11. Ялтинський гірсько лісовий природний заповідник

Місцезнаходження та клімат. Цей мальовничий куточок Криму розташований у південно-західній його частині і має площу 14 230 га. Його територія простягається уздовж Чорного моря із заходу на схід від Фороса до Гурзуфа на 40 км, оточуючи Велику Ялту. В цілому заповідник знаходиться в межах висот 380 1200 м над рівнем моря, в окремих місцях опускаючись до моря. Максимальна висота його 1320 м на Ай-Петрі. Він був створений 20 лютого 1973 року.

Флора заповідника. Флора заповідника налічує 1363 види судинних рослин, які належать до 509 родів та 100 родин. Найбільше серед них айстрових (12,2 %), далі йдуть бобові (9,4 %), злакові (8,3 %), хрестоцвіті (5,7 %), розові (5,6 %), губоцвіті (5,2 %), зонтичні (4,2 %) та інші. Переважають у флорі багаторічні трави (54,8 %), на другому місці однорічники (34,3 %), чагарників, напівчагарників та чагарничків лише 10,9 %. Серед них один ендемічний рід Румія і близько 8 % ендемічних видів.

Фауна заповідника. Різноманітність природних умов, рослинного покриву зумовлює багатство фауни заповідника. Хоча в цілому вона бідніша за материкову. Тут мешкає 37 видів ссавців (72 % торіофауни Криму), 150 птахів (50 % орнітофауни), 16 плазунів (66,6 % герпетофауни Криму) та 4 види земноводних (75 % батрахофауни Криму). Із ссавців досить типовими є їжак звичайний, заєць русак, миша лісова, полівка звичайна, ласка, куниця кам'яна, козуля європейська тощо. До Червоної книги України занесено велику групу рукокрилих, що живуть у печерах, будівлях, дуплах дерев; підковоносів великого і малого; нічниць Наттера і триколірну: піироковуха європейського, вечірниць малу й велетенську; нетопирів кожанковидного та середземноморського. Крім того. по берегах гірських потоків трапляються кутора мала, в лісах борсук, яких теж занесено до Червоної книги України.

12. Карадазький природний заповідник

Місцезнаходження та клімат. Це один з найпримітніших та мальовничих куточків Криму. Відомий дослідник Тавриди К. І. Габлиць, а потім академік П. С. Паллас першими звернули увагу на своєрідну, екзотичну красу Карадагу. А. А. Прозоровський Голіцин у 1881 році виявив його вулканічне походження, а А. Е. Лагоріо склав першу геологічну карту Карадагу. Проте тільки з організацією у 1914 році Т. І. Вяземським Карадазької наукової станції з'явилась можливість проводити тут систематичні наукові дослідження і постало питання про заповідання Карадагу.

Флора заповідника. Рослинний світ Карадагу надзвичайно багатий і представлений трьома поясами:

1) від рівня моря до 250 м степів, чагарників і рідколісся;

2) до 450 м пухпастодубових лісів;

3) вище 450 м скельнодубових і грабових лісів.

Нижчих рослин тут налічується 538 видів, у тому числі 111 прісноводних діатомових водоростей, 87 синьозелених водоростей прісноводних водойм та 40 ґрунтових, 63 види фіто патогенних грибів. 94 лишайників, з яких 6 занесено до Червоної книги України. Це порела водоростеподібна. летаріела переплутана, пармерія грубозморшкувата, торнабеа щитоподібна та інші.

Фауна заповідника. Не менш різноманітним є і тваринний світ Карадагу. Лише наземних безхребетних тут понад 2300 видів, метеликів 1650 видів, 51 з яких занесено до Червоної книги України, 16 до Європейського червоного списку. У Червону книгу України занесено богомола емнуза смугастого, аскалафа строкатого, жужелицю модюскоїда, вусача чорнокрила Келлера, бджолу тесляра фіолетову, дибку степову, ембію реліктову, метеликів каллімаха, бражника кроагського, карликового, шовкопряда Балліона, совку Трейчке та інших. З 8 видів плазунів 4 значаться в Червоній книзі України, і у Європейському червоному списку. Науковці заповідника вигадують постійні спостереження за морськими, степовими і лісовими екосистемами, а також беруть активну участь у поширенні знань про красу і багатство біорізноманіття Карадагу серед десятків тисяч туристів і відпочиваючих, що приїздять сюди щороку. В заповіднику діє єдина в Україні автоматизована станція моніторингу навколишньою середовища на фоновому рівні за радіацією і , проводяться розробки ефективних природоохоронних заходів.