4.4. Сучасні тенденції у розвитку ринку цінних паперів

Останні десятиріччя XX ст. визначили нові напрями, за якими може розвива­тися світовий ринок цінних паперів у довготерміно­вій перспективі. Отже, розгля­немо ключові тенденції, оскільки їхній вплив із часом може позначитися і на хара­ктері функціону­вання ринку цінних паперів в Україні. Цими тенденціями є: ін­тер­націоналізація й глобалізація ринку; підвищення рівня органі­зованості й поси­лення державного контролю; комп'ютеризація ринку цінних паперів; нововве­дення на ринку; сек'юритизація тощо.

Інтернаціоналізація і глобалізація ринку цінних паперів означає, що на­ціональний капітал переходить кордони країн, формується світовий ринок цінних паперів, стосовно якого на­ціональні ринки цінних паперів стають вторинними. Інвестор з будь-якої країни дістає можливість вкладати свої ві­льні кошти у цінні папери, що обертаються в інших країнах. Національні ри­нки перетворюються на складові глобального ринку цінних паперів. Торгівля на такому ринку триває безперервно й по­всюдно. Його підґрунтя становлять цінні папери транснаціональ­них компаній.

Підвищення рівня організованості й посилення державного контролю за ринком цінних паперів має за мету забезпечення на­дійності ринку і довіри до нього з боку масового інвестора. Жод­на держава сьогодні не може допустити, щоб віра в цей ринок похитнулася і маси людей, котрі вклали свої заощадження у цінні папери своєї або будь-якої іншої країни, раптом втратили їх уна­слідок якихось катаклізмів або шахрайства.

Інша причина цього процесу — фіскальна. Посилення органі­зованості ринку і контролю над ним дає кожній державі змогу збільшити свою базу оподатку­вання і розмір податкових надхо­джень від учасників ринку.

Комп'ютеризація ринку цінних паперів уможливила револю­цію в обслуго­вуванні ринку шляхом сучасних систем швидких розрахунків між учасниками ринку та способах торгівлі. Комп'ю­теризація становить фундамент усіх ново­введень на ринку цінних паперів.

Нововведеннями на ринку цінних паперів є нові інструменти ринку, нові си­стеми торгівлі цінними паперами, нова інфраструк­тура ринку.

Новими інструментами є, передусім, різноманітні види похід­них цінних па­перів, причому процес створення нових цінних па­перів, їхніх видів і різновидів не припиняється. Від 1980-х років набули поширення різноманітні форми фі­нансових інновацій — опціони, ф'ючерси, свопи тощо. Попри те, що головною метою нововведень було пристосування до кризових явищ на фінансо­вих рин­ках, перелічені цінності посіли домінантні позиції за умов стабілізації ринків, розширили ємність їх, потіснивши традиційні форми кредиту.

Нові системи торгівлі-- це системи, засновані на викорис­танні комп'юте­рів і сучасних засобів зв'язку. Вони дають змогу вести торгівлю цілковито в ав­томатизованому режимі, без посе­редників і особистих контактів між продав­цями й покупцями.

По-справжньому безмежні можливості на ринку цінних паперів відкриває за­стосування сучасних технологій на основі переваг глобальної мережі Internet. Internet-технології не лише стирають національні кордони між фінансовими ри­нками, а й сприяють встановленню безпосередніх зв'язків між інвесторами та емітен­тами незалежно від їхньої національної належності.

Нова інфраструктура ринку — це сучасні інформаційні систе­ми, системи клірингу і розрахунків, депозитарного обслугову­вання ринку цінних паперів. Рушійною силою процесу вдоскона­лення інфраструктури ринку цінних паперів є насамперед спожи­вачі послуг— інвестори та емітенти. За цих умов між ін­ститута­ми ринку розгортається жорстка боротьба за клієнтів. Про це пе­редусім свідчать зростання числа професійних учасників ринку, прискорений розвиток і постійне вдосконалення торговельних майданчиків, поліпшення якості наданих послуг і зниження їх­ньої вартості.

Сек'юритизація — це тенденція переходу грошових коштів зі своїх тради­ційних форм, якими є заощадження, готівка, депозити тощо, у форму цінних па­перів. Це дістає вияв у тому, що дедалі більша маса капіталу набуває цієї форми, на місце одних цінних паперів заступають інші, доступніші для великої кілько­сті інвес­торів.

