 статті 401 Криміналь­но-процесуального кодексу України/.

Покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займа­тися певною діяльністю, призначеного як додаткове покарання до арешту, обмеження або позбавлення волі на певний строк поширюється на весь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, установлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового пока­рання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призна­ченні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займа­тися певною діяльністю як додаткового до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 Кримінального кодексу України - з моменту на­брання вироком законної сили /частина 3 статті 55 Кримінального кодексу України/.

Обов'язки адміністрації установи виконання покарань.

Адміністрація установи виконання покарань, в якій відбуває основний вид покарання особа, засуджена також до додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, не може залучати цю особу до роботи, яку їй заборонено виконувати вироком суду /частина 3 статті 30 Кримінально-виконавчого кодексу України/.

За двадцять днів до закінчення строку покарання, а у разі умовно-дострокового звільнення засудженої особи або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким - у день звільнення, установа направляє до підрозділу кримінально-виконавчої інспекції за обраним місцем проживання копії виро­ку та постанови суду, довідку на засуджену особу із зазначенням її установочних даних, даних про родичів, дату звільнення, а також підписку про явку до підрозділу кримінально-виконавчої інспекції у триденний строк після звільнення /спільний наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2003 №270/1560/.

Правові наслідки невиконання призначеного покарання.

Ухилення від відбування покарання, призначеного вироком суду, тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 389 Кримінального кодексу України.

Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрав законної сили, або перешкоджання їх виконанню тягне відповідальність, передбачену статтею 382 Кримінального кодексу України.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, при­значеного як основне покарання, законом не передбачено.

Відповідно до частини 1 статті 81 Кримінального кодексу України осо­бу може бути умовно-достроково звільнено /повністю або частково/ від від­бування і додаткового покарання. При цьому слід мати на увазі, що таким додатковим покаранням, від якого можна звільнити достроково /тобто до за­кінчення строку/, є лише позбавлення права обіймати певні посади або за­йматися певною діяльністю.

У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким відповідно до частини 2 статті 82 Кримінального кодексу України засудже­ного також може бути звільнено і від додаткового покарання у виді позбав­лення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Таке звільнення від додаткового покарання є безумовним.

При умовно-достроковому звільненні від відбування основного покарання засудженого, щодо якого було застосовано додаткове покарання, суд може вирішити питання про його повне або часткове звільнення від відбування і додаткового покарання не тільки тоді, коли про це порушено питання у поданні органу, який відає виконанням покарання, а й за своєю ініціативою.

Якщо при умовно-достроковому звільненні засудженого від відбування основного покарання суд відмовив у такому звільненні від додаткового покарання, повторний розгляд цього питання можливий лише після закінчення строків, передбачених частиною 5 статті 407 Кримінально-процесуального кодексу України.

Якщо питання про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання виникло після повного відбуття засудженим основного покарання, суд за поданням, зазначених у частині 1 статті 407 Кримінально-процесуального кодексу України органів, може повністю або частково звільнити його від додаткового покарання після фактичного відбуття встановленої законом частини останнього та за наявності інших зазначених у законі умов.

При вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбу­вання покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким що­до засудженого, покарання якому пом'якшено за актом амністії, помилування або за рішенням суду, фактично відбута частина покарання по­винна обчислюватись виходячи з покарання, встановленого актом амністії, помилування або рішенням суду.

Обов'язки кримінально-виконавчої інспекції щодо виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

При виконанні вироку суду, який набрав законної сили, іншого рі­шення суду, а також закону України про амністію та акту помилування стосовно особи, засудженої до покарання у виді позбавлення права обіймати пе­вні посади або займатися певною діяльністю, працівники кримінально-виконавчої інспекції здійснюють такі функції /частина 1 статті 31 Кримі­нально-виконавчого кодексу України/:

- ведуть облік засуджених осіб і контролюють:

-додержання порядку та умов відбування покарання засудженими особами і власником підприємства за місцем роботи засуджених осіб, а також органом, що має право анулювати дозвіл на зайняття відповідним видом діяльності, яка заборонена засудженим особам;

-поведінку осіб, засуджених до позбавлення права обіймати певні по­ сади або займатися певною діяльністю. Один раз на три місяці направляють до органів внутрішніх справ запити про те, чи притягувалися такі засуджені до адміністративної відповідальності;

- уживають заходів щодо припинення порушень вимог вироку;

- вносять подання до відповідних органів внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених осіб, які не з'явилися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції без поважних причин;

- організовують початкові розшукові заходи засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме, та надсилають матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених осіб;

- беруть участь у виховній роботі із засудженими особами, проводять індивідуальні бесіди з ними;

направляють:

- один раз на шість місяців вимоги до підрозділів інформаційних тех­нологій головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті з метою встановлення випадків учинення засу­дженими особами нових злочинів. Отримані відповіді зберігаються в особо­вих справах засуджених осіб /спільний наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2003 № 270/1560/;

- відповідно до статті 84 Кримінального кодексу України подання до суду про звільнення від покарання осіб, які під час його відбування згідно з медичним висновком захворіли на психічну чи іншу тяжку хворобу, що пе­решкоджає відбуванню призначеного судом покарання;

- подання прокуророві відповідно до частини першої статті 35 Кримі­нально-виконавчого кодексу України в разі ухилення засуджених осіб від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та матеріали для вирішення питання про при­тягнення таких осіб до кримінальної відповідальності відповідно до частини 1 статті 389 Кримінального кодексу України;

- у разі невиконання власником підприємства вироку суду щодо осо­би, позбавленої права обіймати певні посади або займатися певною діяльніс­тю, матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності за законом /частина 2 статті 31 Кримінально-виконавчого кодексу України/;

- роз'яснюють порядок та умови відбування покарання;

- у разі потреби здійснюють контрольні перевірки за місцем роботи засуджених осіб. За результатами перевірки складають акти у двох примірниках, один з яких залишається на підприємстві, в установі, організації, а другий з відміткою про ознайом­лення власника підприємства зберігається в особовій справі засудженої особи та використовується для контролю за усуненням вияв­лених недоліків /спільний наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2003 № 270/1560/;

- у разі потреби дають дозвіл засудженим особам на виїзд за межі України.

