17.3. Пігменти

Пігментами називають тонкодисперсні порошки, нерозчинні у зв'язуючій речовині й розчиннику і здатні в суміші з ним утворювати непрозорі покриття різних кольорів і відтінків. Вибір того чи іншого

п гменту й фарбо: оо складу зумовлюється насамперед призначенням фарбованого покриття та вартістю фарбової речовини. Вибираючії пігменти, враховують колір, світло- та атмосферостійкість, стійкість

ДО ДІЇ ЗВ'ЯЗУЮЧИХ, МаСЛОМІСТКІСТЬ, ЛуГО- Й КИСЛОТОСТІЙКІСТЬ, СТІЙ! ІИ

проти сірководню та інших хімічних сполук, а також його вплив н;і здоров'я тих, хто з ним працює. Пігменти, до складу яких входять сполуки свинцю (свинцеві білила, свинцевий сурик тощо), токсичні й потребують додержання правил охорони праці.

За кольоровою ознакою пігменти поділяють на білі, чорні та з різ­ними відтінками червоного, жовтого, зеленого, синього, коричневого кольорів. Основними вважаються пігменти червоного, синього та жовтого кольорів. Решту кольорів, крім білого, можна дістати, змі­шуючи їх між собою в різних пропорціях. Наприклад, зеленого кольо­ру досягають змішуванням синього й жовтого пігментів, фіолетового — червоного й синього, оранжевого — червоного й жовтого тощо.

Здатність пігментів надавати при змішуванні один одному своє забарвлення називають барвною здатністю, або інтенсивністю. її визначають розбілюванням, тобто змішуванням пігментів із постій­но зростаючою дозою крейди (для водних) чи білил (для олійних су­мішей), та порівняльною оцінкою одержаних забарвлень. Пігменти низької інтенсивності, наприклад вохра, стають малопомітними вже при розбілюваннях 1 : 15, а високої, наприклад лазур, зберігають свій відтінок при розбілюваннях до 1 : 2017 і вищих. Такі інтенсивні пігменти для розбавлення й зменшення вартості змішують із напов­нювачами — крейдою, каоліном тощо.

Покривність, або покривна здатність,— це доза пігменту, не­обхідна для повного зафарбування нанесеного раніше на поверхню шару контрастної форми. Пігменти низької інтенсивності разом з тим можуть мати високу покривність. Наприклад, вохра характеризу­ється високою покривністю (60...90 г/м²) за низької барвної здатності, .пазур — навпаки. Покривність збільшується з підвищенням різниці показників заломлення світла пігментом і зв'язуючим.

Диспергованість — це властивість пігменту дрібнитися й розпилю ватися в дисперсному середовищі під впливом механічної дії.

Термостійкість — це властивість пігменту зберігати свій колір при нагріванні.

Хімічна стійкість — здатність не змінювати початкового кольору під впливом лугів і кислот.

Антикорозійна стійкість — здатність пігменту оберігати від ржа­віння чорні метали.

Білі пігменти. Крейду як пігмент і наповнювач використовують для розбілювання кольорових фарбових речовин. її застосовують також для виготовлення клейових та силікатних фарб. Для олійних фарб крейду не використовують, оскільки в суміші з оліфою утворю­ються плівки з жовтим відтінком.

Вапно повітряне застосовується для Ічзго, щоб білити фасаДи про­мислових га громадських споруд.

Серед штучних білих пігментів, одержуваних хімічною перероб­кою мінеральної сировини, найчастіше використовують цинкові, свинцеві, титанові білила та літопон (сірчисті білила).

Цинкові білила (оксид цинку з невеликою кількістю добавок) виготовляють з цинкових руд або металевого цинку. Вміст оксиду цинку не менше ніж 92 %, істинна густина 5,6 г/см³. Покривність цинкових білил у межах 100...П0 г/м². Вони світлостійкі, не ядовиті, використовуються при виготовленні фарб, емалей для внутрішнього

фарбування.

Свинцеві білила за хімічним складом являють собою основну вуг­лекислу сіль свинцю 2РЬСО_а • РЬ (ОН)₂. Вони покривисті, атмосфе-)р' огійкі, застосовуються у фарбах для зовнішніх фарбувань металевих конструкцій. Використання їх у будівництві обмежене через токсич­ність.

