- •1. Регіон як об'єкт дослідження
- •2. Визначення предмету курсу
- •3. Місце курсу в системі наукових дисциплін
- •4.Методи і методологічні основи курсц регіональа економіка
- •5.Завдання дисципліни "Регіональна економіка"
- •6.Структура курсу регіональна економіка
- •7.Економічні затони і закономірності розміщення виробництва, їх об'єктивний характер
- •8. Основні закономірності розміщення продуктивних сил
- •9.Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил
- •10.Визначальна роль економічних і соціальних факторів у розміщенні виробництва
- •11. Економічне районування як науковий метод територіальної організації народного господарства
- •12. Наука про економічне районування
- •13.Економічний район, його головні ознаки, районоутворю ючі фактори
- •14. . Принципи економічного районування
- •15.Форми територіальної організації продуктивних сил економічних районів
- •16.Типи економічних районів
- •17.Економічне районування і його практичне значення
- •18.Особливості районування та сучасна мережа економічних районів
- •19.Територіальна структура виробничо-територіального комплексу економічного району
- •20.Удосконалення територіальної організації і структури народного господарства
- •21.Територіальний поділ праці - основа формування економічних районів
- •22.Спеціалізація економічних районів та методики її оцінки
- •23.Сутність державної регіональної економічної політики
- •24.Об'єкти і суб'єкти державної регіональної політики
- •25.Основні цілі державної економічної політики
- •26.Завдання державної регіональної економічної політики
- •27.Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил
- •29.Основні важелі та ключові елементи механізму реалізації регіональної економічної політики
- •30.Спеціальні (вільні) економічні зони - один із засобів реалізації регіональної економічної політики
- •31.Міжрегіональне і прикордонне співробітництво -інструменти реалізації регіональної економічної політики
- •32.Основні засади управління державним та комунальним сектором регіональної економіки
- •33.Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс
- •34. Структура економіки. Її сутність та поняття
- •§3 Територіальними -урозміщенні галузей виробництва в окремих регіональних економічних районах;
- •35.Регіональні особливості галузевої структури економіки
- •36. Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку
- •37.Природно-ресурсний потенціал та його структура
- •38.Кількісна і якісна економічна оцінка природних ресурсів та природних умов
- •39. Характеристика природноресурсного потенціалу економічних районів.
- •40.Ресурсозабезпечення і його значення для розвитку народного господарства країни
- •42.Роль населення у розвитку народного господарства України
- •43.Чисельність і розміщення населення України
- •44.Відтворення людського потенціалу країни та його регіональні особливості
- •45. Міграційні процеси та їх види
- •46. Особливості формування та розселення населення
- •47.Державна політика зайнятості працездатного населення
- •48.Міжгалузеві комплекси, їх сутність, структура та значення
- •49.Процеси інтеграції та підвищення ролі регіонів
- •50.Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки
- •51.Методологічні основи і сутність регіональної економіки
- •52.Основні передумови регіонального економічного розвитку
- •53.Економічна система регіону як ланка єдиного господарського комплексу
- •54.Економічна система регіону як ланка єдиного господарського комплексу
- •55. Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів
- •56.Економіка Дрнецького регіону.Стан та перспективи розвитку
- •57.Місце і роль Придніпровського економічного регіону в економіці країни
- •58.Місце і роль Східного економічного регіону в економіці країни
- •59.Місце і роль Центрального Економічного регіону в економіці країни.
- •60.Місце і роль Поліського економічного регіону* розвитку економіки країни
- •61.Місце і роль Подільського економічного регіону в розвитку економіки країни
- •62.Місце і роль Карпатського економічного регіону в розвитку економіки країни
- •63.Місце і роль Причорноморського економічного регіону є економіці країни
- •64.Сутність міжнародного поділу праці.
- •65.Форми зовнішньо економічної діяльності.
- •66.Міжнародні економічні зв я зки України.
- •68.Сировиний фактор
- •70.Водний фактор
- •72. Споживчий фактор розвитку продуктивних
- •73.Транспортний фактор сталого розвитку продуктивних сил.
- •74.Науково-технічний прогрес як фактор сталого розвитку продуктивних сил.
- •75.Фактор ринкової кон'юнктури розвитку продуктивних сил.
- •77. Екологічний фактор розвитку продуктивних сил.
- •79.Еколого-економічнізасади раціонального природокористування
- •80.Перспективні напрями раціонального природокористування
- •81.Стан навколишнього природного середовища в Україні.
