16. Загальна х-ка повноважень прокурора на стадії досудового провадження.

Основні повноваження прокурора щодо здійснення нагляду за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства визначені у статті 227 КПК України. Однак повноваження прокурора щодо нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство, містяться і в інших розділах та статтях КПК України, що регулюють весь процес, або всі стадії досудового провадження у кримінальних справах. Ці повноваження, як вже зазначалось, носять владно-розпорядчий, імперативний характер. Вказівки прокурора органам дізнання і досудового слідства, а також процесуальні рішення прокурора щодо провадження дізнання та досудового слідства, подані з підстав та у порядку, установленому законом порядку, є для цих органів обов'язковими (ст.227 КПК України, ст. 32 Закону України «Про прокуратуру»).

З урахування критерію, що визначає основні напрями наглядової діяльності прокурора, всі процесуальні повноваження прокурора щодо здійснення нагляду за додержанням законів органами дізнання і досудового слідства можна класифікувати на чотири основні групи, зокрема, такі як повноваження:

1. з виявлення можливих порушень закону;

2. з усунення виявлених порушень закону та одночасно, у деяких випадках, поновлення порушених прав та законних інтересів осіб, що беруть участь на досудовій стадії кримінального судочинства;

3. з попередження можливих порушень закону;.

4. з реагування на виявлені порушення закону під час дізнання та досудового слідства.

Проаналізуємо кожну із вказаних груп повноважень прокурора.

1. Повноваження прокурора з виявлення можливих порушень закону полягають передусім у тому, що він вимагає для перевірки кримінальні справи як ті, що розслідуються, так і ті, в яких провадження зупинено або закрито, матеріали дослідчих перевірок, будь-які інші матеріали, документи щодо проведення дізнання та досудового слідства.

Прокурор також має право вимагати і перевіряти матеріали, що безпосередньо не входять у справу (плани розслідування, заходи щодо проведення окремих дій, статистичні дані, заяви, скарги тощо). Він може витребувати інформацію про хід і результати розслідування, про виконання його доручень і вказівок.

З метою виявити можливі порушення закону прокурор зобов’язаний не менш як один раз на місяць перевіряти виконання вимог закону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв і повідомлень про вчинені злочини або ті, що готуються.

Участь прокурора у провадженні дізнання і досудового слідства, тобто присутність при проведенні слідчих та процесуальних дій або взяття активної участі в їх проведенні, а в необхідних випадках особисте проведення окремих слідчих та процесуальних дій, або розслідування кримінальної справи в повному обсязі, дає можливість прокуророві безпосередньо встановити та дослідити всі обставини розслідуваної кримінальної справи, виявити недоліки та порушення закону, що допущені під час її розслідування та вжити невідкладних заходів щодо їх усунення.

Безпосередня участь прокурора в проведенні слідчих чи інших процесуальних дій є необхідною за наявності конфлікту поміж слідчим, дізнавачем і учасниками кримінального провадження (відмова давати показання, підписувати документи, брати участь в процесуальних діях тощо), а також за участі іноземних громадян. Проведення прокурором окремих слідчих чи інших процесуальних дій, участь в них або розслідування ним злочинів у повному обсязі, в цілому не змінюють сутність функції прокурорської нагляду саме щодо нагляду за додержанням та застосуванням законів.

Таким чином, до повноважень прокурора, реалізація яких сприяє виявленню порушення закону в роботі органів дізнання та досудового слідства, можна віднести:

1). право вимагати для перевірки кримінальні справи, матеріали, документи та інші відомості про злочини, хід розслідування і встановлення осіб, що їх вчинили;

2). право брати участь у провадженні дізнання та слідства;

3). право перевіряти скарги на дії та рішення органів і посадових осіб, які здійснюють розслідування.

2. Кримінально-процесуальним Законом передбачені й повноваження прокурора щодо усунення та реагування на виявлені порушення закону, а також поновлення порушених прав та законних інтересів осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві. Вони можуть проявлятися у таких правопоновлюваних заходах, як скасування або зміна незаконних процесуальних актів, поновлення порушених прав, відшкодування збитків осіб, у разі необхідності із застосуванням примусових заходів для виконання нормативних вимог закону.

Наприклад, якщо кримінальну справу порушено без законних підстав, прокурор закриває її, а у випадках, коли в цій справі ще не проводилося слідчих дій, скасовує постанову про порушення справи (ст. 100 КПК). Якщо слідчим винесено незаконну постанову про притягнення особи як обвинуваченого, то прокурор у межах своєї компетенції скасовує таку постанову у разі, якщо особі ще не було пред’явлено обвинувачення, або в інших випадках своєю постановою закриває кримінальну справу щодо цієї особи. Насамперед, це стосується закриття кримінальної справи за т.з. реабілітуючими підставами (відсутність доказів причетності до злочину, недоведеність події злочину, складу злочину, недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину).

