- •Елементи лінійної алгебри
- •Елементи аналітичної геометрії
- •6.Скалярний добуток.
- •Комплексні числа
- •Вступ до математичного аналізу
- •Рекомендована література
- •§ 1.1. Матриці.
- •§ 1.2. Визначники.
- •§ 1.3. Обернена матриця. Ранг матриці.
- •§ 1.4. Системи лінійних рівнянь. Метод Гаусса.
- •§ 1.5. Невироджені системи лінійних рівнянь. Матричний метод. Ф ормули Крамера.
- •§ 1.6. Критерій сумісності та загальна схема дослідження і розв’язування системи лінійних рівнянь.
- •§ 1.7. Однорідні системи лінійних рівнянь.
- •II. Елементи аналітичної геометрії.
- •§ 2.1. Декартова прямокутна система координат.
- •§ 2.2. Означення векторної велечини. Основні поняття.
- •§ 2.3. Лінійні операції над векторами.
- •§ 2.4. Лінійна залежність векторів. Базис.
- •§ 2.5. Скалярний добуток векторів. Кут між векторами.
- •§ 2.6. Векторний добуток векторів.
- •§ 2.7. Мішаний добуток векторів.
- •§ 2.8. Пряма на площині.
- •§ 2.9. Площина у просторі.
- •§ 2.10. Пряма у просторі.
- •§2.11. Пряма й площина. Нехай у просторі задані пряма
- •§2.13. Гіпербола.
- •§2.14. Парабола.
- •§2.15. Загальне рівняння кривої другого порядку та його перетворення до канонічної форми.
- •§ 2.16. Полярна система координат. Параметричні рівняння лінії.
- •§ 2.17. Поверхні другого порядку.
- •7. Конічні поверхні.
- •§ 2.18. Загальне рівняння поверхні другого порядку та його спрощення у деяких частинних випадках.
§ 2.6. Векторний добуток векторів.
Упорядкована трійка ненульових векторів називається правою, якщо після зведення її до спільного початку для спостерігача, що знаходиться на кінці вектора , поворот на найменший кут від вектора до вектора здійснюється проти руху годинникової стрілки (рис.8).
Векторним добутком двох неколінеарних векторів і називається вектор , який визначається наступними трьома правилами:
довжина вектора задається формулою
, (6.1)
де – кут між векторами і ;
вектор перпендикулярний до кожного з векторів і ;
вектори утворюють праву трійку векторів (рис.8).
Перше правило визначає довжину вектора , а два останні –його напрям. Легко бачити, що добуток правої частини формули (6.1) дорівнює площі паралелограма, побудованого на векторах і . Отже, довжина вектора дорівнює площі вказаного паралелограма.
Вважається, що векторний добуток двох колінеарних векторів дорівнює нульовому вектору.
Векторний добуток векторів і будемо позначати або .
Властивості векторного добутку:
;
;
;
якщо векторний добуток двох ненульових векторів і дорівнює нульовому вектору, то вектори і колінеарні.
Нехай вектори і задані своїми координатами:
Тоді:
, (6.2)
або
. (6.3)
Площа паралелограма й площа трикутника, побудованих на векторах і , обчислюються наступним чином:
, . (6.4)
Приклад 1. Задані два вектори і . Знайти: а) вектор, перпендикулярний до кожного з векторів і ; б) площу трикутника, побудованого на векторах і .
Розв’язання. а) Відмітимо, що задача не має єдиного розв’язку, тобто існує нескінченне число колінеарних векторів, які задовольняють умовам цієї задачі. Одним із таких векторів є векторний добуток (див. означення):
.
б) Використовуючи (6.4), здобудемо
(кв. од.).
§ 2.7. Мішаний добуток векторів.
Скалярний добуток векторів і називається мішаним добутком векторів і позначається або . Таким чином, у відповідності з означенням, можемо записати
. (7.1)
Властивості мішаного добутку:
1) мішаний добуток не змінюється, якщо в ньому поміняти місцями операції векторного й скалярного добутку:
2) мішаний добуток не змінюється при циклічній перестановці векторів:
3) при перестановці місцями будь–яких двох векторів мішаний добуток змінює знак на протилежний:
Якщо вектори і задані своїми координатами, то
(7.2)
Модуль мішаного добутку некомпланарних векторів дорівнює об’єму паралелепіпеда, побудованого на цех векторах. Отже об’єм паралелепіпеда й піраміди, побудованих на векторах можуть бути знайдені за формулами:
(7.3)
Приклад 1. Точки є вершинами чотирикутної піраміди. Знайти її об’єм.
Розв’язання.
(куб. од).
Використовуючи поняття мішаного добутку, умову компланарності (лінійної залежності) трьох ненульових векторів можна представити у вигляді
(7.4).
Якщо мішаний добуток трьох ненульових векторів відмінний від нуля, то ці вектори утворюють базис у просторі (лінійно незалежні).
Приклад 2. При якому значенні параметра вектори і компланарні ?
Розв’язання. Використовуємо умову компланарності (7.4):