Обов'язки працівника органів внутрішніх справ щодо проведення

індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання осіб, засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

При проведенні індивідуально-профілактичної роботи з особами, засудженими до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, органи внутрішніх справ:

Виконують постанови суду про:

- розшук засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме /частина 1 статті 31 Кримінально-виконавчого кодексу України, пункт 9 частини 1 стат­ті 10 Закону України „Про міліцію"/;

- привід засуджених осіб, які ухиляються від явки у зв'язку з розглядом кримінальних справ за ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю /стаття 136 Кримінально-процесуального кодексу України, пункт 11.9 Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства вну­трішніх справ України, затвердженої наказом МВС від 20.10.2003 №1212/;

- подання кримінально-виконавчої інспекції про:

- розшук засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме /частина 1 статті 31 Кримінально-виконавчого кодексу України/;

- привід засуджених осіб, які не з'явилися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції без поважних причин /частина 1 статті 34 Кримінально-виконавчого кодексу України/;

Здійснюють:

- затримання і конвоювання у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством, осіб, які притягнуті до кримінальної відповідальності за ухилення від від­бування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або за­йматися певною діяльністю, засуджених до такого виду покарання, розшук яких оголошено у зв'язку з ухиленням від відбування покарання /частина 2 статті 35 Кримінально-виконавчого кодексу України за за­питами:

- безоплатно надають інформацію щодо засуджених осіб, які перебувають на обліку кримінально-виконавчої інспекції:

Слідчий або орган дізнання протягом 10 днів після порушення кримінальної справи стосовно осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та встанов­лення факту попереднього засудження, направляють до підрозділу криміна­льно-виконавчої інспекції, у якому засуджені перебувають на обліку:

копію постанови про порушення кримінальної справи;

інформацію про обрання запобіжного заходу стосовно засуджених осіб.

Працівники служби дільничних інспекторів міліції органів внут­рішніх справ /кримінальної міліції у справах неповнолітніх/:

- ведуть облік осіб, засуджених до покарання у виді позбавлення пра­ва обіймати певні посади або займатися певною діяльністю /частина 4 статті 11 Закону України „Про міліцію” 7.3 Поло­ження про службу дільничних інспекторів міліції Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС від 20.10.2003 №1212/;

- проводять із засудженими особами індивідуально-профілактичну роботу, спрямовану на їх виправлення, попередження порушення громадського порядку та інших прав громадян, а також учинення ними нових злочинів /частина 7 статті 10 Закону України „Про мі­ліцію", частина 1 статті 30 Кримінально-виконавчого кодексу Укра­їни, пункт 10.1 Положення про службу дільничних інспекторів мі­ліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердже­ного наказом МВС від 20.10.2003 № 1212/;

- щомісяця здійснюють перевірки за місцем проживання засуджених осіб, про результати яких у кінці кожного кварталу письмовою дові­дкою, окремо щодо кожної засудженої особи, інформують підрозді­ли кримінально-виконавчої інспекції і обов'язково додають до неї матеріали перевірки /пояснення засудженої особи, рапорти та ін./, які долучаються до особових справ засуджених осіб /спільний наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2003 № 270/1560/;

- здійснюють заходи щодо попередження та припинення злочинів і адміністративних правопорушень, виявляють обставини, які сприя­ють їх учиненню, і в межах своїх прав вживають заходів щодо усу­нення цих обставин та у разі встановлення факту притягнення до адміністративної відповідальності засудженої особи письмово по­відомляють про це підрозділ кримінально-виконавчої інспекції та уносять відповідні записи до алфавітних карток обліку осіб, стосов­но яких здійснюється профілактична робота /пункт 7 частини 1 стат­ті 10 Закону України „Про міліцію", пункт 11.2 Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внут­рішніх справ України, затвердженого наказом МВС від 20.10.2003 № 1212, спільний наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2003 №270/1560/.

Проведення за місцем проживання таких осіб індивідуально-профілактичної роботи, з метою попередження вчинення ними нових злочи­нів, законодавством покладається на працівників органів внутрішніх справ /стаття 30 Кримінально-виконавчого кодексу України/. А відповідно до пунк­ту 7 статті 10 Закону України "Про міліцію" одним з основних обов'язків мі­ліції є проведення профілактичної роботи серед осіб, схильних до вчинення злочинів, в тому числі здійснення контролю за засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі. Тому, органи внутрішніх справ, у першу чер­гу, відповідають за недопущення вчинення нових злочинів особами, засудже­ними до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі.

Щомісяця працівник служби дільничних інспекторів територіального органу внутрішніх справ, на території обслуговування якого проживає особа,

засуджена до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю повинен перевірити її та у кінці кожного квар­талу зобов'язаний подати до кримінально-виконавчої інспекції довідку про перевірку такої особи за місцем проживання /окремо щодо кожного засудже­ного/ і обов'язково додати до неї матеріали перевірки /пояснення засудженої особи, рапорти та ін./ .

