Обласний комунальний вищий навчальний заклад

ІНСТИТУТ ПІДПРИЄМНИЦТВА “СТРАТЕГІЯ”

КАФЕДРА “ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА”

Економіка і організація інноваційної діяльності

КУРС ЛЕКЦІЙ

для студентів спеціальності «Економіка підприємства».

м. Жовті Води

2011 р.

ВСТУП

Для здійснення суспільством докорінної перебудови засад національної економіки й соціальної сфери єдиним можливим базовим напрямком може бути лише інноваційний розвиток, що буде потребувати використання всіх ресурсів суспільства .

В сучасній економіці роль інновацій значно виросла. Беї застосування інновацій практично неможливо створити конкурентоспроможну продукцію, яка має високий ступінь науко місткості і новизни. Таким чином, в ринковій економіці інновації - це ефективний засіб конкурентної боротьби, так як ведуть до створення нових потреб, до зниження собівартості продукції, до залучення інвестицій, підвищення рейтингу виробників нової продукції, до відкриття і завоювання нових ринків, в тому числі і зовнішніх.

В Україні інноваційна діяльність розвивалась за двома напрямами. По-перше, вона була підтримана на державному рівні шляхом створення в 1993 році Державного інноваційного фонду. Створені в усіх обласних центрах регіональні відділення фонду приймали до розгляду інноваційні пропозиції від державних і приватних організацій і після проходження державної експертизи і виконання усіх передбачених процедур видавали їм безвідсоткові позики на три роки. Це було досить сильним стимулом.

Другим напрямом була робота в Україні по створенню інноваційних структур (технопарків, інноваційних центрів, інноваційних інкубаторів). Законодавча і методична бази для їх розвитку почали розроблятися в 1996році.

Щоб перевести країну на інноваційний шлях розвитку, за усвідомленням істини має йти втілення інноваційної філософії в практику життя: необхідні відповідні структурні зміни в діяльності законодавчої і виконавчої влади, в промисловій і науково-технологічній політиці держави, в бюджетній політиці і її цілях, податковій сфері, в цілях і результатах роботи галузей і підприємств, в житті регіонів, соціуму вцілому і кожного ідівідуума окремо.

Конспект лекцій з дисципліни "Економіка і організація інноваційної діяльності" дасть можливість розширити інформаційну базу для ознайомлення з структурою, станом, основними тенденціями та особливостями форм і методів активізації інноваційної діяльності, механізмом і специфікою реалізації інновацій.

Тема 1 інновації: становлення та сучасні тенденції розвитку

1.1 Становлення та розвиток теорії інновацій. Основні поняття Термін „інновація" вперше був введений економістом Й. Шумпетером в 1912 році в праці „Теорія економічного розвитку" [1]. Під інновацією розуміється нововведення, що використовується в області технології виробництва чи управління певної господарської системи. Такі поняття як „нова техніка", „відкриття" чи „новина" подібні за змістом, не являються синонімами інновацій. Найбільш значні відмінності полягають в наступному:

1. інновація проводиться на рівні технологічного, тобто прикладного порядку, тоді як відкриття робиться, як правило на фундаментальному рівні;

2. інновація, як продукт колективної праці, розробляється комплексними промисловими лабораторіями, а відкриття може бути зроблене одним винахідником;

3. інновація направлена на вдосконалення процесу діяльності та його результатів при застосуванні її у виробництві та управлінні, що частіше всього не притаманне відкриттю, яке по своїй суті являється безкорисним актом;

4. інновація інтегрує в собі результати комплексного використання таких елементів, як систематичні технічні розробки, науково-технічні програми і т. д., а відкриття взагалі може відбуватися випадково.

Й. Шумпетер вважав, що інновація пов'язана з однією з п'яти наступних дій або ж з любою їх комбінацією:

1. виробництво нового товару з якісно новими властивостями;

2. запровадження нового методу, в основі якого не обов'язково лежить нове наукове відкриття;

3. освоєння нового ринку збуту галуззю промисловості країни;

4. отримання нового джерела сировини та напівфабрикатів;

5. введення нових організаційних і інституційних форм.

