Тема vіi “фінансування інноваційних процесів” контрольні питання:

1. Розкрийте сутність фінансів.

(Фінанси будь-якого господарюючого суб’єкта, у тому числі й інноваційного, охоплюють грошові відносини цього суб’єкта з іншими господарюючими суб’єктами і банками з оплати науково-технічної продукції, контрагентських робіт, постачань спецобладнання, матеріалів і комплектуючих виробів (оплата постачання сировини, товарів, інших матеріальних цінностей, реалізація продукції, отримання кредитів, вкладення капіталу), розрахунків з фундаторами (розподіл прибутку), трудовим колективом (оплата праці, розподіл доходів і прибутку, виплата дивідендів з акцій, відсотків з облігацій тощо) і державними органами управління (сплата податків)).

2. Які функції виконують фінанси? В чому полягає їх зміст?

(Розподільна. Зміст якої полягає в тому, щоб забезпечити кожного суб’єкта господарської діяльності необхідними йому фінансовими ресурсами. Контрольна. Зводиться до того, щоб сигналізувати про пропорції, що складаються, у розподілі коштів. Важливо, наскільки ефективно вони використовуються конкретним суб’єктом, що господарює).

3. Хто виступає суб’єктами фінансування інноваційної діяльності?

(самостійні підприємства, інноваційні підприємства, інтегровані фінансово-промислові структури, територіальні органи управління, нарешті, приватні особи).

4. Вирішення яких завдань покликана забезпечити система фінансування інноваційної діяльності на рівні держави.

(створення необхідних передумов для швидкого й ефективного впровадження технічних новинок в усі ланки господарського комплексу країни, забезпечення її структурно-технологічної перебудови; збереження і розвиток стратегічного науково-технічного потенціалу в пріоритетних напрямах економічної діяльності; створення необхідних матеріальних умов для збереження і розвитку наукового потенціалу країни, запобігання відпливу наукових кадрів за кордон).

5. Вирішення яких завдань покликана забезпечити система фінансування на рівні окремих суб’єктів підприємницької діяльності.

(Направлена передусім на фінансування інноваційних проектів, що забезпечують зміцнення конкурентних позицій підприємств).

6. Назвіть принципи, на основі і з урахуванням яких має будуватися система фінансування інновацій.

(чітка цільова орієнтація системи – її зв’язок із завданням швидкого й ефективного впровадження інновацій; логічність, обґрунтованість і юридична захищеність використовуваних прийомів і механізмів; множинність та альтернативність джерел фінансування; широта і комплексність системи, тобто охоплення максимально широкого кола технічних і технологічних новинок і напрямів їхнього практичного використання; адаптивність і гнучкість, що припускають постійне налаштовування як усієї системи фінансування, так і її окремих елементів на умови зовнішнього середовища, що змінюються динамічно, з метою підтримки максимальної ефективності).

7. Вирішення яких завдань покликана забезпечити система фінансування на рівні інноваційних підприємств?

(Створення необхідних передумов для швидкого й ефективного впровадження технічних новинок в усі ланки народногосподарського комплексу країни, забезпечення її структурно-технологічної перебудови. Зберігання і розвиток стратегічного науково-технічного потенціалу в пріоритетних напрямах розвитку. Створення необхідних матеріальних умов для зберігання кадрового потенціалу науки і техніки, запобігання його відпливу за кордон).

8. Які види фінансової підтримки інноваційної діяльності передбачені Законом України “Про інноваційну діяльність”?

(повного безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів; часткового (до 50%) безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб’єктів інноваційної діяльності; повної чи часткової компенсації (за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних суб’єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів; надання державних гарантій комерційним банкам, що здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів; майнового страхування реалізації інноваційних проектів у страховиків відповідно до Закону України “Про страхування”).

9. Вкажіть джерела недержавної системи фінансування інноваційних проектів.