У країнах з ринковою економікою у процесі сек'юритизації такі фінансові активи, як закладні, об'єднуються в пул, під який випускають цінні папери. У разі із закладними інвестор, який придбав емітовані цінні папери, має безпосе­реднє право на час­тину пулу. Це означає, що інвестор отримує доходи й осно­вну частину платежів за закладними.

Україна вступила на шлях реформування суспільства наприкінці XX ст., коли у світі триває глобалізація всіх процесів, зокрема й економічних. Досвід розвине­них країн зумовлює потребу перей­мати їхній досвід для підвищення життєвого рівня населення і збільшення можливостей держави.

Для формування ринку цінних паперів Україна використала зарубіжний до­свід і розпочала створювати власну історію розвитку цивілізованого ринку, яка починається від моменту прийняття 1991 р. Закону України «Про цінні папери і фондову біржу».

1992—1993 роки— період появи перших українських акцій і перших торгов­ців цінними паперами, а також Української фон­дової біржі (1991 р.). Наступ­ним етапом розвитку українського ринку цінних паперів є масова приватизація 1994—1996 років. Набирають чинності Декрет Кабінету Міністрів «Про дові­рчі товариства» і Положення «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компа­нії». Водночас для акумулювання приватизаційних сертифі­катів створюється ціла низка інвестиційних фондів і довірчих то­вариств. З'являються фондові бі­ржі: Київська міжнародна фондова біржа, Донецька фондова біржа, асоціації, що об'єднують учас­ників ринку: Перша фондова торгівельна система (ПФТС), Україн­ська асоціація інвестиційного бізнесу, Професійна асоціація ре­єстраторів і депозитаріїв. Для депозитарно-клірингового обслу­говування операторів ринку засновано Міжрегіональний фондо­вий союз.

Важливим кроком на шляху розвитку українського ринку цін­них паперів було створення у 1995 р. Державної комісії з цінних паперів та фондового ри­нку (ДКЦПФР) та ухвалення в 1996р. Закону «Про державне регулювання ри­нку цінних паперів в Україні». Державне регулювання дало змогу певною мі­рою впо­рядкувати діяльність учасників ринку.

Етап фактичного становлення ринку цінних паперів розпо­чався у 1997 р. Надходження іноземних інвестицій забезпечи­ло розвиток вторинного ринку цінних паперів, що зумовило високі темпи зростання акцій українських емі­тентів та ліквід­ності їх.

У цьому ж році активно розвивається ПФТС. Упродовж 1997 р. тижневий об­сяг торгів у системі збільшився в кілька десятків разів. Число емітентів, які пройшли лістинг у системі, сягнуло 160. Це вможливило формування трьох рів­нів лістингу. Повний обсяг тор­гів у ПФТС за всіма цінними паперами у 1997 р. становив 250 млн дол. США. У загальній кількості торгів 70 % при­пало на акції, 15,3 % — на ОВДП, 13 % — на компенсаційні сертифікати, 1,7 % — на векселі.

Фінансова криза 1997 р. призвела до різкого зменшення іно­земних інвести­цій в українські цінні папери, внаслідок чого від­булося падіння курсу акцій.

Триває розвиток інфраструктури ринку цінних паперів. Завдя­ки інтенсивно­сті приватизаційних процесів і великій кількості акціонерних товариств збіль­шилася кількість угод купівлі-про-дажу акцій, що активізувало реєстраторську діяльність. У 1997 р. ДКЦПФР видала ліцензії 156 незалежним реєстраторам. З'яв­ляються інститути зберігачів і депозитаріїв. Було видано ліцензії 28 збері­гачам і одному депозитарію. Збільшуються обсяги торгів на фондових біржах, але торги акціями на них відбуваються ви­нятково за участі Фонду державного майна і не здійснюються угоди вторинного ринку.

У 1997 р. з'являються перші українські фондові індекси, їх розраховують, як правило, компанії — торговці цінними паперами.

Ринок цінних паперів України за своїми параметрами у 1997 р. й досі можна вважати таким, що розвивається.

По-перше, це пояснюється низькою ліквідністю практично всіх цінних па­перів, що обертаються на ринку.

По-друге, капіталізація українського ринку цінних паперів пе­ребуває на дуже низькому рівні. Це можна пояснити низькою рен­табельністю підприємств, їх ве­ликою заборгованістю, а також значною часткою держави у статутних капіта­лах більшості акці­онерних товариств.