Прокурор має право повернути кримінальну справу органам досудового слідства зі своїми вказівками щодо провадження додаткового розслідування. При цьому прокурор повинен керуватися положеннями ст.22 КПК України про те, що досудове розслідування повинно бути проведено всебічно, повно і об'єктивно.

Задля вищевказаної мети прокурор наділений також правом усувати особу, яка проводить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або досудового слідства, якщо вони допустили порушення закону під час розслідування справи, проводили його необ’єктивно, неякісно, на низькому професійному рівні. З цією метою прокурор має право передавати кримінальну справу від органу дізнання до органу досудового слідства, або від одного органу досудового слідства до іншого органу слідства, або від одного слідчого до іншого слідчого в межах одного органу.

Підсумовуючи, можна констатувати, що владно-розпорядчий характер повноважень прокурора під час нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства ще більше проявляється та властивий тим із них, котрі виступають саме засобами усунення порушень закону. До таких повноважень, зокрема, відносяться:

1. право скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови особи, що провадить дізнання або слідчого;

2. право вилучати від органу дізнання і передавати слідчому будь-яку кримінальну справу;

3. право передавати кримінальну справу від одного органу досудового слідства іншому органу слідства, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного та об'єктивного розслідування;

4. право усувати особу, яка проводить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або досудового слідства, якщо вони допустили порушення закону під час розслідування у справі;

5. право закривати кримінальну справу;

6. право зупиняти досудове провадження у кримінальних справах;

7. право повертати кримінальну справу для провадження додаткового розслідування слідчому зі своїми письмовими вказівками;

8. право давати письмові вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини та переховуються від органів розслідування, про притягнення особи як обвинуваченого, про обсяг обвинувачення, про закриття кримінальної справи або направлення її до суду;

9. право вилучати з обвинувального висновку окремі пункти обвинувачення;

10. право змінювати кваліфікацію злочину в обвинувальному висновку на менш тяжку;

11. право скасувати чи змінити раніше обраний запобіжний захід чи обрати такий захід, якого не було обрано, або право поставити у випадках, передбачених у КПК, перед судом питання про обрання запобіжного заходу у вигляді застави або взяття під варту.

Деякі повноваження прокурора можуть бути одночасно використані як з метою усунення виявлених порушень закону, так і попередження їх вчинення у майбутньому. Зокрема, прокурор має право самостійно порушити кримінальну справу, скасувавши незаконну і необгрунтовану постанову про відмову в порушенні кримінальної справи або, прийняти рішення про порушення кримінальної справи, вивчивши матеріали перевірки заяви чи повідомлення про злочин, щодо якого слідчим ще не було прийнято відповідного процесуального рішення.

Участь прокурора у слідчій дії в одних випадках може слугувати попередженню порушення закону дізнавачем чи слідчим, а в інших — усунути допущене порушення.

Органи дізнання зобов'язані виконувати доручення слідчого про проведення слідчих дій, приводу, затримання підозрюваного, надання допомоги у проведенні слідчих та розшукових заходів. Невиконання письмових доручень слідчого органами дізнання є порушенням закону. Тому виявивши, вивчаючи матеріали кримінальних справ чи в інший спосіб, такі порушення, прокурор дає вказівки, які зобов'язують органи дізнання діяти відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.

Повноваження прокурора як раз і дозволяють йому своєчасно виявляти порушення закону органами дізнання і слідчими, дієво реагувати на кожен випадок невиконання чи неналежного виконання правових приписів.

3. З попередженням можливих порушень закону пов'язана і так звана група дозвільних повноважень резолютивного характеру, основна мета яких полягає у запобіганні можливим порушенням закону з боку органів дізнання та слідчого. У загальному визначенні до цієї групи повноважень відноситься право прокурора давати санкції, затверджувати процесуальні акти, надавати згоду (погоджувати) рішення слідчого. Рішення прокурора викладаються у такому випадку письмово на відповідному документі слідчого (постанові або поданні) у вигляді відповідної резолюції про санкціонування, згоди (погодження), затвердження, або про їх відмову.

Так, прокурор санкціонує проведення обшуку (крім житла чи іншого володіння особи), етапування розшукуваного й затриманого обвинуваченого до місця проведення досудового слідства, відсторонення обвинуваченого від посади. При цьому дача санкцій прокурором здійснюється шляхом учинення надпису - резолюцій на відповідних постановах слідчого, дізнавача. Так само оформляється і дача згоди перед направленням кримінальної справи до суду для прийняття остаточного рішення про обрання підозрюваному (обвинуваченому) запобіжного заходу у вигляді застави або взяття під варту, а також про продовження строку тримання під вартою, про обшук чи примусову виїмку з житла чи іншого володіння особи, про закриття кримінальної справи у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності або із нереабілітуючих підстав, в інших випадках, встановлених Кримінально-процесуальним кодексом.