У довідках дільничні інспектори міліції повинні відображати на­ступне:

дата здійснення перевірки;

прізвище, ім'я та по батькові засудженої особи, яка перевірялась;

місце роботи засудженого /або з якої причини не працює/;

як характеризується за місцем проживання родичами, сусідами;

яка проведена індивідуально-профілактична робота з засудженим по недопущенню вчинення нових злочинів та порушень громадського порядку та інших прав громадян;

чи виявлені факти порушення засудженою особою громадської по­ведінки та інших прав громадян, а також учинення ними нових зло­чинів і чи вжиті заходи щодо притягнення її до відповідальності;

яка проведена роз'яснювальна робота з засудженим про можливі на­слідки вживання спиртних напоїв або наркотичних засобів під час відбування покарання;

які виявлено порушення умов відбування покарання.

Дільничні інспектори міліції в довідках можуть відображати й інші питання, які, на їх думку, можуть зацікавити працівників кримінально-виконавчої інспекції.

Порядок звернення до виконання судового рішення.

Вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніш як через три доби з дня набрання ним за­конної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції /частина 1 статті 404 Кримінально-процесуального кодексу України/.

Суд разом із своїм розпорядженням про виконання обвинувального вироку надсилає копію вироку до кримінально-виконавчої інспекції /частина 2 статті 404 Кримінально-процесуального кодексу України/.

З метою забезпечення виховного впливу вироку суд надсилає його ко­пію в необхідних випадках підприємству за місцем роботи засудженого /частина 3 статті 404 Кримінально-процесуального кодексу України/.

Своєчасне звернення до виконання вироку, який набрав законної сили, покладається на суддю або голову відповідного суду, який постановив вирок

/частина 7 статті 404 Кримінально-процесуального кодексу України/.

Виконання покарання у виді по­збавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю здійснюється кримінально-виконавчою інспекцією за місцем роботи засу­дженої особи, а якщо засуджена особа не працює або до неї застосовано, як основне покарання, громадські чи виправні роботи або звільнення від відбу­вання покарання з випробуванням /статті 75. 79. 83 Кримінального кодексу України/ за місцем її проживання. Відсутність реєстрації в підрозділах у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб міськрайорганів внутрішніх справ такої особи не є підставою для невиконання судового рі­шення.

У разі встановлення випадків відсутності реєстрації засудженої особи за місцем проживання в підрозділах у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб працівник кримінально-виконавчої інспекції інформує відповідні органи, а рішення суду приймає до виконання.

Рішення суду, яке надійшло на виконання до кримінально-виконавчої інспе­кції після закінчення строку призначеного покарання у виді позбавлення пра­ва обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, виконанню не підлягає. Таке судове рішення підлягає негайному поверненню без виконання до суду, який його виніс. Так як відповідно до пункту 3 частини 1 статті 89 Кримінального кодексу України особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю після виконання цього покарання визнаються такими, що не мають судимості. А відповідно до стат­ті 55 Кримінального кодексу України строк додаткового покарання обчислю­ється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяль­ністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 Кримінального кодексу України - з моменту набрання законної си­ли вироком.

Порядок надсилання судами на виконання вироків суду та інших судових рішень.

Відповідно до наказу Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 № 68 „Про затвердження інструкції з діловодства в місцевому загальному суді" звернення до виконання судових рішень покладається на суд. Вироки, рішення, ухвали та постанови суду передаються на виконання після того, як вони набрали законної сили, крім випадків негайного їх виконання.

Після набрання вироком суду законної сили копія вироку із супровідним листом, підписаним суддею та зареєстрованим в апараті суду, надсилається за належністю відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України та в строки, установлені ним.

У разі призначення судом покарання (основного чи додаткового) у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю копії вироку надсилаються:

а) до кримінально-виконавчої інспекції за місцем роботи – для виконання (дві копії вироку разом з розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили, і підпискою засудженого про явку до кримінально-виконавчої інспекції);

б) органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого – для проведення індивідуально-профілактичної роботи.

Якщо покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначено як додаткове покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк, виконання покарання покладається на адміністрацію арештного дому, кримінально-виконавчої установи, командування дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальника гарнізону. Тому в ці органи разом з розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили, надсилається додаткова копія вироку, яка після відбуття засудженим основного покарання або в разі умовно-дострокового звільнення чи заміни покарання більш м'яким надсилається в кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання засудженого або військову частину за місцем служби засудженого.

Порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займа­тися певною діяльністю відбувається за місцем роботи засудженої особи, а якщо засуджена особа не працює, то за місцем її проживання.

Підставою для виконання покарання у виді позбавлення права обі­ймати певні посади або займатися певною діяльністю є наступні документи, які набрали законної сили:

- копія вироку суду /завірена підписом судді та печаткою суду/ та розпорядження про виконання обвинувального вироку;

- копія постанови суду /завірена підписом судді та печаткою суду/;

- копія ухвали суду /завірена підписом судді та печаткою суду/;

- закон України про амністію;

акт помилування.

У необхідних випадках до копії вироку додаються:

- копія постанови /ухвали/ суду - при зміні вироку;

- копія розпорядження Служби з питань помилування Кабінету Президента України Адміністрації Президента України про виконання Указу Президента України про помилування - при застосуванні акта про помилування у разі заміни покарання або невідбутої його частини громадськими роботами;

- копія постанови /ухвали/ суду - при заміні покарання або невідбутої його частини громадськими роботами у зв'язку із законом України про амністію.

