- •Зміст стор.
- •Передмова
- •Структура модуля 2
- •До даного модуля входять три теми:
- •Тема 1. Індивідуальна пропозиція на ринку праці.
- •Тема 2. Сукупна пропозиція на ринку праці.
- •Тема 3. Індивідуальний та сукупний попит на ринку праці.
- •Основні терміни
- •Тема 1. Індивідуальна пропозиція на ринку праці
- •Графік 4. Ринок праці фахівця
- •Тема 2. Сукупна пропозиція на ринку праці
- •Джерела пропозиції робочої сили на ринку праці.
- •Тема 3 Індивідуальний та сукупний попит на
- •Тема 1. Індивідуальна пропозиція на ринку праці
- •Тема 3. Індивідуальний та сукупний попит на ринку праці Заняття 4
Джерела пропозиції робочої сили на ринку праці.
Джерела потенційної
зовнішньої пропозиції
Джерела поточної
пропозиції безробітні пропозиції
Джерела
внутрішньо-фірмової потенційної
пропозиції
Зайняті домашнім
господа-рством
Війсь- ково
служ-бовці
Учні та студенти
дених від-ділень
Підприємці, ферми,
ІТД,
ремісник
Незайняте
економічно активне населення
Пенсіо-нери та
інш.
Схема 2. Джерела пропозиції робочої сили на ринку праці.
Загалом розглядаючи джерела пропозиції на ринку праці, треба виокремити сегментацію їх:
За кваліфікаційною ознакою;
За ознакою конкурентоспроможності;
За формами договірних відносин;
За причинами вступу до складу безробітних.
За кваліфікаційною ознакою можна виокремити чотири групи: 1) які мають високий соціальний статус та професійно-кваліфікаційний рівень; 2) які мають вищу або середню спеціальну освіту, зайняті в сфері інформаційних систем і високих технологій, а також більшість службовців державного сектору; 3) працівники тих професій, які є в надмірі на ринку праці; 4) які не знайшли роботи, або виштовхуються з ринку праці.
Розглянемо потоки між зайнятими та незайнятими на ринку праці.
Існує чотири шляхи виходу з робочої сили, зайнятої на ринку праці:
звільнення працівника у зв’язку із змінами в організації виробництва та організації праці;
тимчасове вивільнення з роботи;
вирішення добровільного залишення роботи;
вивільнення працівника через порушення трудової дисципліни.
Потік вступу до найманої робочої сили розпадається на складові:
тимчасово незайняті на ринку праці, що повертаються на робочі місця;
особи,, що вперше шукають роботу;
особи, які повторно вступають до найманої робочої сили після тривалої перерви.
За формою договірних відносин можна виокремити такі сегменти:
особи, найняті на постійну роботу протягом повного робочого часу;
особи, залучені на тимчасову роботу, які працюють за контрактом, зайняті неповний робочий день.
частина персоналу, яка входить до штатного розкладу, але фактично не бере участі у виробничому процесі.
Зазначені сегменти пропозиції робочої сили пов’язані з такими формами зайнятості, як повна, часткова, первинна, вторинна.
На обсяги сукупної пропозиції впливають таки три групи факторів: природні, морально-психологічні, економічні.
Можливі три напрями впливу на сукупну пропозицію робочої сили:
зниження припливу робочої сили на ринок праці (зменшення припливу молоді через збільшення термінів навчання, підвищення розмірів стипендії, збільшення в закладах освіти місць з денною формою навчання та інше).
стимулювання відпливу робочої сили (зниження віку виходу на пенсію, обмеження одночасного отримання пенсій і заробітної плати, надання можливості організації власного бізнесу та інше).
перерозподіл робочого часу і робочих місць між зайнятими (забезпечення гарантованого мінімального рівня заробітної плати, збільшення тривалості щорічних відпусток і скорочення тривалості робочого дня й робочого тижня та інше).
Найдійовішим методом збільшення індивідуальної пропозиції є підвищення якості останньої. З цією метою потрібно забезпечити:
організацію професійної підготовки і перепідготовки, підвищення кваліфікації працюючих та безробітних;
надання податкових пільг підприємствам, які здійснюють перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників;
розробку спеціальних програм підвищення кваліфікації працівників та інше;
Крім того, на різних етапах ринкової трансформації економіки України держава може застосовувати різноманітні підходи до формування сукупної пропозиції робочої сили. Зокрема, на етапі кризового стану економіки доцільно створювати організаційно-правові перепони на шляху руху робочої сили з потенційних джерел у поточні. До того ж доцільно стримувати рух робочої сили з джерел, які не пов’язані з найманою працею, в поточну пропозицію.