2.Закладання грунтового профілю

Ґрунтові розрізизакладаються в найбільштиповихмісцях на глибину, достатнюдлявідкриттягоризонтів грунту і материнської породи.

При закладанніновихкатенвикористовувалисязагальноприйняті в геоботаніці, ґрунтознавстві й екологіїметодиописупробнихділянок, ґрунтовихрозрізів, складаннябіоекологічноїпаспортизації травостою, а також добору ґрунтових зразків.

3. Вивчення та опис грунтового розрізу за будовою профілю

На підставі попереднього вивчення забарвлення, складення структури й механічного, складу грунту виділяють генетичні горизонти, відзначаючи їх границі на стінці розрізу рязкою. Потім детально досліджують морфологію кожного генетичного горизонту за схемою:

Опис грунтового розрізу.

Наприкладі: Профиль черноземов выщелоченных умеренных, длительно промерзающих і Профиль черноземов оподзоленных.

Наиболее широко горные черноземы распространены на восточном склоне Кавказа на высоте 1200–2000 м, где располагаются среди других горно-степных почв в условиях сухого континентального климата. Встречаются они на Южном Урале, а также в горах Средней Азии, где занимают обширные площади и поднимаются на большую высоту.

Подтиповое деление горных черноземов аналогично тем же почвам равнинных областей. Различают горные черноземы выщелоченные, оподзоленные и т. д.

В условиях сглаженного горного рельефа горные черноземы имеют довольно развитый профиль со средней мощностью около 50–60 см, но с сильной каменистостью, особенно в нижней части. В сравнении с равнинными аналогами горные черноземы, помимо скелетности и укороченности профиля, часто отличаются неоднородностью гранулометрического состава по горизонтам, меньшей выраженностью структуры, резким переходом гумусового горизонта к нижележащим.

4. Опис рослинності і визначення її впливу на формування грунту

У новоутворенні беруть участь вищі зелені рослини, нижчі рослини (бактерії, гриби актиноміцети, водорості), вищі хребетні і дрібні безхребетні тварини (членистоногі, молюски, хробаки, найпростіші). Найбільш видна роль у цьому процесі належить рослинності й особливо вищим зеленим рослинам.

Вищі і нижчі рослини, поселяючи на гірській породі, що вивітрюється, а потім у ґрунті, витягають з її хімічні елементи, у тому числі а найважливіші поживні .речовини, концентрують їх у собі, охороняючи тим самим, від вимивання і залучення у великий геологічний круговорот.

Поряд із синтезом органічної речовини одночасно і безупинно відбувається її руйнування. У ґрунті органічні рештки розкладають головним чином мікроорганізми. Якби не протікав процес руйнування органічної речовини, то всі легко рухливі поживні елементи незабаром були б зв'язані в органічній речовині і життя повинно було б припинитися. Вивільнення при мінералізації органічної речовини елементи зольного і азотного живлення стають доступними для наступних поколінь рослин, що втягують у біологічний круговорот і нова кількість поживних речовин з гірської породи.

Особливо важлива роль у біологічному круговороті належить зеленим рослинам. У залежності від їхніх особливостей і фізико-географічних умов біологічний круговорот речовин протікає по різному.

У результаті біологічного круговороту в ґрунті накопичуються вуглець, азот, фосфор, сірка і деякі інші елементи. Такі важливі елементи харчування рослин, як азот і фосфор, у великій кількості містяться в самих верхніх горизонтах ґрунту, де зосереджена найбільша маса органічної речовини.

Зелені рослини концентрують у створеному в процесі фотосинтезу органічній речовині енергію сонячних променів. При засвоєнні 1 грам-молекули СО2 рослина зв'язує 112 Ккал енергії сонячної радіації, що складає приблизно 9,33 кал на 1 г вуглецю.

Відмерли частини рослин, потрапляючи в ґрунт, не тільки збагачують її органічними і мінеральними речовинами, але і збільшують її енергетичні ресурси. Це сприяє більш активному обміну речовин і енергії як у самому ґрунті між її твердою, рідкою і газоподібною фазами, так і між ґрунтом, рослинністю, атмосферою і космосом.

В утворенні грунту на даній території приймають участь трав`янисті рослини, як однорічні так і багаторічні (рослини родин Злакові, Складноцвіті, Розові, Жовтецеві та інші), а також породи листяних та хвойних дерев (а саме: дуб, береза, клен, тополі, ясен, ялина, сосна та ін.)