Якщо працівнику кримінально-виконавчої інспекції стало відомо про застосування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю до певної особи (від самого засудженого чи від інших осіб) то працівник інспекції повинен зробити письмовий запит до суду чи установи виконання покарань про направлення певного судового рішення та інших необхідних матеріалів.

Якщо у копіях судових рішень виявлено неточності, що перешкоджа­ють виконанню покарання, то працівник кримінально-виконавчої інспекції протягом трьох днів надсилає прокуророві інформацію про виявлені неточ­ності і повертає дане рішення без виконання до суду, який його виніс. /Наприклад: у рішенні суду є суттєві неточності; невідповідність в устано­вчих даних на засудженого; особу засуджено до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк більш 5 років, як основне або більше 3 років, як додаткове покарання/.

При одержанні на особу, засуджену до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, копії вироку суду за новий злочин, у якому відсутні відомості про наслідки відбування покарання за першим вироком, працівник кримінально-виконавчої інспекції негайно письмово інформує прокурора Автономної Республіки Крим, облас­ті, міста Києва чи Севастополя, апеляційний суд та суд, який виніс дане рі­шення, з метою вирішення питання про призначення засудженій особі оста­точного покарання за сукупністю вироків відповідно до статті 413 Кримінально-процесуального кодексу України та статті 71 Кримінального кодексу України. При цьому до вирішення зазначеного питання судом, виконання першого вироку не призупиняється.

У день отримання копії вироку суду працівник кримінально-виконавчої інспекції заносить відомості про засуджену особу до журналу обліку осіб, засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і заводить особову справу.

Номер особової справи повинен збігатися з номером, за яким копія ви­року зареєстрована в журналі обліку. В особовій справі зосереджуються всі документи, на підставі яких дану особу було взято на облік, а також матеріали, що стосуються здійснення контролю за виконанням вироку, які підшиваються безпосередньо після їх надходження та вносяться до опису документів, які знаходяться в особовій справі. У такому ж порядку реєструються особові справи, що надійшли з інших підрозділів кримінально-виконавчої інспекції.

Послідовність документів в особовій справі засу­дженої особи /рекомендована/:

супроводжувальний лист із суду, установи виконання покарань, кримінально-виконавчої інспекції де раніше перебувала на обліку засуджена особа;

розпорядження про виконання рішення суду, акту помилування;

копія рішення суду;

акт помилування;

підписка засудженого про явку до кримінально-виконавчої інспек­ції, яка відбирається у суді, в установі виконання покарань чи під­розділі кримінально-виконавчої інспекції;

копія виклику засудженого;

копія повідомлення суду, установи виконання покарань чи криміна­льно-виконавчої інспекції про прийняття до виконання рішення су­ду;

копія повідомлення до органів внутрішніх справ;

копія повідомлення до військкомату;

копія сторожової картки;

копія повідомлення за місцем роботи засудженого;

копія повідомлення органу, який має право анулювати дозвіл на за­йняття певним видом діяльності;

копія сповіщення;

копія повідомлення до кримінальної міліції у справах дітей /служби у справах дітей при райдержадміністраціях/;

підписка засудженого про ознайомлення з порядком та умовами відбування покарання;

анкета засудженого;

довідка з місця роботи або копія трудової книжки засудженого;

характеризуючі матеріали;

рапорт /довідка/ працівника органів внутрішніх справ;

письмове попередження;

постанова про надання (відмова в наданні) дозволу засудженій особі на виїзд за межі України;

раз на квартал, інформація про перевірку за обліками ОВС чи не притягувалась засуджена особа до адміністративної відповідальнос­ті;

раз на півріччя, інформація про перевірку за обліками ОВС чи не притягувалась засуджена особа до кримінальної відповідальності;

акти контрольних перевірок за місцем роботи засудженої особи;

копія постанови про оголошення розшуку із зазначенням номера розшукової справи /при оголошенні засудженої особи в розшук/;

довідки про стан розшуку засудженої особи через кожні шість міся­ців /при оголошенні засудженої особи в розшук/;

копія постанови про порушення кримінальної справи із зазначенням номера кримінальної справи /при вчиненні нового злочину засудже­ною особою/;

інформація про обрання запобіжного заходу стосовно засудженої особи /при вчиненні нового злочину засудженою особою/;

довідки про стан розслідування кримінальної справи стосовно засу­дженої особи чи розгляді її в суді через кожні шість місяців /при вчиненні нового злочину засудженою особою/;

інші матеріали, які надходять під час виконання покарання.

У десятиденний термін після взяття засудженої особи на облік пра­цівник кримінально-виконавчої інспекції направляє повідомлення /у залежності від характеру злочину /у сфері господарської діяльності, проти довкілля та громадської безпеки і т.д./ і забороненого виду діяльності/ до:

- суду, який постановив вирок, установи виконання покарань, з якої зві­льнено засуджену особу або кримінально-виконавчої інспекції у якій засуджена особа раніше перебувала на обліку;

відповідного органу внутрішніх справ за місцем проживання засу­дженої особи;

військкомату за місцем реєстрації засудженого - якщо засуджений перебуває на військовому обліку та підлягає призову на строкову військову службу;

органу, який має право анулювати дозвіл на зайняття певними ви­дами діяльності;

органу, який здійснює ліцензування певних видів діяльності, гро­мадських об'єднань /спілка мисливців і риболовів, охорони навко­лишнього природного середовища і т.д./;

Державної автомобільної інспекції;

Державної судноплавної інспекції річкового флоту і т.д..