Слово „інновація" може використовуватись разом із поняттям „нововведення". В літературі зустрічається декілька підходів до визначення сутності інновацій. Найбільш поширеними є дві точки зору: в одному випадку інновація представляє собою результат творчого процесу у вигляді нової продукції (техніки), технології, методу і т. д.; в другому - як процес введення нових виробів, елементів, підходів, принципів замість діючих. Поняття інновація поширюється на новий продукт чи послугу, на її виробництво, нововведення в організаційній, фінансовій, науково-дослідній та інших сферах, будь-яке вдосконалення, що забезпечує економію витрат чи створює умови для такої економії.

Інновація виникає в результаті використання наукових досліджень і розробок, направлених на вдосконалення процесу виробничої діяльності, економічних, правових і соціальних відносин в області науки, культури, освіти та в інших сферах діяльності та суспільства. Цей термін може мати різні значення в різних контекстах, їх вибір залежить від конкретних цілей виміру чи аналізу.

Зародження інноваційної теорії відноситься до початку XX ст., і відображене в працях західноєвропейських учених. Але питання, пов'язані з иауково-технічним прогресом та його впливом на розвиток (трансформацію) суспільства, вивчали й вивчають в економічних теоріях, починаючи від класичної політекономії [2].

З точки зору економічних наук, інновація відноситься до додаткових факторів, які можучі» вилинути на приріст ВВП, що визначається такими основними виробничими факторами, як праця і капітал.

Економічний ріст ВВП розраховується з 1928 року на основі модифікованої функції Кобба Дугласа:

Q=А L^α * К^(1-α),

де обсяг виробництва Q є функцією від вкладеної праці L, і капіталу К; α і (1-α) називаються еластичностями, які мають значення коефіцієнтів гнучкості до змін темпів приросту кожного з основних факторів при сталості іншого. Якщо постійну А взяти не за сталу, а за величину, що залежить від часу (t) та від фиктиру приросту (λ), що не залежить від „основних факторів" L і К, то можна припусти , що А=е^λt виражає відсоток технічного прогресу в загальному економічнішу прирості [5].

Виробничі функцій Кобба-Дугласа дає по-справжньому правдиві результати тоді, коли економічний ріст наближується до потенційно можливого, коли немасуттєвих інновацій.

В економіці здійснення процесу діяльності орієнтоване на зниження собівартості виробництва, а вдосконалення результатів діяльності - на покращення споживчих властивостей виробленого підприємством товару. Таким чином, ціллю інновації в економіці являється підвищення конкурентоспроможності на ринку, яке полягає в тому, що споживач віддає перевагу тій продукції, яка дешевша і якісніша від продукції конкурентів.

Згідно з Шумнетером, інновація є одним із головних двигунів, геиераторів прибутку. Частіше всього інновація генерується науково- дослідними і конструкторськими розробками, зміноюперспектив ринку.

Таким чином, до сьогоднішнього дня залишається відкритим питання визначення інновації, яке б включало інформаційно місткі економічні критерії якісних зрушень іниовації, що дозволяло б створювати моделі з ціллю вироблення інноваційної політики, яка забезпечує стійкий економічний ріст.

Виділимо основні поняття інноваційної діяльності.

Нововведення - „введення інновацій", „введення новин", „введення нового».

Новина - новий порядок, метод, винахід, явище, послуги. З моменту прийняття до розповсюдження новина здобуває нову якість і стає нововведенням або інновацією.

Інновація - нововведення, пов'язане з НТП і полягає у відновленні основних фондів, технологій, удосконаленні управління і економіки підприємства.

Процес виведення новини на ринок називається процесом комерціалізації.

Період часу між появою новини і її впровадженням називається інноваційним лагом.