- •82.Правові аспекти охорони навколишнього природного середовища
- •83.Організація служб охорони навколишнього природного середовища і система екологічної інформації
- •84. Економічний механізм управління природоохоронною діяльністю
- •85. Міжнародні природні ресурси та співробітництво у галузі охорони навколишнього
- •86. Економічний механізм охорони природного навколишнього середовища
- •87.Екологічна оцінка господарської діяльності як інструмент екополітики
- •88. Ресурсозбереження як чинник підвищення ефективності суспільного виробництва
- •89. Державна програма охорони навколишнього природного середовища
- •90.. Стратегічні напрями розвитку галузей народного господарства та забезпечення охорони
- •91. . Ефективність заходів з охорони навколишнього природного середовища
- •92.Збалансоване використання і відновлення природних ресурсів
- •93. Особливості регулювання і планування природоохоронної діяльності в зарубіжних країнах
- •94. Досвід зарубіжних країн у сфері природокористування та охорони навколишнього природного середовища
- •95. Міжнародні природоохоронні організації
- •96.Міжнародні екологічні організації
72. Споживчий фактор розвитку продуктивних
сил.
При розміщенні і розвитку тієї чи іншої галузі важливим фактором є наявний споживач готової продукції. Тому багато видів виробництва продукції, особливо повсякденного споживання, доцільно розміщувати поряд із споживачем. До регіонів і центрів споживання тяжіють переважно ті галузі, що зайняті обслуговуванням населення. Це в першу чергу виробництво хлібобулочних виробів, м'ясо-молочні продукти та інші товари першої необхідності.
До місць споживання тяжіє виробництво будівельних матеріалів та залізобетонних виробів. Перевезення цих виробів на великі відстані значно підвищує їх вартість, що є невигідним як для виробника, так і споживача. Часом вартість перевозки дорожча за вартість самої продукції. Тому встановлюється розрахунковий радіус доцільності таких перевозок.
Ряд виробництв, зокрема легкої та харчової промисловості, концентрується у великих регіональних центрах. Це швейне, трикотажне і взуттєве виробництво, молоко і м'ясокомбінати, виробництво соняшникової олії, кондитерських виробів, виробів із пластмас, меблеві фабрики тощо. Для даних галузей виробництва сировинні ресурси, які вони споживають, завозяться без особливих і невеликих транспортних затратах і з інших районів
У великих містах і регіональних центрах розміщуються теплоелектростанції (ТЕС). Вони забезпечують подачу тепла як для промисловості, так і комунального господарства, об'єктів соціально-культурного призначення та безпосередньо населення.
З метою забезпечення машинобудування сталевим прокатом і литвом у великих машинобудівних ценграх створюється металургія, яка працює на металобрухті, який у вигляді відходів заготовляють машинобудівні заводи. Такі заводи з виробництва литих заготовок розташовані у великих машинобудівних регіонах (Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Харків і ін.).
Значну роль споживчого фактора відіграє концентрація населення в великих містах і регіонах, так як населення є не лише джерелом трудових ресурсів, але й споживачем виробляємої продукції.
73.Транспортний фактор сталого розвитку продуктивних сил.
Це фактор вважається одним з найбільш впливових при розміщенні виробництва. В залежності від розмірів транспортних витрат розміщення виробництва тяжіє або до сировини, або до споживачів.. Інтенсивність його впливу залежить від витрат сировини і палива на одиницю виробленої продукції та способу транспортування. Дешеві вантажі і матеріаломісткі: пісок, гравій, щебінь, стінові матеріали, руди чорних і кольорових металів перевозити на великі відстані невигідно, так як транспортні витрати можуть перевищувати вартість продукції. Тут, як правило, вартість транспортних перевозок становить 25% і більше, тоді як вартість дорогих вантажів (цукор, бавовник, вовна, шовк-сирець, машини) у витратах на одиницю продукції не перевищує 3-5%.
Це водний і трубопровідний транспорт. Так, наприклад, річковим транспортом на Україні перевозиться понад 80% мінеральних та будівельних матеріалів. На цю ж продукцію в каботажних перевезеннях у середині країни морським транспортом припадає понад 50%. Однак і річковий і морський транспорт не можуть забезпечити перевезення вантажів по всій країні, тому масові перевезення вантажів здійснюються переважно залізничним та автомобільним транспортом. При цьому сипкі мінеральні вантажі, ліс, деякі види сільськогосподарської продукції перевозяться -в більшій мірі залізницею, а компактні малогабаритні - автомобільним транспортом. Винятком становить сільгоспсировина, яка перевозиться на невеликі відстані автомобільним транспортом (цукровий буряк - до цукрозаводів, овочі і фрукта - до консервних заводів тощо).
В нинішній період економічного розвитку, як і внутрі країни, так і за її межах широко використовується великоваговий автотранспорт, який доставляє продукцію від товаровиробника до безпосереднього споживача. Вплив транспортного фактора на розміщення виробництва визначається шляхом сумування виробничих і транспортних витрат та встановлення питомої ваги останніх у загальних витратах. Порівняльна характеристика витрат дає можливість визначити ефективність використання транспортних засобів у перевезенні як сировини і матеріалів, так і готової продукції.
Для раціонального використання наявних видів транспортних засобів та з метою ліквідації нераціональних перевезень вантажів здійснюється районування виробництва і споживання найважливіших видів виготовляємої продукції. Посилення регіоналізації виробництва сприяє раціональній територіальній організації промисловості і сільського господарства, а районування споживання визначає найбільш оптимальні зони збуту готової продукції.