24.Шляхи керування увагою людини.

Для успішної взаємодії необхідно налаштувати співрозмовника на правильне сприйняття інформації, пробудити інтерес до теми розмови і до тим, що відбувається подій, сформувати готовність до розуміння та аналізу повідомлення. 1. Прийом «нейтральної фрази». Він полягає в тому, що спілкування зі співрозмовником ініціатор починає з фрази, безпосередньо не пов'язаної з його цікавить темою, але що має відношення до співрозмовника.

2. Найбільш простим засобом залучення уваги співрозмовника є підвищення голосу. Мова, звичайно, не йде про підвищення до крику. Це неприпустимо не тільки з морально-етичних, а й тактичних міркувань, так як крик будь-якого людини - явна ознака його слабкості і безсилля. Але при цьому не можна не визнати, що деяке підвищення голосу, особливо на початку фрази, не тільки привертає увагу, але й робить додатковий вплив на партнера. 3. Прийом «заманювання». Суть його полягає в тому, що ініціатор спілкування спочатку вимовляє щось важко сприймається, наприклад, дуже тихо. Співрозмовник для розуміння доводиться робити зусилля, які передбачають концентрацію уваги 4. Важливим способом фокусування уваги є прийом встановлення зорового контакту між що говорить і слухає. Дуже багато хто користується цим прийомом, знаючи його ефективність: вони обводять аудиторію поглядом, дивляться пильно на кого-небудь одного, фіксують поглядом кількох людей в аудиторії. Глядацька контакт використовується не тільки для привернення уваги, але і для того, щоб утримувати його в процесі спілкування. 5. Прийом «акцентування». Він використовується в тих випадках, коли необхідно звернути особливу увагу партнера на найважливіші (з точки зору мовця) моменти в повідомленні наприклад, «прошу звернути увагу», «важливо відзначити, 6 «нав'язування ритму». Говорячи то голосніше, то тихіше, то швидше, то повільніше, то скоромовкою, то нейтрально, співрозмовник як би нав'язує хто слухає свою послідовність перемикання уваги, не дає йому можливості розслабитися і щось пропустити. 7. Прийом «своєчасного використання пауз» готує партнера, виділяє думку і дозволяє оцінити важливість сказаного. Перед тим як почати говорити. Пауза дає можливість слухачеві підготуватися до сприйняття, налаштовує його увагу на слухання і дозволяє що говорить зібратися з думками. . Прийом «провокації». На короткий час у співрозмовника викликається реакція незгоди з викладається інформацією. У нього відразу ж з'являється бажання її виправити, уточнити. 12. Прийом «триходівка». Застосовується, коли співрозмовник розлютився. Виконується в наступному порядку:

проговорюється його стан: «Я бачу, що ви обурені, вас щось зачепило»;проговорюється своє власне стан: «Я теж трохи схвильований»;

25.Поняття про відчуття.

Відчуття - пізнавальний психічний процес відображення в мозку людини окремих властивостей предметів і явищ при їх безпосередній дії на її органи чуттів. З відчуттів починається пізнавальна діяльність людини. За допомогою різних аналізаторів вона відбирає, нагромаджує інформацію про об'єктивну реальність, про власні суб'єктивні стани й на підставі одержаних вражень виробляє адекватні обставинам способи реагування на зовнішні та внутрішні впливи.Органи чуттів - це єдині канали, по яких зовнішній світ проникає у свідомість людини. Чуттєве пізнання характеризується тим, що предмети та явища об'єктивного світу безпосередньо діють на органи чуттів людини — її зір, слух, нюх, тактильні та інші аналізатори і відображаються в мозку. До цієї форми пізнання дійсності належать пізнавальні психічні процеси відчуття та сприймання. Враження, одержані за допомогою відчуттів і сприймань, несуть інформацію про зовнішні ознаки та властивості об'єктів, утворюючи чуттєвий досвід людини. Відображаючи об'єктивні характеристики предметів і явищ, відчуття існують у свідомості як суб'єктивні образи предметного світу. Ця їх особливість зумовлена, з одного боку, природою самих відчуттів як продукту відображу вальної діяльності мозку, а з другого - психічним складом людини.Для відчуттів характерне позитивне або негативне емоційне забарвлення. Приємні або неприємні відчуття сигналізують про позитивну або негативну дію подразника й викликають відповідну реакцію на нього.Роль відчуттів у житті і пізнанні реальності дуже важлива, оскільки вони становлять єдине джерело наших знань про зовнішній світ і про нас самих.