- •1. Регіон як об'єкт дослідження
- •2. Визначення предмету курсу
- •3. Місце курсу в системі наукових дисциплін
- •4.Методи і методологічні основи курсц регіональа економіка
- •5.Завдання дисципліни "Регіональна економіка"
- •6.Структура курсу регіональна економіка
- •7.Економічні затони і закономірності розміщення виробництва, їх об'єктивний характер
- •8. Основні закономірності розміщення продуктивних сил
- •9.Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил
- •10.Визначальна роль економічних і соціальних факторів у розміщенні виробництва
- •11. Економічне районування як науковий метод територіальної організації народного господарства
- •12. Наука про економічне районування
- •13.Економічний район, його головні ознаки, районоутворю ючі фактори
- •14. . Принципи економічного районування
- •15.Форми територіальної організації продуктивних сил економічних районів
- •16.Типи економічних районів
- •17.Економічне районування і його практичне значення
- •18.Особливості районування та сучасна мережа економічних районів
- •19.Територіальна структура виробничо-територіального комплексу економічного району
- •20.Удосконалення територіальної організації і структури народного господарства
- •21.Територіальний поділ праці - основа формування економічних районів
- •22.Спеціалізація економічних районів та методики її оцінки
- •23.Сутність державної регіональної економічної політики
- •24.Об'єкти і суб'єкти державної регіональної політики
- •25.Основні цілі державної економічної політики
- •26.Завдання державної регіональної економічної політики
- •27.Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил
- •29.Основні важелі та ключові елементи механізму реалізації регіональної економічної політики
- •30.Спеціальні (вільні) економічні зони - один із засобів реалізації регіональної економічної політики
- •31.Міжрегіональне і прикордонне співробітництво -інструменти реалізації регіональної економічної політики
- •32.Основні засади управління державним та комунальним сектором регіональної економіки
- •33.Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс
- •34. Структура економіки. Її сутність та поняття
- •§3 Територіальними -урозміщенні галузей виробництва в окремих регіональних економічних районах;
- •35.Регіональні особливості галузевої структури економіки
- •36. Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку
- •37.Природно-ресурсний потенціал та його структура
- •38.Кількісна і якісна економічна оцінка природних ресурсів та природних умов
- •39. Характеристика природноресурсного потенціалу економічних районів.
- •40.Ресурсозабезпечення і його значення для розвитку народного господарства країни
- •42.Роль населення у розвитку народного господарства України
- •43.Чисельність і розміщення населення України
- •44.Відтворення людського потенціалу країни та його регіональні особливості
- •45. Міграційні процеси та їх види
- •46. Особливості формування та розселення населення
- •47.Державна політика зайнятості працездатного населення
- •48.Міжгалузеві комплекси, їх сутність, структура та значення
- •49.Процеси інтеграції та підвищення ролі регіонів
- •50.Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки
- •51.Методологічні основи і сутність регіональної економіки
- •52.Основні передумови регіонального економічного розвитку
- •53.Економічна система регіону як ланка єдиного господарського комплексу
- •54.Економічна система регіону як ланка єдиного господарського комплексу
- •55. Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів
- •56.Економіка Дрнецького регіону.Стан та перспективи розвитку
- •57.Місце і роль Придніпровського економічного регіону в економіці країни
- •58.Місце і роль Східного економічного регіону в економіці країни
- •59.Місце і роль Центрального Економічного регіону в економіці країни.
- •60.Місце і роль Поліського економічного регіону* розвитку економіки країни
- •61.Місце і роль Подільського економічного регіону в розвитку економіки країни
- •62.Місце і роль Карпатського економічного регіону в розвитку економіки країни
- •63.Місце і роль Причорноморського економічного регіону є економіці країни
- •64.Сутність міжнародного поділу праці.
- •65.Форми зовнішньо економічної діяльності.
- •66.Міжнародні економічні зв я зки України.
- •68.Сировиний фактор
- •70.Водний фактор
- •72. Споживчий фактор розвитку продуктивних
- •73.Транспортний фактор сталого розвитку продуктивних сил.
- •74.Науково-технічний прогрес як фактор сталого розвитку продуктивних сил.
- •75.Фактор ринкової кон'юнктури розвитку продуктивних сил.
- •77. Екологічний фактор розвитку продуктивних сил.
- •79.Еколого-економічнізасади раціонального природокористування
- •80.Перспективні напрями раціонального природокористування
- •81.Стан навколишнього природного середовища в Україні.