Дефіцит капіталу на українському ринку цінних паперів пояс­нюється як не­стабільністю соціально-економічного життя країни, так і нерозвиненістю інфра­структури ринку.

Українській ринок цінних паперів 1998 р. характеризується процесами па­діння, зумовленими певними причинами. По-перше, на нього вплинула криза на російському фондовому ринку, адже переважна частина іноземного капіталу на українському ринку акцій — це російський капітал. По-друге, підвищилася до­хідність облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП). ОВДП - - це альтер­нативний об'єкт інвестицій, а з огляду на вищий ризик з акцій, капітал почав перетікати з ринку акцій на ринок ОВДП. По-третє, відіграла свою роль певна політична нестабільність у країні. Іноземні інвестори ще з осені 1997 р. внаслі­док Азійської кризи й до осені 1998 р., побоюючись політичного ризику, поча­ли виводити капітали з країни.

Разом із тим емісії корпоративних цінних паперів за роками були такими (у млрд грн): 1997р.-- 9,442; 1998р.-- 11,839; 1999р.-- 7,918. У 1999р. випуск акцій зменшився порівняно з попередніми роками, що пояснюється завершаль­ними етапами приватизації й корпоратизації. Обсяги торгів на вторинному рин­ку цінних паперів були незначними, що можна пояснити відсут­ністю пропозиції грошових коштів і млявістю кон'юнктури ринку. Частина реально залучених коштів становила лише 18,6 % обсягу емісій. Численні акціонерні товариства не завершили приватиза­цію, що внеможливило проведення ними додаткових емі­сій. Крім цього, нові власники побоювалися втратити контроль над під­приємст­вом і не йшли на додаткові емісії.

Ринок корпоративних цінних паперів усі ці роки розвивався майже винят­ково на базі приватизації, а вторинні емісії не наро­щувалися. Варто зазначити, що доки приріст капіталізації не за­безпечуватиметься вторинними емісіями й підвищенням курсів акцій, ринок цінних паперів не буде джерелом інвестицій. А пов­ноцінний розвиток ринку цінних паперів залежить від реального сектору економіки.

Початком пожвавлення ситуації на ринку можна вважати другу половину 1999р., що послугувало поштовхом до позитивних зрушень у 2000—2001 ро­ках. Це зумовлено такими чинниками, як пожвавлення промисловості під впливом передвиборчого на­повнення економіки грошима; поліпшення зовніш­ньоторговельної кон'юнктури; активізація протекціоністських заходів. До того ж, на українську економіку позитивно вплинуло пожвавлення в ро­сійській еко­номіці після девальвації.

Зокрема, за даними звітності торговців цінними паперами, впродовж 2001 р. на ринку було укладено 571 532 угоди купівлі-продажу загальним обсягом 68 481,09 млн грн. Порівняно з 2000 р. кількість угод зменшилася на 70 тис. з одно­часним збільшенням загального обсягу в 1,7 раза, що свідчить про збільшення загаль­ної ціни угод із цінними паперами (табл. 4.4).

Таблиця 4.4

ДИНАМІКА ОБСЯГІВ ВИКОНАНИХ УГОД ІЗ ЦІННИМИ ПАПЕ­РАМИ

	1997р.	1998р.	1999 р.	2000 р.	2001 р.
Обсяг виконаних угод із цінними паперами (млрд грн)	7,5	10,456	16,789	39,223	68,481
У перерахунку на середньозваже­ний курс долара США (млрд $)	4,03	4,27	4,06	7,21	12,74
Відношення до ВВП (%)	8	10,2	12,8	23,1	33,9

Отже, починаючи від 1997 р. обсяги виконаних угод із цінними паперами у ві­тчизняній валюті постійно збільшуються. Цікавим видається факт, що впро­довж 1997—1999 років обсяг виконаних угод у перерахунку на середньозваже­ний курс НБУ у доларовому еквіваленті становив 4 млрд із незначним збіль­шенням з року в рік відношення до ВВП. І лише починаючи від 2000 р. спостері­гається тенденція до збільшення обсягу виконаних угод у дола­ровому еквіваленті та відношення до ВВП. Так, у 2001 р. обсяг виконаних угод стано­вив третину ВВП. Але якщо з 1997 до 2000 р. вартість долара постійно зрос­тала, у 2001 р. вартість до­лара відносно національної валюти зменшилася.

