- •Тема 1. Педагогіка як наука і навчальний предмет, її зв'язок з іншими науками
- •1.1. Педагогіка - наука про виховання
- •1.2. Об'єкт, предмет, функції і завдання педагогіки
- •1.2. Об'єкт, предмет, функції і завдання педагогіки
- •1.4. Система педагогічних наук
- •1.5. Зв'язок педагогічної науки з іншими науками
- •Тема 2. Методологія і методи педагогічних досліджень
- •2.1. Поняття про методологію педагогіки і її рівні
- •2.2. Філософські основи педагогіки
- •2.3. Конкретно-методологічні принципи педагогічних досліджень
- •2.4. Організація педагогічного дослідження
- •2.5. Система методів і методика педагогічного дослідження
- •Тема 3. Загальні закономірності розвитку особистості
- •3.1. Процес розвитку особистості
- •3.2. Спадковість і розвиток
- •3.3. Вплив середовища на розвиток особистості
- •3.4. Розвиток, виховання і формування особистості
- •3.5. Діяльність як фактор розвитку. Діагностика розвитку
- •Тема 4. Вікові та індивідуальні особливості розвитку
- •4.1. Вікова періодизація
- •4.2. Особливості виховання учнів різних вікових груп
- •4.3. Врахування індивідуальних особливостей
- •Тема 5. Педагогічний процес
- •5.1. Педагогічний процес як система
- •5.2. Цілісність педагогічного процесу
- •5.3. Закономірності педагогічного процесу
- •5.4. Етапи педагогічного процесу
- •Тема 6. Інновації в педагогіці
- •6.1. Поняття інновації
- •6.2. Класифікація нововведень в освіті
- •6.3. Інноваційна педагогіка
- •6.4. Гуманістична педагогіка
- •Розділ II дидактика
- •Тема 7. Дидактика як теорія освіти і навчання
- •7.1. Загальне поняття про дидактику. Предмет і завдання дидактики
- •7.2. Основні дидактичні концепції
- •7.3. Становлення сучасної дидактичної системи
- •Тема 8. Процес навчання як цілісна система
- •8.1. Поняття процесу навчання, його структура
- •8.2. Функції процесу навчання
- •8.2. Функції процесу навчання
- •8.4. Психологічні основи діяльності учнів у процесі навчання
- •8.5. Діяльність учителя і учня в різних видах навчання
- •Ема 9. Принципи навчання
- •9.1. Принципи навчання як дидактична категорія
- •9.2. Закони і закономірності навчання
- •9.3. Характеристика принципів навчання
- •Тема 10. Зміст загальної освіти
- •10.1. Поняття і сутність змісту освіти
- •10.2. Джерела і фактори формування змісту шкільної освіти
- •10.3. Базовий навчальний план середньої загальноосвітньої школи
- •III. Кількість годин на тиждень за предметами та курсами
- •10.4. Характеристика навчальних програм, підручників і навчальних посібників
- •10.6. Стратегія розвитку варіативної освіти в Україні
- •11.2. Класифікація методів навчання
- •I. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
- •II. Методи стимулювання і мотивації навчання.
- •11.3. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності
- •11.4. Методи стимулювання навчальної діяльності школярів у процесі навчання
- •11.5. Методи контролю і самоконтролю в навчанні
- •11.6. Проблема оптимального вибору методів навчання
- •Тема 12. Засоби навчання
- •12.1. Поняття засобів навчання та їх класифікація
- •12.2. Матеріальні засоби навчання
- •12.3. Засоби матеріалізації розумових дій
- •Тема 13. Форми організації навчального процесу в школі
- •13.1. Поняття про форми організації навчального процесу в школі
- •13.2. Функції форм навчання
- •13.3. Форми організації навчання та їх розвиток у дидактиці
- •Тема 14. Урок - основна форма організації навчання в сучасній школі
- •14.1. Урок як цілісна система
- •14.2. Типологія і структура уроку
- •14.3. Організація навчальної діяльності учнів на уроці
- •14.4. Підготовка учителя до уроку
- •14.5. Аналіз і самооцінка уроку
- •1. Загальна структура уроку.
- •2. Реалізація основної дидактичної мети уроку.
- •3. Здійснення розвитку учнів у процесі навчання.
- •4. Виховання в процесі уроку.
- •5. Дотримання основних принципів дидактики.
- •6. Вибір методів навчання.
- •7. Робота вчителя на уроці.
- •8. Робота учнів на уроці.
- •9. Гігієнічні умови уроку.
- •10. Деякі спеціальні завдання.
