17.4.3. Фарби на основі мінеральних в'яжучих

У цементних фарбах зв'язуючою речовиною є білий портландцемент; пігменти до них мають бути лугостійкими. Щоб збільшити водоутримувальну здатність фарбової суміші, до неї вво­дять гашене вапно (до 15 %) та хлорид кальцію. Для підвищення ат-мосферостійкості додають 1 % гідрофобізуючих речовин — милонафт, стеарат кальцію. Орієнтовний склад цементної фарби, % за масою: цемент — 75, гашене вапно — 15, пігмент — 6, хлорид кальцію — З, гідрофобізуюча добавка — 1...5.

для зовнішніх малярних робіт та внутрішнього фар­бування по бетону, цеглі, штукатурці у вологих виробничих приміщен­нях.

У вапняних фарбах в'яжучою речовиною є гашене вапно.

Вапняне молоко має бути потрібної малярної консистенції. Пігменти використовують лише лугостійкі (вохри тощо).

Щоб у нанесеній суміші зберігалася волога, потрібна для повної

карбонізації вапна, до складу цієї суміші вводять водоутримувальні

добавки: кухонну сіль, хлорид кальцію чи алюмінієві квасці. Такі

фарбові суміші дешеві, доступні й широко використовуються для фар-

? бування фасадів, хоча через слабку атмосферостійкість потребують

І поновлення.

У силікатних фарбах в'яжучою речовиною є силікат .. калію К₂О • т$іО₂ у вигляді колоїдного розчину. До фарбового складу і крім в'яжучого входять мінеральний лугостійкий пігмент (вохра, І залізний сурик тощо) і кремнеземистий наповнювач (мелений кварцо-; вий пісок, діатоміт чи трепел), який підвищує водостійкість плівки. І Силікат калію, що є плівкоутворювальною речовиною, у воді зазнає

1 гідролізу:

К₂8і0₃ + ЗН₂О = 2КОН + 5ІО₂ • 2Н₂О.

Дигідрат кремнезему має в'яжучі властивості, а їдкий луг зв'я­зується діатомітом чи трепелом:

* 2КОН + т5іО₂ = К₂О • т$Ю₂ + Н₂О,

і плівка силікатної фарби стає малорозчинною у воді.

Силікатними фарбами фарбують дерев'яні конструкції для захисту від займання. їх використовують для фарбування фасадів і внутріш­ніх приміщень. Атмосферостійкість зовнішнього покриття підвищу­ється при нанесенні силікатної фарби на основи, що містять вільний гідроксид кальцію (свіжа цементна чи цементно-вапняна штукатурка

або бетон).

До складу клейових фарб входять тваринні, рослинні чи

полімерні клеї.

До тваринних клеїв належать міздровий, кістковий, казеїновий. Міздровий клей одержують розварюванням у воді міздрі (шкірних покривів тварин) з наступним згущенням та сушінням розчину. Кістковий клей — це продукт переробки клейової речовини, одержу­ваної із знежирених кісток тварин. Казеїновий клей у вигляді порошку складається з казеїну, гашеного вапна, деяких мінеральних солей і га­су. Для приготування фарб на казеїнових клеях слід використовувати лише лугостійкі пігменти.

Клеї рослинні — декстрини — одержують обробкою крохмалю кис­лотою чи нагріванням його до 150...200 °С. Декстриновий клей широко застосовують у фарбових сумішах, для клейового шпаклювання, грун­тування, наклеювання паперових шпалер.

Клеї штучні — це розчини модифікованих природних полімерін у воді.

У водно-клейових фарбових сумішах їх найчастіше використо вують у вигляді карбоксилметилцелюлози та метилцелюлози. Карбо ксилметилцелюлоза — це продукт хімічної переробки деревної целю лози, здатний набухати й розчинятися у воді.

Клеї синтетичні — це полімерні продукти, які мають високу клеючу (адгезійну) здатність. Ці клеї використовують у вигляді емульсій чи водних та спиртових розчинів. Застосовують їх для з'єд­нання конструктивних елементів із деревини, бетону, сталі, скла т;і інших матеріалів.

Синтетичні клеї бувають на основі: поліконденсаційних полімерів -епоксидних, фенолформальдегідних; полімеризаційних полімерів — полівінілацетату тощо. їх також розрізняють за видами: гарячого (при температурі 100... 160 °С), теплого (40...90 °С) та холодного (16... ЗО °С) твердіння. Найбільш поширені в будівництві клеї холодного твердіння, які даюгь змогу склеювати елементи конструкцій з різних матеріалів при кімнатній температурі, без застосування складного обладнання.

Клеї на епоксидній основі широко використовують для з'єднання металевих конструкцій із сталі та легких сплавів, а також елементів залізобетонних конструкцій.

Клей К-17 (МФ-17), який складається із сечовиноформальдегідноп полімеру, наповнювача, деревного борошна та отверджувача (щавеле-вої кислоти), використовують для кріплення декоративного паперово шаруватого пластика, а також деревноволокнистостружкових плит до дерева.

Клей «Бустилат-М» виготовляють на основі полівінілацетатної дисперсії. Він є водною дисперсією латексу, крейди, натрійкарбоксил-мегилцелюлози й кухонної солі. Широко використовують при склею­ванні синтетичних килимів, лінолеуму, облицювальних плиток, плів­кових матеріалів та шпалер на різні основи.

Полівінілацетатна дисперсія — це продукт полімеризації вінілового спирту й ацетату у водному середовищі в присутності іні-ціюючих та інших компонентів. Ці дисперсії випускають таких ма­рок: непластифіковані — Д50Н, Д50С, Д50В і Д60В та пластифіко­вані _ ДФ48/5С, ДФ48/5НЛ тощо. Літери до цифр означають-Д — дисперсія, Ф — пластифікатор (діоктилфталат); літери після цифр показують в'язкість дисперсії: Н — низьков'язка, С — середньо-в'язка, В — високов'язка, Л — лакофарбова. Цифрові позначення марок указують на вміст полімеру в процентах (перші дві цифри), а також на вміст пластифікатора (решта цифр).

Полівінілацетатні дисперсії використовують для приклеювання різних облицювальних матеріалів, плівок, синтетичних і ворсових килимів, декоративного паперово-шаруватого пластика тощо Клей АДМ-К — співполімер бутилакрилату, вінілацетату й ме-такрилової кислоти, модифікованих каніфоллю з наповнювачем (каоліном). Використовують для приклеювання різних позйвініл-хлоридних матеріалів до бетону, дерев'яної основи, цементної стяжки.