До відділу /відділення/ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб міськрайорганів внутрішніх справ у десятиденний термін підрозділ кримінально-виконавчої інспекції направляє сторожову картку для здійснення контролю й інформування кримінально-виконавчої інспекції про звернення засудженої особи для зняття з реєстраційного обліку при зміні місця проживання.

Після отримання копії вироку суду кожна засуджена особа викликаєть­ся до кримінально-виконавчої інспекції, неповнолітній - з батьками або осо­бою, яка їх заміняє /опікун чи піклувальник/, а неповнолітній, який вихову­ється у спеціальній установі для дітей - з представником адміністрації цієї установи чи працівник служби у справах дітей/. З нею проводиться бесіда, під час якої роз'яснюються порядок та умови відбування покарання, правових наслідків у разі порушення вимог вироку та ухилення від відбування покарання. За результатом співбесіди засуджена особа дає підписку про виконання вимог вироку суду та заповнює анкету.

Під час першого відвідування підрозділу кримінально-виконавчої інспекції засуджена особа повинна подати довідку з місця роботи про те, яку посаду вона займає або який вид робіт виконує, або копію трудового догово­ру /засуджені особи, які працюють у приватних підприємців/. Якщо особа не працює, то подається трудова книжка /яка після перевірки відразу повертається засу­дженій особі/ та ксерокопія з неї. Надалі такі документи подаються один раз на рік .

У десятиденний строк після прибуття засудженої особи до підрозділу кримінально-виконавчої інспекції направляються повідомлення та копія ви­року суду власнику підприємства, на якому працює засуджена особа, про вне­сення до її трудової книжки запису про те, які посади, на який строк і на якій підставі засудженій особі заборонено обіймати або яким видом професійної діяльності вона позбавлена права займатися.

У разі застосування покарання до особи, для якої ця діяльність не є професійною /наприклад, якщо водія-любителя позбавлено права керувати автотранспортом/, то повідомлення за її місцем роботи не надсилається, і за­пис до трудової книжки не вноситься.

З метою виявлення засуджених осіб, які працюють за сумісництвом /або за другою трудовою книжкою/ працівник кримінально-виконавчої ін­спекції один раз на шість місяців направляє запити до податкових органів.

До характеризуючих матеріалів відносяться:

характеристика з місця роботи, навчання чи проживання;

довідка дільничного інспектора міліції, працівника служби в справах дітей;

пояснення сусідів та родичів;

відомості про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності за правопорушення;

копії наказів та протоколів нарад, зборів за місцем роботи чи на­вчання;

довідка працівника кримінально-виконавчої інспекції.

Особа, засуджена до покарання у виді позбавлення права обіймати пе­вні посади або займатися певною діяльністю, зобов'язана /частина 1 статті 34 Кримінально-виконавчого кодексу України/:

виконувати вимоги вироку суду;

надавати на вимогу кримінально-виконавчої інспекції документи, які пов'язані з виконанням даного покарання;

повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про місце роботи і проживання чи їх зміну;

з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції.

Засудженій особі забороняється без дозволу кримінально-виконавчої інспекції виїжджати за межі України /частина 2 статті 34 Кримінально-виконавчого кодексу України/.

Кримінально-виконавча інспекція може давати дозвіл на виїзд за межі України тільки у випадках:

направлення засудженої особи у відрядження з місця роботи;

потреби проходження курсу лікування;

смерті близького родича /подружжя, батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки/;

переміна місця проживання.

Усі зазначені випадки повинні бути підтверджено до­кументально.

Виїхати засуджена особа може тільки після перевірки підстав на виїзд підрозділами кримінально-виконавчої інспекції /наприклад, підставами мо­же бути необхідність зміни місця проживання, підтверджена документами або за наявності посвідки на постійне проживання в іншій державі та інше/.

У таких випадках ксерокопії відповідних документів долучаються до особової справи засудженої особи.

У разі прийняття рішення про надання засудженій особі дозволу на ви­їзд за межі України /відмови в наданні дозволу на виїзд/ працівник криміна­льно-виконавчої інспекції виносить мотивовану постанову, яка видається за­судженій особі. Винесена постанова працівником кримінально-виконавчої інспекції затверджується його керівником. Копія такої постанови долучаєть­ся до особової справи засудженої особи.

При неявці за викликом до кримінально-виконавчої інспекції без поважних причин, засуджені особи за поданням кримінально-виконавчої інспекції можуть бути піддані приводу через відповідні органи внутрішніх справ /частина 1 статті 34 Кримінально-виконавчого кодексу України/. Працівник кримінально-виконавчої інспекції готує подання про здійс­нення приводу до кримінально-виконавчої інспекції та передає до органу внутрішніх справ для виконання.

У разі нездійснення приводу органом внутрішніх справ у вказаний термін, працівник кримінально-виконавчої інспекції у десятиденний термін інформує про це керівника органу внутрішніх справ та прокурора для відповідного реагування.

Поважними причинами неявки засудженої особи до кримінально-виконавчої інспекції у призначений строк визнається /частина 1 статті 34 Кримінально-виконавчого кодексу України/:

несвоєчасне одержання виклику;

хвороба;

інші обставини, що фактично позбавляють її можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.

Виклик до кримінально-виконавчої інспекції працівник інспекції може:

направляти поштою;

передавати:

особисто засудженій особі;

по телефону;

передавати через:

родичів та знайомих засудженої особи;

керівників за місцем роботи /навчання/ засудженої особи;

органи місцевого самоврядування за місцем проживання засудженої особи;

інших осіб.