- •82.Правові аспекти охорони навколишнього природного середовища
- •83.Організація служб охорони навколишнього природного середовища і система екологічної інформації
- •84. Економічний механізм управління природоохоронною діяльністю
- •85. Міжнародні природні ресурси та співробітництво у галузі охорони навколишнього
- •86. Економічний механізм охорони природного навколишнього середовища
- •87.Екологічна оцінка господарської діяльності як інструмент екополітики
- •88. Ресурсозбереження як чинник підвищення ефективності суспільного виробництва
- •89. Державна програма охорони навколишнього природного середовища
- •90.. Стратегічні напрями розвитку галузей народного господарства та забезпечення охорони
- •91. . Ефективність заходів з охорони навколишнього природного середовища
- •92.Збалансоване використання і відновлення природних ресурсів
- •93. Особливості регулювання і планування природоохоронної діяльності в зарубіжних країнах
- •94. Досвід зарубіжних країн у сфері природокористування та охорони навколишнього природного середовища
- •95. Міжнародні природоохоронні організації
- •96.Міжнародні екологічні організації
22.Спеціалізація економічних районів та методики її оцінки
Серед галузей господарської діяльності, що формують комплекс економічного району, головна роль належить галузям спеціалізації. Ці галузі визначають господарський напрямок району і основні риси територіальних відмінностей між районами. Щодо визначення спеціалізації господарства районних комплексів серед науковців існує декілька точок зору. Більшість вчених вважає, що спеціалізацію економічних районів найповніше характеризують показниками територіального зосередження або-локал ізації виробництва в їх межах. Друга точка зору вчених зводиться до переконання, що спеціалізація території визначається показниками обсягу міжрайонного обміну продукцією. Невдалими були спроби об'єднати показники територіального зосередження виробництва з показниками міжрайонного товарообміну і знайти з'середнений синтетичний показник.
Практика доводить, що процес територіального поділу праці і спеціалізації економічних районів необхідно чітко розмежувати на поняття: «територіальна спеціалізація» і «внутрігалузева спеціалізація.». Ці два поняття виступають як самостійні процеси суспільного поділу праці.
*$ Територіальна спеціалізація перш за все вказує на виробничий напрямок господарської діяльності різних економічних районів країни. Виробничий напрямок кожного з економічних районів формується залежно від масштабів територіального поділу праці та факторів, що впливають на розміщення окремих галузей.
■=> Внутрігалузева спеціалізація пов'язана з деталізацією виробничого процесу (виділення самостійних виробництв всередині галузі, підвищення рівня детальної і технологічної спеціалізації виробництва), що створює певний економічний ефект у розвитку самої галузі.
Для визначення рівня спеціалізації виробництва в районі використовують такі показники:
х коефіцієнт локалізації або концентрації даного виробництва в районі;
х коефіцієнт виробництва продукції галузі на душу населення;
х коефіцієнт міжрайонної товарності продукції даної галузі.
де: К — коефіцієнт рівня районної спеціалізації;
Коефіцієнт рівня районної спеціалізації галузі являє собою співвідношення питомої ваги галузі у певному районі до питомої ваги тієї ж галузі в країні. Він визначається за формулою:
23.Сутність державної регіональної економічної політики
Регіональна економічна політика є невід'ємною складовою загальнодержавної економічної політики. Вона ґрунтується на пріоритетному розвитку національно-державної, етнічнотериторіальної, регіональної самоврядності та самодостатності інтересів регіону. Здійснення цієї політики має забезпечити єдність державних, регіональних та місцевих інтересів. Поняття регіональної економічної політики виникло в 60-х рокаїх минулого століття, коли у колишньому СРСР були утворені Ради народного господарства (раднаргосп). З метою недопущення поширення національної самостійності в 1964 р. вони були реформовані в централізовану галузеву структуру розвитку народного господарства. 85-90 % всіх галузей народного господарства були підпорядковані міністерствам союзного і союзно-республіканського призначення.
Основні принципи регіональної економічної політики держави:
X конституційність і законність, на основі яких реалізація політики здійснюється відповідно до Конституції та законів України, законодавчих актів президента та Кабінету Міністрів України на засадах чіткого розподілу завдань, повноважень та відповідальності як органами виконавчої влади, так і органами місцевого самоврядування;
х забезпечення унітарності України та цілісності її території, включаючи єдність економічного простору на всій території держави, її грошово-кредитної, податкової, митної та бюджетної системи;
х наближення надання послуг органами державної влади та органами місцевого самоврядування до безпосередньо споживачів;
х диференційоване надання державної підтримки економічним регіонам відповідно до умов, критеріїв та строків, передбачених законодавчими актами;
х стимулювання співробітництва між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у розробленні та реалізації заходів, спрямованих на економічний розвиток регіонів.
Основним є принцип субсидіарноспй, згідно з яким вищі суспільні одиниці повинні розв'язувати лише ті проблеми, які непідвладні для вирішення нижчим структурним підрозділам.
Децентрал'їзація передбачає розподіл повноважень, ресурсів, бюджетних коштів на користь менш розвинутих регіонів, посилення їх самостійності. Ці два принципи сприяють активізації місцевої ініціативи і мають важливе, принципове значення для регіональної політики.
Принцип партнерства стимулює активне співробітництво між суб'єктами господарювання з метою досягнення єдиної кінцевої цілі. Провідне місце тут посідає міжрегіональне співробітництво та розвиток транскордонного співробітництва, особливо в прикордонних регіонах держави.
Принцип програмування означає необхідність розробки стратегії розвитку регіону з урахуванням довгострокових цілей. Програмування має передбачити чіткий порядок дій, джерела і порядок фінансування, виконавців, можливі негативні наслідки здійснюваних заходів.