- •Тема 15. Організація самостійної роботи учнів на уроці
- •15.1. Самостійна навчальна діяльність та її види
- •15.2. Система вправ та завдань
- •15.3. Самостійна робота з книгою
- •15.4. Організація лабораторних та практичних занять
- •Тема 16. Перевірка і оцінка результатів навчання
- •16.1. Суть контролю навчання як дидактичного поняття
- •6.2. Методи і форми контролю
- •16.3. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти
- •1. Показники сформованості знань.
- •2. Показники сформованості умінь
- •3. Показники сформованості навичок
- •16.4. Неуспішність учнів
- •Розділ III теорія виховання Тема 17. Проблема мети і завдань виховання
- •17.1. Проблема мети виховання
- •17.2. Мета виховання в сучасній школі
- •17.3. Завдання виховання
- •Тема 18. Загальні закономірності і принципи виховання
- •18.1. Характеристика закономірностей і умов виховання
- •18.2. Принципи педагогічного процесу
- •18.3. Специфіка принципів виховання
- •18.4. Суспільна спрямованість виховання
- •18.5. Зв'язок виховання з життям, працею
- •18.5. Зв'язок виховання з життям, працею
- •18.8. Індивідуальний підхід
- •18.9. Єдність виховних впливів
- •Тема 19. Загальні методи і засоби виховання
- •19.1. Поняття про сутність методів, прийомів і засобів виховання. Умови, що визначають вибір методів виховання
- •19.2. Класифікація методів виховання
- •1. Методи формування свідомості особистості.
- •2. Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки.
- •3. Методи стимулювання поведінки і діяльності.
- •19.3. Методи формування свідомості особистості, або методи переконань
1. Показники сформованості знань.
Володіння поняттями:
¾ впізнання та визначення понять (співставлення термінів і означень, конструювання означень, понять);
¾ розкриття обсягу понять (характеристика номенклатури об'єктів або явищ, узагальнених понять та їх класифікація);
¾ розкриття змісту поняття (характеристика істотних ознак об'єктів або явищ, відображених даним поняттям);
¾ встановлення логіки взаємозв'язків між поняттями у понятійній системі (виділення ієрархічних та асоціативних зв'язків між поняттями, побудова логічно упорядкованих термінологічних схем);
¾ характеристика дій, що випливають із змісту поняття (опис можливих практичних та інтелектуальних рішень, що виконуються на основі змісту поняття).
Володіння фактами:
¾ знання фактів (опис фактів, узгодження їх з контекстом навчального матеріалу, часу та ін.);
¾ встановлення логіки взаємозв'язку між фактами (виділення ієрархічних та асоціативних відношень між ними).
¾ Володіння науковою проблематикою:
¾ впізнання наукових проблем у тексті навчання;
¾ формулювання проблеми на основі уявлень про ту чи іншу проблемну ситуацію;
¾ наявність уявлень про можливі шляхи вирішення даної проблеми.
Володіння теоріями:
¾ впізнання теорії;
¾ розкриття змісту теорії (характеристика основних положень, доведень, висновків);
¾ характеристика дій, здійснених на основі теорії (уявлення про її практичні застосування, прогностичні можливості та ін.).
Володіння закономірностями і правилами:
¾ впізнавання правила, закономірності (співставлення з контекстом вивченого матеріалу);
¾ формулювання закономірності, правила;
¾ розкриття змісту правила, закономірності (характеристика умов та меж вияву, застосування);
¾ використання правила, закономірності.
Володіння методами і процедурами:
¾ впізнавання методу, процедури в контексті вивченого матеріалу;
¾ розкриття змісту методу, процедури (характеристика дій та операцій, які становлять сутність методу, процедури логічної послідовності їх застосування);
¾ характеристика умов використання методу, процедури.
2. Показники сформованості умінь
Діагностичні показники володіння уміннями є конкретні дії і їх комплекси, які виконуються стосовно конкретно визначених завдань у контексті навчання. Разом з тим, у структурі будь-якої дії можна виділити спільні елементи, реалізація яких необхідна при відтворенні кожного конкретного уміння. Об'єктивними показниками сформованості умінь є:
¾ побудова алгоритму (послідовності) операцій виконання конкретних дій в структурі уміння;
¾ моделювання (планування) практичного виконання дій, які обумовлює дане вміння;
¾ виконання комплексу дій, які утворюють дане вміння;
¾ самоаналіз результатів виконання дій, що утворюють уміння в співставленні з метою діяльності.
3. Показники сформованості навичок
Узагальнені показники сформованості навичок співпадають з показниками сформованості умінь. Але оскільки навичка передбачає автоматизацію дій, то оцінюється ще й час її виконання, наприклад, вимірювання швидкості читання, усного рахунку та ін.
Наведена система показників навчання школярів може бути безпосередньо використана в роботі вчителя будь-якого предмету.