При передачі виклику засудженій особі працівник кримінально-виконавчої інспекції складає довідку.

У разі ухилення засудженої особи від відбування покарання, для вирішення питання про притягнення її до кримінальної відповідальності за частиною першою статті 389 Кримінального кодексу України, прокуророві направляються:

подання;

копія судового рішення;

матеріали, що свідчать про ухилення від відбування покарання.

У десятиденний термін після взяття засудженої особи на облік, кримінально-виконавча інспекція направляє сповіщення та алфавітну картку до підрозділів інформаційних технологій головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті. Після звільнен­ня від відбування покарання чи після відбуття покарання до підрозділів інформаційних технологій направляється тільки сповіщення.

Якщо, особу засуджено до покарання у виді позбавлення права обійма­ти певні посади або займатися певною діяльністю, то вона після набуття су­довим рішення чинності повинна звільнитися з посади, яку їй заборонено за­ймати або припинити діяльність якою заборонено займатися. Наприклад, особу засуджено по позбавлення права займатися посади або займатися дія­льністю пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих, адміністратив­но-господарських функцій або займатися підприємницькою діяльністю, а во­на є засновником і є співвласником даного підприємства. То така засуджена особа повинна вийти зі складу засновників підприємства за власною заявою, та як кожен із засновників має право голосу при прийнятті управлінських рішень як організаційно-розпорядчих так і адміністративно-господарських.

Власник підприємства за місцем роботи засудженої особи зобов'язаний /стаття 31 Кримінально-виконавчого кодексу України/:

не пізніше трьох днів після одержання копії вироку суду або повідомлення кримінально-виконавчої інспекції звільнити засуджену особу з посади, яку вона обіймає, або від того виду професійної діяльності, права на яку вона позбавлена;

унести до трудової книжки засудженої особи запис про те, на який строк і які посади вона позбавлена права обіймати або яким видом професійної діяльності позбавлена займатися;

негайно повідомити кримінально-виконавчу інспекцію про вико­нання вимог вироку та направити до кримінально-виконавчої інспекції копію відповідного наказу або витяг з нього;

на вимогу кримінально-виконавчої інспекції надавати їй документи, пов'язані з виконанням покарання.

У разі невиконання власником підприємства, на якому працює засу­джена особа, вироку суду щодо особи, позбавленої права обіймати певні по­сади або займатися певною діяльністю, кримінально-виконавча інспекція надсилає матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно із статтею 382 Кримінального кодексу України. Копії цих матеріалів долучаються до особової справи засудженої особи /частина 2 статті 31 Кримінально-виконавчого кодексу України/.

Прокуророві направляються такі матеріали:

подання;

довідка працівника кримінально-виконавчої інспекції про допущені порушення власником підприємства при виконанні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною ді­яльністю і вжиті у зв'язку з цим заходи;

інші матеріали, що засвідчують допущені порушення.

Обов'язки органів, які мають право анулювати дозвіл на заняття певними видами діяльності.

Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю покладається на:

посадових осіб органів внутрішніх справ - вироки суду про позбав­лення права керування транспортними засобами;

начальника Головної державної інспекції України з безпеки судно­плавства та його заступника, капітана річкового порту - вироки суду про позбавлення права керування річковими і маломірними судна­ми;

посадових осіб органів внутрішніх справ та мисливського господар­ства - вироки суду про позбавлення права полювання;

органи міськрайдержадміністрацій, які надавали таке право - вироки суду про позбавлення права зайняття підприємницькою діяльністю.

Відповідно статті 33 Кримінально-виконавчого кодексу України орга­ни, які мають право анулювати дозвіл на зайняття певними видами дія­льності, зобов'язані:

не пізніше трьох днів після одержання копії вироку суду анулювати дозвіл на зайняття тим видом діяльності, яка заборонена засудженій особі;

вилучити відповідний документ, який дає даній особі право займа­тися певним видом діяльності /наприклад, керувати транспортними засобами - державна автомобільна інспекція/;

вилучити відповідний документ та предмети, заборонені судом для зберігання та використання /наприклад, вогнепальна та холодна зброя - дозвільна система органів внутрішніх справ/;

негайно письмово повідомити про виконання вимог вироку суду кримінально-виконавчу інспекцію.

У разі невиконання таким органом вимог вироку суду працівник кри­мінально-виконавчої інспекції направляє про це інформацію прокуророві для відповідного реагування.

Правові підстави дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради.

Статтею 79 Закону України від 21.05.1997 "Про місцеве самоврядуван­ня в Україні" передбачено дострокове припинення повноважень сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ра­ди.

Повноваження сільського, селищного, міського голови, голови район­ної у місті, районної, обласної ради вважаються достроково припиненими у разі:

його звернення з особистою заявою до відповідної ради про скла­дення ним повноважень голови;

припинення його громадянства;

набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

порушення ним вимог щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлених цим Законом;

визнання його судом недієздатним, безвісно відсутнім або оголоше­но таким, що помер;

його смерті.

Повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень.

Рішення про проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови приймається сільською, селищною, міською радою як за власною ініціативою, так і на вимогу не менш як однієї десятої частини громадян, що проживають на відповідній території і мають право голосу.

За наявності рішень суду про визнання розпоряджень чи дій сільського, селищного, міського голови незаконними, висновків відповідного комітету Верховної Ради, Верховна Рада України може призначити позачергові вибо­ри сільського, селищного, міського голови. Питання про призначення Верхо­вною Радою України позачергових виборів сільського, селищного, міського голови може порушуватись перед Верховною Радою України відповідною сільською, селищною, міською радою, головою обласної, Київської, Севас­топольської міської державної адміністрації.

