Поява 18 серпня 1968 року
Її свідками були люди з сіл Лапаївки, Зарваниці і села Тудорова (нині Федорівки) Гусятинського району, яких 180 осіб.
Сталося так. Понад сто тудорівських прочан вийшли до Зарваниці раненько і міркували дістатися завчасу, але не встигли. Прийшли перед заходом сонця. До них прилучилися лапаївчани і зарваничани. Обійшли всі разом церкву, потім руїни каплички. Сонце зайшло.
І тут сталася дивна подія. Тудорівські дівчатка з образом Матері Божої Неустанної Помочі йдуть до другої кринички і, трохи наблизившись до неї, бачать дивну ясність, немов блискавку. Спочатку їм подумалось, що то призахідне сонце заломлює своє проміння, але невдовзі чітко побачили Матір Божу в хмарині, яка йде до них. З корони Богородиці та Ісусика, від їх рук линули дивні промені.
Тривало видіння від 10 до 20 хвилин.
Люди побачили цю ясність аж у Зарваниці (а це відстань 1 км) і бігли до каплички подивитись, що це таке?..
Відтоді для нашої Церкви почався майже півсторічний період репресій та переслідувань. Вона змушена була перейти у підпілля, щоб остаточно не загинути. Такі відомі особистості як митрополит Володимир Стернюк із жертовною самовідданістю та високою достойністю посвятили себе для добра людей, поборюючи злі сили, які нищили Божі й людські цінності. Митрополит у темну ніч окупаційної неволі 1975 року призначив парохом села Зарваниці, який підпільно організовує відпусти, сповідає, причащає, охрещує, дає шлюби і хоронить парафіян. У Зарваниці навіть було відзначено 1000-ліття хрещення Русі-України. На цю урочистість приїхало 25 священиків на чолі з єпископом Павлом Василиком. Багато довелось вистраждати вірним, переживаючи нелегкі часи переслідувань. Однак духовенство і миряни вистояли й дочекалися легалізації нашої Церкви.
У пам'яті поколінь цієї правди неможливо забути. Низький уклін усій підпільній Церкві й щира подяка за те, що зберегла скарб нашої віри. Деякі святині монастиря в Зарваниці було врятовано. Завдяки Стефанові Рисану вдалося перевезти ікону Божої Матері до Юлії Монастирської, яка заховала цю святиню. На жаль, не досліджено ще долю ікони «Христа Розп'ятого» (1740 рік). Зберігся лише п'ятиметровий вишитий рушник, який прикрашав ікону.
Було це в 1740 році. Жив у нашому селі побожний господар Стефан Рисан. Не раз молився до чудотворної ікони Матері Божої, пив воду із кринички, жив за законами Божими.
Одного теплого літнього вечора поїхав на свою сіножать за сіном. Змучений тяжкою денною працею, задрімав на возі. Від раптової зупинки вола пробудився і побачив диво.
Воли стоять на колінах, а з неба виходила ясність, що падала недалеко від нього на землю. А в світлі її ясніє надприродним блиском ікона Розп'ятого Спасителя. Мерщій Рисан зіскочив з воза на землю і щиро молився до Спасителя, що дав йому таке видіння. Вернувшись додому, зразу ж розповів про це своєму священикові.
На другий день зібрали велику процесію і пішли в поле, на якому сяяла величавим блиском ікона Розп'ятого Спасителя. Першими наблизилось до ікони духовенство. Вони взяли її і урочисто принесли до старої дерев'яної церкви. Сам митрополит Атаназій Шептицький приїхав у Зарваницю, щоб пересвідчитись про чудесну появу ікони Розп'ятого Спасителя.4
Не знати за що на Зарваницю випали такі великі ласки, але, очевидно, Боже Провидіння так хотіло, щоб найдорожчі Небові особи Ісуса Христа та Його Матері були прославлені саме тут. Місцевість тутешня — це вимріяна краса. Довкола — віночок горбів, вкритих зеленими лісами. Поміж ними срібною стрічкою пливе Стрипа. її русло натворило подекуди невеликі острівці, вкриті очеретом і верболозом. І ось посеред усього цього — Зарваниця, немов та красуня, одягнута у розкішний вінок.
Та незважаючи на всю довколишню красу. Зарваниця тішиться куди більшими ласками, тішиться невидимим скарбом, який дарував їй Всевишній: у ній чудотворно мешкає не тільки Цариця Небес, а й її Син Розп'ятий — Ісус Христос!
Божа Мати Зарваницька у чудотворній іконі така близька нам. Розміщена у церкві над самим престолом, Вона дає приступити впритул до себе усім, хто лише забажає. Немов би Сама сходить з піднебесних висот до своїх дітей, щоб ті могли виговорити їй віч-на-віч свої болі, тривоги, переживання, висловити свою глибоку віру.
Зарваниця — це місце, найдорожче не тільки тутешнім селянам. Воно зігріває увесь наш край, цілу Україну, бо сюди приходять тисячі тих, що спрагли ласки Небесної Неньки і її Стражденного Сина.
Мільйони паломників, що відвідують чудотворні місця в Україні, своєю присутністю й молитвою за себе і рідний край просять у Бога про надприродні ласки. Оновлені духом і скріплені вірою, стоять вони на порозі наступного тисячоліття з надією на кращі часи.
Молитовно налаштовані прочани їдуть до цього святого місця, наче до рідної домівки. Ідуть і везуть свої глибокі почуття в душі: від людського горя, покори і скрухи - до радощів і глибокої подяки за Божі ласки.
Коли роздумую душею і серцем про ікону Божої Матері, відчуваю, як її омофор тісно пов'язаний із чудотворною джерельною водою у Зарваниці. Багато є різних джерел і струмочків у світі, які тамують спрагу людини, проте чудотворна вода із Зарваниці оздоровлює і тамує духовну спрагу. Недостатньо сказати, що вода є найнеобхіднішим елементом на нашій планеті, вона ще потрібна при народженні, житті та смерті.
Наш великий письменник Микола Гоголь писав: «Як у чистому свічаді тихої води, не скаламученої піском, ані намулом, небесне склепіння, віддзеркалюється у всій своїй непорочності, так в свічаді серця, не колиханого пожадливістю, немає вже більш нічого людського й самий тільки образ Божий в ньому відображується».
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
Сагайдак М. Бубній П. Зарваниця у духовному і художньому слові спогадах і переказах. Тернопіль: 1993 — с. 112.
Стех Я. Незабутні враження всеукраїнської прощі до Зарваниці.// Київська церква № 5, 2000 р; Львів: 2000 — С. 141-146.
Бойко С. Усі дороги ведуть у Зарваницю // Нова Зоря № 30, 2002 р; Івано-Франківськ: 2002 — С. 6.
1 Народний переказ про з’явлення ікони Матері Божої з Дитятком — Ісусом на руках.
2 Народна легенда про зцілення князя Теребовлянського — Василька.
3 Народна легенда про чудесне врятування жителів села Зарваниця від нападів турецько-татарської орди.
4 Народний переказ про чудесне об’явлення ікони Розп’ятого Спасителя.