Своєю резолюцією прокурор затверджує обвинувальний висновок у кримінальній справі і направляє справу до суду. При цьому прокурор у такому випадку має можливість скласти окрему постанову про затвердження обвинувального висновку. Прокурор також затверджує постанову слідчого про направлення справи до суду для вирішеня питання про застосування примусових заходів медичного характеру та постанову про ексгумацію трупа.

У деяких випадках резолюція прокурора не має уніфікованої назви, а оформляється за своїм змістом, з підстав і у порядку, передбаченому КПК, наприклад щодо продовження строку досудового слідства.

У передбачених Кримінально-процесуальним кодексом випадках, як ми вже казали, постанова органу дізнання або слідчого прокурором санкціонується (зокрема, у випадках, передбачених ч.3 ст.139, ст.147, ч.3 177 України), затверджується (у випадках, передбачених ч.1 ст.104, ст.109, ч.2 ст.192, ст.229, ст.418 КПК України), узгоджується або надається згода (у випадках, передбачених ч.4 ст.7, ст.ст.7-1-10, 11-1, ст.154-1, ч.4 ст.165, ч.2 ст.165-2 КПК України), погоджується (ч.1 ст.165-3, ч.4 ст.177, ч.4 ст.187, ст.205 КПК України) прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів при провадженні досудового слідства у справі. Крім того, прокурором вчиняється запис (відмітка) на постанові слідчого про продовження строків досудового слідства у кримінальній справі згідно з вимогами статті 120 КПК України.

Прокурор також не обмежений у правах закривати справи з реабілітуючих підстав або зупиняти провадження в кримінальних справах.

Коли є відмова у данні санкції на окремі слідчі чи процесуальні дії та рішення, прокурор має право вказати на підстави у такій відмові або на проведення інших дій чи вжиття процесуальних заходів тощо.

Більш детально зазначені повноваження, які дозволяють прокуророві попереджати порушення закону органами дізнання і слідчими, можна визначити як такі, що полягають у:

1. праві санкціонувати (або відмовляти цьому) виконання окремих слідчих та процесуальних дій чи рішень – зокрема, проведення обшуку, крім житла чи іншого володіння особи, етапування розшукуваного й затриманого обвинуваченого, відсторонення обвинуваченого від посади;

2. праві дачі згоди на виконання деяких процесуальних рішень органу дізнання і слідчого – зокрема, про зміну чи скасування запобіжного заходу (крім взяття під варту), обраного прокурором;

3. праві дачі згоди або погодження слідчому перед зверненням до суду (або у відмові від дачі такої згоди чи погодження) на деякі слідчі дії та процесуальні рішення, виконання яких безпосередньо і суттєво обмежує фундаментальні, конституційні права особи – зокрема, про проведення огляду та обшуку житла чи іншого володіння особи, окремих видів виїмок, особистого обшуку, арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв'язку, накладення арешту на банківські вклади підозрюваного, обвинуваченого чи осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії, направлення обвинуваченого на стаціонарну експертизу, застосування запобіжного заходу у вигляді застави чи взяття під варту, продовження строків тримання під вартою обвинуваченого, тощо;

4. праві погоджувати чи давати згоду (або відмовляти в цьому) на виконання процесуальних рішень, пов’язаних із закінченням досудового слідства за т.з. нереабілітуючими підставами (крім закінчення складанням обвинувального висновку) – зокрема, при направленні справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст. 44-49, 97 КК України;

5. праві затверджувати (не затверджувати) обвинувальний висновок у кримінальній справі перед направленням її до суду або постанови слідчого про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру; постанови слідчого про ексгумацію трупа;

6. праві продовжувати (або відмовляти в цьому) строки досудового слідства у кримінальній справі.

Всі передбачені законом повноваження прокурора дозвільно-резолютивного характеру мають свою попереджувальну спрямованість. Якщо прокурор дав слідчому санкцію або згоду на проведення якоїсь дії, то потрібно вважати, що її проведення є законним, а якщо відмовив в їх наданні, то цим самим фактом він попередив, тобто не допустив порушення закону, прав і законних інтересів особи, що могли би бути порушені у разі реалізації слідчим процесуального рішення чи виконання слідчої дії, що готувалась.

При цьому слід пам’ятати, що санкціонуючи, даючи згоду (погоджуючи), або затверджуючи відповідний процесуальний акт органу досудового розслідування, прокурор тим самим надає цьому актові юридичну силу. Відмова прокурора в санкції, згоді (погодженні), затвердженні названих рішень не тільки попереджає порушення закону, а й фактично є відмовою у наданні будь-якої юридичної сили вказаним актам слідчого. У таких випадках постанова чи обвинувальний висновок, хоч і зберігаються у матеріалах кримінальної справи, але ніякого процесуального значення не мають.