Порядок проведення позачергових виборів сільського, селищного, міського голови визначається законом про вибори.

Повноваження сільського, селищного, міського голови припиняються з дня прийняття місцевим референдумом або відповідною радою рішення про це, а в разі призначення Верховною Радою України позачергових виборів сільського, селищного, міського голови - в день обрання головою іншої осо­би.

Повноваження голови районної в місті, районної, обласної ради також припиняються достроково в порядку, передбаченому статтею 55 Закону України від 21.05.1997 "Про місцеве самоврядування в Україні".

За порушення порядку та умов відбування покарання у виді позбавлен­ня права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, до засу­дженої особи застосовується застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.

Ухилення від відбування покарання, призначеного вироком суду, тягне за собою відповідальність, передбачену частиною 1 статті 389 Кримінального кодексу України.

Ухиленням від відбування покарання вважаються:

порушення порядку та умов відбування покарання, а також притяг­нення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були учинені після письмового попередження;

невиконання вимог вироку суду;

неповідомлення кримінально-виконавчої інспекції про місце роботи і проживання чи їх зміну.

Порушником визнається також засуджена особа, яка не з'явилась без поважної причини до кримінально-виконавчої інспекції або зникла з метою ухилення від відбування покарання.

За кожним фактом допущеного порушення засуджена особа дає пись­мове пояснення, яке долучається до її особової справи.

Стосовно особи, яка порушує порядок та умови відбування покарання або ухиляється від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, працівник кримінально-виконавчої інспекції направляє прокуророві матеріали для вирішення пи­тання про притягнення засудженої особи до кримінальної відповідальності відповідно до частини 1 статті 389 Кримінального кодексу України /доставка такого засудженого до прокуратури та до суду здійснюється працівниками органів внутрішніх справ/. Копії цих матеріалів підшиваються до особової справи засудженої особи.

Прокуророві направляються такі матеріали:

подання;

копія вироку суду;

довідка про вчинені ним порушення та вжиті кримінально-виконавчої інспекцією заходи впливу;

пояснення засудженої особи;

інші матеріали, що свідчать про ухилення або порушення.

У поданні вказуються конкретні факти ухилення засудженої особи від відбування покарання, а саме:

вимоги вироку суду, які не виконані;

неявки до кримінально-виконавчої інспекції за викликом без поваж­них причин;

порушення порядку й умов відбування покарання, які допущено;

проступки, учинені засудженою особою, та види адміністративного реагування на них;

інші відомості, які мають відношення до виконання покарання.

Якщо місцезнаходження осіб, засуджених до покарань у виді позбав­лення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, неві­доме, а також у разі неприбуття їх після звільнення з місць обмеження або позбавлення волі до обраного місця проживання, працівник підрозділу кримінально-виконавчої інспекції, у якому засуджена особа перебуває на обліку /на територію обслуговування якого особа мала прибути/, здійснює такі початкові розшукові дії:

• опитує родичів, сусідів та знайомих засудженої особи, установлює його можливе місцеперебування;

• через працівників підрозділу кадрів за місцем роботи або навчання встановлює осіб, які можуть знати місцезнаходження засудженої особи.

Направляє запити:

за місцем проживання родичів та знайомих засудженої особи;

до адресно-довідкового бюро, ЖЕКу, селищної, сільської або місь­кої ради, інших закладів, які можуть мати інформацію про місцепе­ребування засудженої особи.

Перевіряє:

медичні установи за місцем проживання, морги /чи не стала засу­джена особа жертвою нещасного випадку або злочину/;

за обліками органів внутрішніх справ /чи немає засудженої особи серед затриманих, адмінарештованих, у спецустановах органів вну­трішніх справ/.

Початкові розшукові заходи проводяться протягом одного місяця з дня, коли працівнику кримінально-виконавчої інспекції стало відомо про зали­шення засудженою особою місця постійного проживання або неприбуття особи, звільненої з місць обмеження або позбавлення волі, до обраного місця проживання.

Якщо протягом указаного терміну місцезнаходження засудженої особи не встановлене, то працівник кримінально-виконавчої інспекції передає по­дання, копію вироку суду та матеріали початкових розшукових заходів із супроводжувальним листом до органів внутрішніх справ для здійснення подальшого розшуку засудженої особи /частина 1 статті 31 Кримінально-виконавчого кодексу України/.

Проведення розшуку осіб, які ухиляються від виконання кримінально­го покарання покладається на органи внутрішніх справ /пункт 9 статті 10 За­кону України "Про міліцію", пункт 11.9 Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС від 20.10.2003 № 1212/.

Зниклою з місця проживання визнається засуджена особа, місцезна­ходження якої не встановлено протягом 30 днів у результаті проведення кримінально-виконавчою інспекцією початкових розшукових заходів. Копії матеріалів початкових розшукових заходів долучаються до осо­бової справи засудженої особи, як і всі інші матеріали, що надходять після цього.

У разі потреби працівнику органів внутрішніх справ надаються копії інших документів, що містяться в особовій справі засудженої особи, яка розшукується, але не більше того, що передбачено веденням особової справи за­судженої особи.

Після затримання засудженої особи /установлення місцезнаходжен­ня/ працівник кримінально-виконавчої інспекції з'ясовує всі обставини і при­чини залишення нею постійного місця проживання або неприбуття до обра­ного місця проживання і, упевнившись, що мало місце ухилення від відбу­вання покарання, надсилає прокуророві матеріали для вирішення питання про порушення кримінальної справи за ухилення від відбування призначено­го судом покарання. Копії матеріалів долучаються до особової справи засу­дженої особи.

