Тема 5. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення

1. Паливно-енергетичний комплекс: регіональні особливості розвитку і розміщення.

1. Нафтова та нафтопереробна промисловість

Досить важливе місце в паливно-енергетичному балансі займає нафта.

Продукти нафтопереробки використовуються в усіх галузях промисловості, сільському господарстві, на транспорті, у побуті. Наприклад з нафти виробляють не тільки паливні матеріали, а й різні масла та мастила, пластмаси, мийні речовини, синтетичні волокна, добрива.

Галузева структура нафтової промисловості:

• Нафтодобувна промисловість;

• Нафтопереробна промисловість.

Нафтодобувна промисловість об’єднує підприємства з розвідування і видобутку нафти та попутного нафтового газу, зберігання і транспортування нафти.

Видобуток нафти у світі – 3,1 млрд т; видобуток на Україні – близько 5 млн. т., при потребі в 40-45 млн т.

Нафтопереробна промисловість – галузь обробної промисловості, яка виробляє із сирої нафти нафтопродукти (моторні палива (бензин, дизельне паливо) і котельне паливо (мазут)).

Нафтова промисловість України характеризується низькими показниками, хоча потенційні можливості тут значно вищі. Вперше видобуток нафти в Україні було розпочато в Прикарпатті в 1770 році. Наприкінці ХІХ і початку ХХ ст. основним центром видобутку став Борислав. В 1936 році нафта виявлена в Сумській області (Роменський район), однак промислове освоєння родовищ Сумської та Полтавської областей почалося післявоєнні роки, родовищ Чернігівської області в 60-ті роки.

На початку ХХ ст. (до 1917 р.) були виявлені родовища нафти в Причорномор’ї і на Кримському півострові.

Отже Україна має 3 нафтогазоносні регіони:

• Східний (Дніпровсько-Донецький) – Сумська, Полтавська, Чернігівська області (нафта високої якості, є попутний газ);

• Західний (Прикарпатський) – тягнеться вздовж північно-східних схилів Карпат;

• Південний (Причорноморський) – південно-західна частина акваторії Чорного та Азовського морів, Керченська протока (півострів Тарханкут).

Державним балансом на початок 2001 року нараховано 140 родовищ (нафтових, нафтогазових). Українські родовища належать до категорії дрібних (за винятком родовищ в Сумській і Полтавській областях). При чому більшість родовищ вже вироблені на 70%. Собівартість української нафти досить висока, оскільки її видобуток прогресивним – фонтанним способом майже припинився (для підтримання високого тиску у за контурні горизонту закачують гарячу воду, пар, хімічні реагенти, що дає можливість збільшити видобуток нафти до 60-70%).

Провідним нафтовидобувним регіоном в Україні нині є Східний регіон. Не втратив свого значення і Прикарпатський регіон. Великі надії покладають на Причорноморський регіон (який за даними геологічної розвідки може стати основним у третьому тисячолітті). Потенційні ресурси українського сектору Чорного і Азовського морів оцінюються більш ніж у 1,5 млрд т. умовного палива (2002 р.).

Нині «Чорноморнафтогаз» експлуатує 5 родовищ на шельфі Чорного моря, 2 – в Азовському морі та 3 родовища на суші (2 нафтових і 1 газове).