Тепер розглянемо розподіл загального обсягу угод за інстру­ментами, які згі­дно з чинним законодавством обертаються на рин­ку цінних паперів (табл. 4.4 і рис. 4.8).

Таблиця 4.5

ОБСЯГ ВИКОНАНИХ УГОД ЗА ВИДАМИ ЦІННИХ ПАПЕРІВ, млн грн

Види цінних паперів	1999р.	Питома вага, %	2000р.	Питома вага, %	2001р.	Питома вага, %
Акції	2676	16,03	11543,31	29,426	19361,14	28,27
Векселі	1 1 556,5	69,19	21 815,34	55,59	ЗО 102,00	43,96
Депозитні сертифі­кати НБУ	263,51	1,57	253,53	0,64	2624,31	3,83
Деривативи	0	0	17,75	0,04	100,37	0,15
Інвестиційні серти­фі­кати	113	0,72	371,33	0,95	597,24	1,31
Облігації державні внутрішні	1917	11,47	1597,45	4,08	9 772,82	14,27
Облігації державні зовнішні	0	0	952,12	2,42	27,22	0,05
Облігації місцевих позик	11,75	0,07	1,77	0,004	0,02	0,0001
Облігації підпри­ємств	25,5	0,15	220,11	0,56	889,46	1,29
Ощадні сертифі­кати	134	0,80	2468,84	6,29	4 706,52	6,87
Усього	16702	100	39 240,55	100	68481,1	100

Аналіз показників, вміщених у табл. 4.5, доводить, що зна­чне збільшення обсягу виконаних угод із цінними паперами у 2001 р. порівняно з 2000 р. відбу­лося насамперед за рахунок шестиразового збільшення обсягу угод із держав­ними обліга­ціями.

Аналізуючи графік (рис. 4.8), можна дійти висновку, що ваго­ме місце на ринку й далі посідає вексель, але якщо у 1999 р. пи­тома вага векселя в загальному обсязі виконаних угод становила майже 70 %, то у 2001 р. вона зменшилася до 44 %.

Разом із тим, питома вага обсягу угод з акціями у загальному обсязі виконаних угод падає. Акції користуються періодичним попитом, адже процес приватизації й досі триває. Але щойно певна особа або група осіб стає власником або набуває контро­лю над 70 % статутного фонду емітента, попит на його акції миттєво зникає. Так, у 1999 р. торгівці здійснювали угоди з акціями 3895 емітентів, у 2000 р. — з акціями 4814 емітентів, у 2001 р. — з акціями 4254 емітентів, причому акції лише 1802 емі­тентів торгувалися кожного року.

Рис. 4.8. Обсяги торгів на ринку цінних паперів за інструментами у 2001 р.

Окремо слід відзначити, що у 2001 р. розпочато формування ринку корпо­ративних облігацій, який став конкурентом ринку акцій і перетягнув на себе ресурси брокерів. Якщо торги за акціями проводили здебільшого в межах опера­цій з купівлі-продажу кон­трольних пакетів або їх акумуляції, то торги з обліга­цій пройшли доволі успішно. Зростання пропозиції корпоративних облігацій можна пояснити прагненням підприємств отримати альтернативні джерела фі­нансування, появою різних фінансових схем з викорис­танням облігацій, а також «облігаційним бумом» у сусідній Росії.

Окремо слід відзначити формування такого сегмента ринку цінних паперів, як деривативи. І хоча на ньому використовують лише один вид такого інстру­менту, а саме опціон, його емітента­ми виступили вже два підприємства. Якщо у 2000 р. на ринку бу­ли лише опціони «Укртелекому», то зараз ще й компанії ВАТ «Мітел» та ТОВ «ТТК». Причому у 2001 р. торгівля опціонами перемісти­лася на організований ринок.

Таким чином, 2001 р. дає надію на подальшу розбудову ринку цінних папе­рів в Україні, проте аналіз його стану вказує, що низка важливих проблем за­лишається неврегульованою. Такими проблемами нині є:

1. відсутність розвиненої національної розрахунково-клірин­гової й біржо­вої системи;

2. недосконалість оподаткування операцій із цінними паперами;

3. відсутність досконалої системи контролю за ринком цінних паперів;

4. повільний розвиток інфраструктури вітчизняного ринку цінних паперів, зокрема депозитарної системи, яка значною мі­рою відстає від потреб ринку;

5. обмеженість інформування населення з питань діяльності ринку цінних паперів.