У разі встановлення місцезнаходження засудженої особи, яка розшукувалась та проживає в іншому регіоні /за відсутності ухилення від відбуван­ня покарання/, працівник кримінально-виконавчої інспекції негайно надсилає запит про це до підрозділу кримінально-виконавчої інспекції за новим міс­цем проживання засудженої особи з вимогою негайно провести перевірку за місцем проживання засудженої особи і при потребі зробити запит для направлення особової справи засудженої особи.

Після отримання такого запиту працівник кримінально-виконавчої інспекції протягом десяти днів проводить перевірку і за позитивного результа­ту робить запит про направлення на його адресу особової справи засудженої особи.

В особовій справі особи, яка перебуває в розшуку, мають бути:

копія постанови про оголошення розшуку із зазначенням номера розшукової справи;

довідки про стан розшуку засудженої особи через кожні шість міся­ців;

довідка про судимість з підрозділів інформаційних технологій ОВС.

Особа, засуджена до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, розшук якої оголошено у зв'язку з ухиленням від покарання, затримується і конвоюється органом внутрішніх справ у по­рядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством.

В особовій справі особи, яка вчинила новий злочин, мають бути:

копія постанови про порушення кримінальної справи із зазначенням номера кримінальної справи;

інформація про обрання запобіжного заходу стосовно засудженої особи;

довідка про судимість з підрозділів інформаційних технологій ОВС;

довідка про стан розслідування кримінальної справи стосовно засу­дженої особи чи розгляді її в суді через кожні шість місяців.

Строк погашення судимості /частина 3 статті 89 Кримінального коде­ксу України/.

При застосуванні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю погашення судимості обумовлене:

- виконанням цього покарання;

- неприйняттям рішення про притягнення до кримінальної відповіда­льності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України, після закінчення строку покарання.

При дотриманні цих умов особа вважається такою, що не має судимос­ті.

Підстави та порядок зняття з обліку осіб, засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Виконання покарання припиняється і засуджена особа знімається з об­ліку у зв'язку з /із/:

- відбуттям строку покарання;

- скасуванням вироку - за наявності відповідної постанови /ухвали/ суду;

- амністією чи помилуванням - за наявності відповідної постанови /ухвали/ суду чи розпорядження Служби з питань помилування Адміністрації Президента України про виконання Указу Президента України про помилування;

- засудженням за учинення нового злочину - за наявності вироку су­ду, що набрав законної сили;

- смертю засудженої особи - за наявності відповідної довідки з орга­ну реєстрації актів цивільного стану;

- зміною засудженою особою постійного місця проживання - за наяв­ності підтвердження про отримання особової справи підрозділом кримінально-виконавчої інспекції за новим місцем проживання.

Зняття засудженої особи з обліку після відбуття покарання здійснюєть­ся за рапортом працівника кримінально-виконавчої інспекції, затвердженим начальником підрозділу кримінально-виконавчої інспекції /якщо контроль за засудженою особою здійснював безпосередньо начальник кримінально-виконавчої інспекції то зняття з обліку здійснюється за його довідкою.

Зняття засудженої особи з обліку з інших підстав здійснюється у день надходження відповідних документів до кримінально-виконавчої інспекції.

Про дату та підстави зняття засудженої особи з обліку робляться відповідні записи у журналі обліку засуджених осіб та на першій сторінці обкла­динки особової справи /у журналі робиться запис про дату зняття засудженої особи з обліку та дату надходження матеріалів.

У десятиденний термін після зняття з обліку особи, яка підлягає призо­ву на строкову військову службу, у відповідний військкомат направляється повідомлення. У такий самий термін про зняття з обліку засудженої особи направля­ється повідомлення до відділу /відділення/ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб /державної автомобільної інспекції/.

Після звільнення від відбування покарання чи після відбуття покарання до підрозділів інформаційних технологій направляється повідомлення.

Строки та умови зберігання документації.

Установлено такі строки зберігання документів стосовно осіб, щодо яких виконувалося покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю підрозділами кримінально-виконавчої інспекції /спільний наказ Державного департаменту України з пи­тань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2003 №270/1560/:

- три роки - особові справи засуджених осіб, яких було знято з обліку;

- п'ять років - журнали обліку осіб, засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяль­ністю;

- три роки - звіти про чисельність засуджених осіб, які перебували на обліку, та справи з листування щодо питань виконання судових рі­шень.

Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, наступного за роком закінчення провадження матеріалів /наприклад, якщо строк покарання закінчився 25 березня 2010 року, то особова справа засу­дженої особи підлягає знищенню 1 січня 2014 року/.

Виконання адміністративного стягнення у виді позбавлення спеціального права, наданого громадянину.

Адміністративного стягнення у виді позбавлення спеціального права, наданого громадянинові, підрозділи кримінально-виконавчої інспек­ції не виконують.

Виконання постанов суду про застосування адміністративного стягнення такого виду покладається на відповідні органи:

- про позбавлення права керування транспортними засоба­ми – на органи внутрішніх справ, зазначені у пункті 2 частини другої статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- про позбавлення права керування річковими і маломір­ними суднами – на начальника Головної державної ін­спекції України з безпеки судноплавства та його заступниками, ка­пітаном річкового порту;

- про позбавлення права полювання - виконуються зазна­ченими у частині другій статті 242 Кодексу України про адміністра­тивні правопорушення посадовими особами органів мисливського господарства.