Титанові білила (за хімічним складом ТіО₂) виготовляють у вигляді

тонкого порошку двох кристалічних модифікацій. Вони мають високу покривність (50...70 г/м²), істинну густину 3,84...4,24 г/см³, стійкі проти дії кислот, лугів і підвищених температур, не токсичні. їх ши­роко застосовують при виготовленні фарб, емалей для зовнішніх ' а внутрішніх опоряджувальних робіт.

Літопон за хімічним складом є сумішшю сульфіду цинку 2п5 і сульфату барію Ва5О₄. Використовують його при виготовленні фарб та емалей для внутрішнього фарбування. Під впливом світла літопонні білила жовтіють, а тому їх звичайно застосовують у суміші з блакитними пігментами. Покривність їх не більша ніж ПО г/м³,

істинна густина 4,1...4,3 г/см³.

Чорні пігменти. Сажі мають високу барвну здатність, покривність

і стійкість щодо дії лугів та кислот.

Діоксид марганцю МпО₂ у тонкодисперсному стані має хорошу покривну здатність. Його здобувають із природної марганцевої руди.

Графіт — це пігмент сірувато-чорного кольору; за хімічним складом має високий вміст вуглецю (до 95 %). Використовується для виготовлення олійних фарбових сумішей, має стійкість до дії кислот

та високих температур.

Червоні пігменти. Залізний сурик випускають у вигляді тонкого порошку оксиду заліза цегляно-червоного кольору або інших відтін­ків, залежно від співвідношення складових частин Ре₂О₃ і Са5О₄.

Свинцевий сурик — порошок червоно-оранжевого кольору, який містить в основному РЬО • РЬ₂О₃. Токсичний і досить важкий пігмент (істинна густина 8,32...9,16 г/см³), застосовується в антико­розійних олійних фарбових сумішах по металу та дереву.

Покриття має приємний зовнішній вигляд, довгий строк служби, добро очищується, застосовують його для зовнішніх та внутрішніх робіт по штукатурці, бетону, дереву та інших пористих матеріалах, а та­кож попередньо заґрунтованих металевих поверхнях.

Полівінілацетатні фарби — це водні емульсії полівінілацетату в пігментом, пластифіковані дибутилфталатом. Виробляють їх заводсь­ким способом і постачають у пастоподібному стані, а до малярної кон­систенції розводять водою. Застосовують для внутрішнього та зов­нішнього фарбування бетону, штукатурки й дерева, а також листових матеріалів — лінкрусту й картону.

Стиролбутадіенові фарби складаються із суспензії (пігменту в латексі СКС-65ГП) з добавкою емульгатора у вигляді паст. До ма­лярної консистенції їх доводять водою. Використовують для внутріш­нього фарбування штукатурки, бетону, дерева й цегли по старій олій­ній фарбі.

Емульсійні фарби С9М — це суспензії з пігменту й емульсії, що складаються з глифталевого лаку, води й емульгатора з добавлян­ням сикативу та розчинника. Перед застосуванням розбавляють уайт-спіритом, скипидаром або важким розчинником, одержуваним при піролізі нафти. Застосовують для внутрішнього опорядження приміщень, фарбування металевих поверхонь, дерева й штукатурки.

Водорозбавлювані глифталеві фарби типу ЗМА виробляють бі­лого, жовтого, оранжевого та інших кольорів. Вони стійкі в умовах підвищеної вологості, застосовуються для зовнішніх і внутрішніх робіт по цеглі, каменю, бетону й штукатурці.

Лакосмоляні фарби — це суспензія пігментів у лаках. Висихають такі покриття внаслідок випаровування розчинника. Якщо у фарбах є велика кількість зв'язуючого, то покриття виходять із блиском, мають хорошу розмивність.

Полімерцементні фарби одержують, розводячи цементні фарби полівінілацетатною, перхлорвініловою та іншими водними емуль­сіями полімерів. Характеризуються хорошим зчепленням з різними будівельними матеріалами, підвищеною атмосферостійкістю, елас­тичністю, здатністю тверднути при зниженій вологості.