Неорганізований ринок цінних паперів в Україні є куди більшим за ринок ор­ганізований, чого немає в жодній країні Східної Європи. Внаслідок цього відсут­ній механізм встановлення справжньої ціни, що вводить в оману інвесторів. Оскі­льки у світі всі показники й ха­рактеристики національного ринку розраховують за параметрами організованого ринку, то західний інвестор вважає, що український ринок є невеликим за обсягами й неперспективним.

Такий підхід до приватизації не сприяє розвиткові ринку цінних паперів. Те­пер, коли держава продає акції найпривабливіших під­приємств за грошові кошти винятково стратегічним інвесторам, на­селення України позбавлене можливості отримати частку в цих компаніях. Незважаючи на наявність вільних коштів, дрі­бні україн­ські інвестори не мають достатніх коштів для інвестування. Відсут­ність у вільному обігу на вторинному ринку акцій означає немож­ливість визначення ефективності роботи підприємства, позаяк одним з основних критеріїв ефектив­ності в ринковій економіці є по­казник зростання курсової вартості акцій цього підприємства.

Тотальне домінування документарних випусків цінних папе­рів унеможлив­лює використання сучасних технологій депозитар­них розрахунків, що робить ринок ненадійним і суттєво знижує його привабливість.

Прискоренню економічних реформ, підвищенню ролі ринку цінних паперів у процесі залучення інвестицій в економіку України має сприяти Указ Пре­зидента України «Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України» від 26 березня 2001 р.

Головною метою функціонування й розвитку ринку цінних паперів в Укра­їні має стати залучення інвестиційних ресурсів для спрямування їх на віднов­лення та забезпечення подальшого зрос­тання виробництва.

Ліквідний, надійний та прозорий ринок цінних паперів має за­безпечити реа­лізацію національних інтересів України, сприяти зміцненню економічного су­веренітету шляхом:

• сприяння надходження інвестицій у реальний сектор еконо­міки;

• створення ефективної системи захисту прав та інтересів віт­чизняних й інозе­мних інвесторів;

• створення сприятливих умов для розвитку інститутів спіль­ного інвесту­вання, зокрема й недержавних пенсійних фондів;

• розбудови сучасної надійної системи виконання угод із цін­ними паперами та обліку права власності на цінні папери;

• розбудови ефективної системи організованої торгівлі, яка має визначити ринкову вартість цінних паперів вітчизняних емі­тентів;

• концентрації й централізації торгівлі корпоративними цін­ ними паперами українських емітентів на організованому ринку на засадах конструктивної конкуренції та інновацій;

• створення умов для підвищення конкурентоспроможності ринку цінних паперів України з його подальшою цивілізованою інтеграцією в міжнародні ринки капіталу;

* гармонізації політики держави на ринку цінних паперів з грошово-кредит­ною, валютною й бюджетно-податковою політи­кою з метою дальшого розви­тку ринку цінних паперів України.

Серед новацій, запропонованих в Основних напрямах розвит­ку фондового ринку, потрібно вирізнити податкове стимулюван­ня його розвитку. Зокрема, воно потребує:

• звільнення від оподаткування на прибуток підприємств і податку на до­дану вартість некомерційних (неприбуткових) органі­зацій ринку цінних папе­рів;

• включення до складу емісійного доходу емітента сум пере­вищення виру­чки від повторного розміщення цінних паперів над ціною викупу таких цінних паперів;

• скасування плати (державного мита) за реєстрацію інформації про новий випуск цінних паперів у частині, що відповідає сумі раніше зареєстрованої емісії, та реєстрацію інформації про ви­пуск цінних паперів, розміщення яких здійснюється на організа­ційно оформленому ринку;

* відмови від оподаткування курсових різниць, що виникають при перераху­ванні в національну валюту інвестицій на ринку цінних паперів, які надходять в іноземній валюті;

* скасування оподаткування майна та коштів, що надходять підприємству - - платнику податків від інвесторів на виконання інвестицій­них зобов'язань за угодами купівлі-продажу держав-Іих пакетів акцій під час приватизації такого підприємства;

* застосування податкової застави щодо забезпечення подат­кового боргу професійного учасника ринку цінних паперів у роз­мірі, який не перевищує по­двійної суми боргу.