(власні кошти інноваційних підприємств використовуються найчастіше для фінансування невеликих за обсягами робіт інноваційних проектів чи програм (наприклад, впровадження системи стандартів якості, модернізація деяких видів устаткування, модифікація продукції тощо). Серед них виокремлюють: Прибуток і амортизаційні відрахування; Мобілізація внутрішніх активів (частина оборотних активів підприємства вилучається із основної діяльності, оскільки ця діяльність уповільнюється через капітальне будівництво, і витрачається на фінансування капітального будівництва); Грошова частина внесків власників підприємства; Залучені фінансові кошти є способом збільшення власного капіталу, оскільки не повертаються особам, що їх надали. Формами залучення коштів є емісія акцій, доброчинні внески спонсорів. Позикові фінансові кошти. Передбачають повернення їх зі сплатою відсотків за користування або без сплати, їх джерелами є кошти бюджетів (кошти Державного бюджету України, кошти місцевих бюджетів, власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ), позабюджетних фондів (можуть бути створені в міністерствах, у великих містах і регіонах, а також у межах концернів, холдингів, ФПГ), комерційні та інші кредити, іноземні інвестиції.).

10. Зробіть коротку характеристику найважливіших форм довгострокових кредитів.

(виділяють традиційні (комерційні) кредити (надається на термін реалізації інноваційного проекту. Умови кредитування узгоджуються безпосередньо між банком і підприємством-позичальником (суб’єктом кредитування), на що значною мірою впливає перспективність і комерційна привабливість проекту, яку банк аналізує у процесі ознайомлення з бізнес-планом його реалізації, а також фінансовий стан і ділова репутація позичальника) і нетрадиційні – лізинг (довгострокова оренда машин та обладнання. Дає змогу зменшити розмір початкових інвестицій у створенні виробничих підприємств чи диверсифікації виробництва), форфейтинг (фінансова операція, що перетворює комерційний кредит на банківський. Може використовуватися для акумулювання фінансових коштів у процесі реалізації інноваційного проекту, якщо в інвестора бракує коштів для інновацій. Терміни погашення векселів, які при цьому підписує інвестор, рівномірно розподілені у часі, що дає змогу отримати відстрочку по платежах і гарантії банку щодо їх забезпечення) та франчайзинг (Є найповнішою фінансовою схемою залучення інвестиційних ресурсів в інноваційну діяльність. Передбачає тиражування інновацій завдяки залученню великого капіталу. Окрім фінансових коштів за договором франшизи, інноваторові можуть бути передані нематеріальні активи (технології, “ноу-хау”), торговельний знак, імідж фірми тощо. Франчайзинг поєднує переваги кредиту і лізингу), які надаються вітчизняними та іноземними юридичними особами під боргові зобов’язання)

11. У яких формах здійснюється венчурне фінансування?

(шляхом придбання акцій нових фірм або наданням кредитів різноманітних видів, звичайно з правом конверсії в акції).

12. Зробіть порівняльну характеристику банківського та венчурного фінансування.

(Банки є кредиторами: вони очікують повернення позик з певним відсотком. До того ж підприємство зобов’язане надати банку гарантію своєчасного повернення кредиту. Іншим є механізм венчурного фінансування: фірми венчурного капіталу стають співвласниками підприємства, інвестують в нього капітал і отримують за це частку акцій. Банки надають перевагу короткостроковим позикам, а фірми венчурного капіталу роблять внески на довгостроковий період і не вимагають від підприємців банківських гарантій, а отже, беруть на себе значний ризик. Мета венчурного інвестора – вкладення коштів у підприємство, яке організовує роботу настільки ефективно, щоб через 5 – 7 років після продажу акцій отримати суму, яка в 3–5 разів перевищила б початковий внесок).

13. Наведіть класифікацію венчурних підприємств, залежно від інвестиційних перспектив.

(низькопотенційні підприємства для венчурного капіталу, прибутки яких за 5 років становлять 50 млн. доларів. Такі підприємства не дуже привабливі для венчурних інвесторів, однак їх кількість на ринку сягає 90% усіх інноваційних підприємств; венчури середнього ринку, прибутки яких коливаються від 10 до 50 млн. доларів щорічно. Саме вони потребують участі венчурного капіталу; високопотенційні підприємства, які мають понад 50 млн. доларів щорічного прибутку впродовж 5 років. Вони найпривабливіші для венчурних інвесторів. Як правило, мають корпоративну форму власності і становлять 1% загальної кількості інноваційних підприємств).