Треба відзначити також, що з показниками навчання необхідно знайомити і школярів в доступній для них формі.
Отже, оцінка знань – це процес визначення рівня засвоєння і є однією з фундаментальних і важко розв'язуваних проблем дидактики – проблемою педагогічних вимірювань. Визначення та оцінка успіхів у навчанні вимагає аналізу питання про те, що підлягає оцінці (про це було сказано вище), а також питання про критерії, показники, шкали і одиниці вимірювання і, нарешті, питання про інструменти, прилади вимірювання. Всі ці поняття поки що слабо розроблені в дидактиці, особливо у вітчизняній, оскільки традиційно до початку XX століття, і в більшості країн до цього часу, оцінка шкільних досягнень здійснювалась і здійснюється вчителем. Кожний екзаменатор вирішує, наскільки рівень знань учня відповідає вимогам програми, користуючись при цьому критеріями, хоч і рекомендованими методикою з предмету, але надто скоректованими суб'єктивними уявленнями екзаменатора про необхідну якість знань.
Найважливіший недолік експертної оцінки - суб'єктивізм. Дослідження показують велику розбіжність в оцінках, поставлених різними вчителями за одну й ту ж відповідь. Таким чином, експертна оцінка є неточною. Та й сама шкала вимірювань, умовно числовий бал – теж дає загальне уявлення про рівень знань. Бал-відмітка має в собі дуже мало відомостей про якість навчального процесу і не дає інформації також для його удосконалення. Але у зв'язку із зручністю використання, така процедура оцінки та виставлення відмітки має широке розповсюдження.
Однак, у XIX столітті дидактика намагається чітко управляти навчальним процесом на всіх його етапах, від розробки мети і завдань та змісту до перевірки результатів. Тому в науці здійснюється інтенсивний пошук об'єктивних методів контролю. Деякі вчені вважають, що "сучасна, науково обґрунтована дидактика приречена на поразку, якщо вона не спирається на багатий інструментарій максимально об'єктивних методів педагогічної діагностики" (К.Інгенкамп). Мова йде про об'єктивний контроль, тобто про такі методи перевірки знань і, ширше, педагогічної діагностики, коли вчитель або дослідник використовує засіб, який дає точні й повні відомості про рівень знань, якість навчального процесу. Таким засобом наука вважає дидактичні тести, які охарактеризовані вище. Уточнимо, що в дидактиці відомі два типи тестів за тим, що вони визначають: тести досягнень, що визначають рівень знань, і особистісні тести, які виявляють соціально-психологічні якості особистості. Власне, це психологічні тести, адаптовані до потреб дидактики. Тести досягнень, як було сказано вище, мають ту переваг перед експертною оцінкою, що вони об'єктивні. Але точність і об'єктивність оцінки залежить від якості тесту, зокрема, від того, які критерії покладені в його основу, які виділені показники для виявлення та оцінки знань і яка система оцінок.
Оскільки існуючі системи оцінок не задовольняють вчених і практиків, то здійснюється пошук інших систем оцінювання. Так, Ш.Амонашвілі вивчав питання про словесну оцінку знань учнів і запропонував методичні рекомендації по словесній характеристиці знань у початковій школі. У країнах Європи та Америки є численні спроби відійти від цифрової, символьної системи. У Німеччині проводився експеримент щодо введення діагностичних листів, у яких давалися словесні оцінки знань учнів, мотивів навчання, розвитку мислення, показник при вивченні шкільного предмету та окремих його тем. Вони фіксувалися в спеціальних таблицях. В Англії існують так звані "профілі" – тест і результати, зведені в таблицю-матрицю. При цьому описання результатів навчання розраховано не тільки на спеціалістів, але й на розуміння батьків та учнів. У Німеччині була також спроба застосувати для характеристики шкільних успіхів табель-повідомлення, у якому виділені наступні параметри:
¾ поведінка учня по відношенню до вчителя, однокласників;
¾ поведінка учня під час праці;
¾ особливі інтереси, здібності, навички;
¾ рівень успішності і дійсні можливості учня з різних предметів.
Табель-повідомлення орієнтований на виявлення можливостей учня та заохочення його і батьків до подальших кроків. Неважко побачити тут аналогію з підходом Ш.Амонашвілі.
Як бачимо, педагогіка здійснює активні спроби вирішити проблему об'єктивного контролю та оцінки знань, але при цьому наштовхується на ряд труднощів, у тому числі організаційних та психологічних. Справа в тому, що вчителі без задоволення сприймають нововведення контролю результатів навчання, оскільки від них вимагається зусилля зрозуміти нові системи та витрати часу на їх освоєння і застосування.