Контрольні запитання і завдання

1. Що таке фінансовий ринок як економічна категорія?

2. Як можна сегментувати фінансовий ринок?

3. Чи є відмінність між ринком цінних паперів і фондовим ринком?

4. Що таке ринок цінних паперів?

5. У чому полягає відмінність ринку цінних паперів від фондового ринку?

6. Дайте характеристику основних і допоміжних функцій ринку цінних паперів.

7. Яка існує класифікація ринків цінних паперів?

8. Чим вторинний ринок цінних паперів відрізняється від первинного?

9. Які емітенти цінних паперів існують в Україні й що вони випус­кають?

10. У яких випадках емітентом цінних паперів є фізична особа?

11. Висвітліть сутність і функції фондової біржі.

12. За рахунок чого фондова біржа отримує свої доходи?

10. Якою є процедура допуску цінних паперів емітента до торгів на фондовій біржі?

10. У яких випадках біржа може прийняти рішення про вилучення цінного папера з офіційного котирування?

11. Що таке біржові операції? Якими вони бувають?

12. У чому полягають національні особливості фондових бірж?

17. Дайте характеристику організації біржової торгівлі в Україні. 18.3 якою метою створюють торговельно-інформаційні системи?

19. Які переваги мають торговельно-інформаційні системи порівня­но з бір­жовою організацією торгівлі?

19. Що таке біржовий індекс та індикатор? Яка між ними різниця?

19. Схарактеризуйте найвідомішіу світі індекси та індикатори.

20. Чому на підставі значень фондового індексу можна спрогнозувати стан економіки країни?

21. У чому полягає методика розрахунку українських індексів ринку цінних паперів?

22. Висвітліть основні тенденції розвитку ринку цінних паперів.

23. Які етапи розвитку пройшов вітчизняний ринок цінних паперів?

24. У чому полягають напрями розвитку ринку цінних паперів в Україні?

Рекомендована література

1. Про Національну депозитарну систему та особливості електро­ нного обігу цінних паперів в Україні: Закон України від 10 грудня 1997 р. № 710/97-ВР.

2. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18 червня 1991 р. № 1201-ХІІ.

3. Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України: Указ Президента України від 26 березня 2001 р. № 198/2001. "

4. Положення про організаційно оформлені позабіржові торговель­ но-інформаційні системи: Затверджене наказом ДКЦПФР від 23 грудня 1996 р. № 328.

5. Биржевое дело: Учебник / Под ред. В. А. Галанова, А. Й. Басо­ ва. — М.: Финансы и статистика, 2000.

6. Гитман Л. Дж., ДжонкМ.Д. Основи инвестирования: Пер. с англ. — М.: Дело, 1999.

7. Гольцберг М. А. Акционерные товарищества. Фондовая биржа. Операции с ценньши бумагами. — К., 1992.

8. Едронова В. Н., Мизиковский Е. А. Учет и анализ финансовых ак- тивов: акции, облигации, векселя. — М.: Финансы и статистика, 1995.

9. Жуков Е. Ф. Ценные бумаги и фондовые рынки. — М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1995.

10. Инвестиционно-финансовый портфель (книга инвестиционного мене­джера. Книга финансового посредника) / Отв. ред. Ю. Б. Рубин, В. И. Солдат­кин. — М., 1993.

11..КраснопольскийВ.А. Системньга подход к организации нацио-нального финансового рынка // Регіональні перспективи. — 2001. -№ 1(14).

12. КузнєцоваН. С., НазарчукІ.Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. — К.: Юрінком Інтер, 1998.

13. Мельник В. А. Ринок цінних паперів: Довідник керівника підпри­ ємства. Спец, випуск. — К.: А.Л.Д.: ВІРА-Р, 1998.

14. Мозговий О. М. Фондовий ринок: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999.

15. Пересада А. А. Управління інвестиційним процесом. — К.: Лібра, 2002.

16. Тьюлз Р., Брздли 3., Тьюлз Т. Фондовый рынок: Пер. с англ. — 6-е изд. — М.: ИНФРА-М, 2000.

17. Ценные бумаги: Учебник / Под ред. В. И. Колесникова, В. С. Тор- кановского. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 2001.

18. Шарп У., Александер Г., БзйлиДж. Инвестиции: Пер с англ.— М.: ИНФРА-М, 1999.