Діяльність підприємства пов'язана з науково-технічними розробками, інженерною підготовкою виробництва до переходу на новий продукт чи технологію, а також інвестування нововведень визначається як інноваційна діяльність. До інноваційної діяльності також відносять роботи тривалого характеру зі створення і реалізації інноваційних проектів за участю проектних інститутів або наукових установ.

Розглянемо основні поняття інноваційного розвитку підприємств, враховуючи декларовані в законі України „Про інноваційну діяльність" [4].

Інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно- технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Інноваційна діяльність - діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Інноваційна інфраструктура - сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо).

Інноваційне підприємство - підприємство (об'єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і (або) послуг.

Інноваційний продукт - результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим Законом України „Про інноваційну діяльність".

Інноваційна продукція - нові конкурентноздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим Законом України „Про інноваційну діяльність".

Інноваційний проект — комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції.

В умовах ринку інноваційна діяльність виступає як сума складових компонентів: ринок новин, ринок капіталу, ринок чистої конкуренції або інновацій.

Ринок новин - основний товар - науковий і науково-технологічний результат'- продукт інтелектуальної власності (підтверджений авторськими правами). В світовій практиці розрізняють:

• наукову діяльність і науково-дослідну діяльність (НД і НДД);

• науково-технічну діяльність (НТД);

-експериментальні розробки і дослідно-конструкторські розробки (ЕР і ДКР)

Наукова діяльність або науково-дослідна діяльність - одержання, розповсюдження і застосування нових знань, в тому числі фундаментальних наукових досліджень (нові знання про основні закономірності розвитку природи і суспільства); прикладні наукові дослідження - діяльність, направлена на досягнення практичних результатів і розв'язання конкретних задач.

Науково-технічна діяльність - одержання, розповсюдження і застосування знань у сфері рішення технологічних, інженерних, економічних, соціальних і гуманітарних проблем, які забезпечують функціонування науки, техніки і виробництва, як єдиної системи.

Експериментальні розробки - систематична робота, основана на знаннях, які придбані в результаті проведення наукових досліджень або на основі практичного досвіду і направлені на забезпечення життя і здоров'я людини, одержання нових матеріалів, продуктів, приладів, введення нових технологій і їх подальше вдосконалення.

Ринок новин формують наукові організації, вузи, об'єднання наукових працівників, науково-дослідні підрозділи тощо.

Ринок інновацій - сукупність продавців і покупців, які складають угоди в ситуації, коли ні один з них немає сильного впливу на рівень поточних цін.

Ринок виступає з двох позицій: суб'єкти господарювання в конкурентній боротьбі вимушені підвищувати технічний рівень виробництва; покращувати технічний рівень продукції, послуг; знижувати виграти виробництва; удосконалювати систему технічного обслуговування; скорочувати експлуатаційні витрати у споживача; забезпечувати рівень маркетингу і рекламно-інформаційної діяльності.

З іншої сторони: ринок безжалісно відкидає новини, які МИЮТЬ велику науково-практичну цінність, якщо вони не відповідають ІНТврвСІМ комерційних організацій.

Конкуренція не стільки стимулює, скільки застанляс суб'єктів господарювання іти на ринок новин або приймати участі, в його формуїннші в таких формах:

• розвиток власної наукової, науково-технічної і скснеримснтильної бази НДДКР;

• проведення досліджень на кооперативних основах з іншими;

• оформлення замовлення на проведення наукових досліджень і експериментальних робіт організаціям;

• придбання ліцензій на право виробництва товарів або послуг;

• купівля готового виробу, технології, ноу-хау, іншої інтелектуальної власності;

• придбання нематеріальних активів шляхом випуску акцій, облігацій, залучення іноземного капіталу.

Ринок капіталу - розвиток науки і техніки уже сьогодні дозволяє досягнуту впровадження екологічно чистих видів енергії, ресурсозберігаючих технологій, польотів на Марс. Але основне обмеження - капітал.

В інноваційній сфері значну роль відіграють довго- та середньострокові інвестиції (3-5 років). В основному підприємства розвиваються за власні кошти і фінансові інвестиції.