Вплив агропромислового комплесу на довкілля
Для нормального існування на кожну людину повинна припадати певна кількість землі, яка б знаходилась в індивідуальному і в громадському користуванні. Відповідно до розрахованих нормативів кожній людині необхідно 0,6 га для виробництва продовольства, 0,4 га для виробництва волокон та деревини, 0,2 га для будівництва шляхів, будівель, і іншої необхідної інфраструктури. Всього 1,2 га. Вже сьогодні на кожну людину в середньому припадає лише 0,8 га, а є такі регіони, наприклад Бангладеш, Індія, Китай, де на одну людину припадає лише 0,11 — 0,14 га придатних для використання земельних угідь. В Україні на одного жителя припадає 1,1 га землі.
Україна — один із світових лідерів за часткою сільськогосподарських ландшафтів у загальній площі країни. Сільськогосподарські угіддя становлять 70% території країни, а рілля — майже 57%, причому зона степу і лісостепу розорані на 70 — 80% (для порівняння: цей показник в США 45%, Великій Британії — 35%, Швейцарії — 20%).
Як результат — гостро стоїть питання впливу сільського господарства на довкілля.
Прикладом того, як технічний прогрес може обертатись дегресією екосистем, є інтенсивний механічний обробіток ґрунту. Сучасні машинотракторні агрегати (МТА) здатні обробляти фунт на глибину до 27 см і більше. При цьому технологія вирощування сільськогосподарських культур передбачає багаторазовий вплив ходових пристроїв МТА на грунт.
Різні машини впродовж технологічного процесу вирощування сільськогосподарських культур проходять по полю від 5 до 10 — 15 разів. У підсумку загальна площа слідів гусениць тракторів та інших машин становить 100 — 200% площі поля.
Підвищення інтенсивності механічного обробітку спричиняє порушення мікроструктури і ущільнення грунтів, і, як наслідок, погіршує їх найважливіші агрономічні якості: зменшується вміст повітря, збільшується твердість, понижується водопроникнення. Результат - зниження врожаїв сільськогосподарських культур, посилена ерозія.
Маса самохідних зернозбиральних комбайнів у розрахунку на 1 м
ширини захвату за останні ЗО років зросла більш ніж у 1,5 рази.
Реальними шляхами боротьби з явищем ущільнення фунтів є:
• використання гусеничних тракторів при обробці просапних культур;
• розробка напівнавісних машин, що дасть можливість знизити тиск повітря в колесах техніки з метою зменшення ущільнення фунту;
• запровадження систем широкозахватних машин;
• розробка комбінованих машин з багатоцільовими робочими органами, що виконують кілька операцій за один прохід;
• розробка і впровадження таких технологій вирощування
сільськогосподарських культур які б звели до мінімуму кількість
операцій, що виконується МТА;
• раціональна організація руху під час виконання польових робіт;
• конструювання нової та удосконалення діючої МТА з метою зменшення
тиску на грунт.
Треба також враховувати, що широке використання МТА спричиняє загибель та травмування значної кількості тварин, руйнування гнізд птахів на землі.
Ерозія грунтів — надзвичайно поширене явище в світі. За всю історію людства втрачено більше земель, ніж зараз обробляється. Ерозія виникає внаслідок руйнування, змивання (потоками води) чи здування (вітром) ґрунтового покриву, її наслідком є збіднення грунту поживними речовинами, водою.
Розрізняють два види ерозії. Перший різновид природна геологічна ерозія, яка практично невідворотна, але і шкода від неї мінімальна, оскільки відбувається вона дуже повільно. Другий — прискорена або руйнівна ерозія (процеси руйнування ґрунту проходять в сотні і тисячі разів швидше, ніж за умов природної ерозії). Цей тип ерозії виникає під впливом діяльності людини. В цьому випадку втрати компонентів грунту не компенсуються, і грунт частково, а часто і повністю втрачає свою родючість.
Основними причинами прискореної ерозії є:
• безконтрольне вирубування лісів;
• нерегульоване випасання худоби;
• неправильна оранка на схилах;
• неправильні методи землеробства.
Запобігати ерозії дозволяють правильні методи обробки грунтів. Досягнення науки і техніки дають можливість внести корективи в існуючі технології, а від окремих процесів відмовитись, замінивши їх іншими. Наприклад, оранку — безвідвальним обробітком грунту з використанням плоскорізної техніки, хімічні методи боротьби з бур'янами — агротехнічними заходами.
Фізична втрата і хімічне забруднення грунтів. В останній час загострилась проблема фізичного збереження грунтів. Великі площі родючих земель назавжди виводяться з сільськогосподарського обігу внаслідок розростання міст, прокладання автошляхів. Значні обсяги грунту вивозяться за межі полів на колесах техніки або на коренеплодах. В окремі роки фізичні домішки в сільськогосподарській продукції складають до 30% загальної її маси.
При врожайності коренів цукрових буряків 6ОО ц/га з кожного гектара
разом з коренеплодами, при вищенаведеній нормі домішок (30%)
вивозиться 230 т ґрунту, Зараз на гектар землі, наприклад у
Львівській області вноситься близько 12т органічних добрив.
Частина з них фіксується в ґрунті. Значна кількість вимивається,
споживається рослинами, випаровується у ході мінералізації.
Мінеральна складова ґрунтів з органічними добривами практично не
вноситься.
Споконвіку хлібороб мріяв про підвищення врожаїв. Для цього постійно вдосконалювались обробіток грунту, удобрення, насінництво, сівозміни, технології вирощування культур. Однак на певному етапі перевага була надана тотальній хімізації землеробства. Тобто внесенню мінеральних добрив, широкому використанню хімічних засобів для боротьби зі шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур, бур'янами.
Як наслідок, використання мінеральних добрив без врахування закону мінімуму і суворого додержання строків їх внесення ушкоджує біопотенціал ґрунтів — природно відновлювану складову його родючості; веде до забруднення продуктів харчування, грунту, водоймищ надлишком діючих речовин добрив та їх похідних важкими металами. Згубно на грунти діють пестициди. Їх нагромадження в ґрунті, ґрунтових водах спричиняє їх надмірний вміст у продукції рослинництва, а через корми — і в продуктах тваринного походження.
Лише за останні 20 років в Європі внесення мінеральних добрив на
гектар орної землі в перерахунку на 100% поживних речовин зросло
в 2 - 4 рази. При цьому врожайність зросла на 50%.
Використання пестицидів з 40-х років XX століття збільшилось в 10 -