Бібліографічний список до теми

9-12, 14, 15, 25, 26, 27, 29, 31

Тема 7. Аудит стану еб фку

Мета	закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, отриманих під час аудиторних занять; самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом;
	розвиток самостійності мислення.

План вивчення теми

1.Планування конкретної аудиторської перевірки.

2.Методика проведення загального аудиту.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Вивчаючи перше питання необхідно звернути увагу на наступне.

Аудитор повинен планувати свою перевірку з трьох причин:

1. Це дасть йому можливість одержати достатню кількість інформації про стан справ клієнта.

1. Допоможе утримати в межах розумного витрати на аудит.

2. Дасть змогу уникнути непорозумінь із клієнтом.

Планування аудиторської перевірки здійснюється на основі даних попереднього аналізу і має забезпечувати:

• отримання необхідної інформації про стан бухгалтерського обліку й ефективність внутрішнього контролю;

• встановлення очікуваного рівня довіри до внутрішнього контролю, тобто з'ясування того, наскільки аудитор може покладатися на матеріали внутрішнього контролю;

• визначення змісту, часу проведення й обсягу контрольних процедур, які підлягають виконанню на наступному етапі аудиторської перевірки;

• координацію виконуваних робіт по збору й аналізу інформації, необхідної для оцінки достовірності й законності господарсько-фінансових операцій, достовірності бухгалтерського балансу і фінансових звітів.

Вимоги та рекомендації щодо планування аудиту визначені МСА 300 "Планування", згідно з яким аудитори й аудиторські фірми України мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, наявних норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.

Метою планування аудиту є концентрація уваги аудитора на найважливіших напрямах аудиту, виявленні проблем, які слід перевірити якнайдетальніше. Планування допомагає аудитору належним чином організувати свою роботу та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу інших аудиторів та фахівців інших професій.

Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві. Аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому істотність помилок, а потім здійснити аудит за цим планом.

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість на його основі підготувати програму аудиту. У свою чергу, програма аудиту, її зміст і розмір залежать від розміру, виду і специфіки банку, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки.

Під час розробки загального плану аудитор здійснює аналіз наступних питань:

• розуміння аудитором бізнесу клієнта;

• розуміння обліку і системи внутрішнього контролю;

• визначення ризиків і суттєвості.

• види, час і повнота процедур;

• координація, керівництво, супроводження і нагляд;

• інші питання.

Слово "план" означає послідовний перелік дій у процесі виконання певної роботи. В аудиті загальний план нагадує сукупність найважливішої інформації, яку слід брати до уваги при встановленні розвитку та особливостей аудиту.

Загальний план повинен слугувати основою для підготовки програми аудиту. У ньому прогнозують строки проведення аудиту, складають графік проведення аудиту, визначають дату надання письмової інформації про результати аудиту і аудиторського висновку. Під час планування витрат часу аудитору необхідно враховувати: розрахунок витрат часу, витраченого в попередньому періоді (в разі проведення наступного аудиту), і його зв'язок із поточним розрахунком; рівень суттєвості перевірок; проведені оцінки ризиків.

Процес планування аудиту умовно можна поділити на декілька етапів:

Етап 1 – згода клієнта й укладання договору.

Етап 2 – Установлення мети і завдань аудиту.

Етап 3 – Оцінка середовища банку.

Етап 4 – Складання загального плану аудиту.

Етап 5 – Розробка програм аудиту.

Етап 6 – Визначення процедур для кожного етапу процесу аудиторської діяльності.

Етап 7 – Коригування загального плану і програми протягом усього процесу аудиту.

При підготовці загального плану і програми перевірки слід установити рівень суттєвості — ступінь точності підготовленої бухгалтерської звітності клієнта, в межах якої її можна вважати достовірною.

План повинен складатися до початку роботи з клієнтом і враховувати:

• умови договору на виконання аудиту;

• зміст аудиторського висновку, строки його подання;

• відповідальність аудитора, передбачену законодавством;

• відповідальність підприємства за бухгалтерську звітність, яка надається для перевірки;

• відповідальність підприємства за повноту і достовірність іншої необхідної інформації;

• систему і форму бухгалтерського обліку;

• список членів аудиторської робочої групи, тривалість роботи, бюджет часу і витрат;

• ступінь впливу на аудит нових бухгалтерських або аудиторських законів, нормативів, інструкцій;

• рівень суттєвості завдань аудиту;

• найважливіші етапи і завдання аудиту;

• ступінь довіри до надійності системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;

• порядок узгодження роботи внутрішніх аудиторів і співпрацю з ними;

• сутність і обсяг аудиторських доказів;

• умови, які потребують особистої уваги (можливість помилки, шахрайства);

• ступінь аудиторського ризику;

• список помічників, які будуть залучатися до аудиту.

Для виконання плану аудитор повинен підготувати в письмовій формі програму аудиторської перевірки з визначенням у ній конкретних завдань і процедур для кожного об'єкта аудиту.

Програма аудиту — це детальний перелік змісту аудиторських процедур. Цей перелік є детальною інструкцією для асистентів аудитора та пересічних учасників пе­ревірки, який також є засобом контролю за якістю їхньої роботи.

Програма повинна бути настільки деталізованою, щоб можна було використовувати її як інструкцію для виконавців аудиту, які беруть участь у перевірці. Програма має також служити засобом контролю за роботою виконавців аудиту.

У програмі аудиту види, зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур повинні збігатися з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту і контролювати їхню роботу. Аудиторська програма містить перелік об'єктів аудиту за його напрямами, а також час, який необхідно витратити на кожен напрям аудиту або аудиторську процедуру.

Аудитор затверджує програму, визначаючи суттєвість за процедурами аудиту, об'єкт аудиту за кожним питанням окремо та масштаб перевірки.

Програма оформлюється у вигляді таблиці — кожний об'єкт перевірки окремо. На початку програми вказується:

• назва банку;

• період перевірки;

• дата перевірки;

• об'єкт перевірки.

Вивчаючи друге питання слід звернути увагу на наступне.

Для того, щоб скласти об'єктивну думку про інформацію, яка перевіряється, аудитор повинен: одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація у бухгалтерській документації та інших джерелах даних про дії та події суб'єкта господарювання достовірна і достатня; вирішити, чи правильно ця інформація відтворена в обліку і звітності.

Для проведення результативних перевірок аудитор повинен: добре володіти теорією аудиту; знати чинну на момент здійснення господарських операцій нормативну базу; володіти методикою організації аудиторських перевірок. Форми і методи перевірки аудитор встановлює самостійно, виходячи з особливостей діяльності клієнта та умов укладеного договору на проведення аудиту.

До складу методичних прийомів проведення аудиторської перевірки відносять: фактичну перевірку, підтвердження, документальну перевірку, спостереження, обстеження, опитування, перевірку механічної точності, аналітичні тести, сканування, обстеження, спеціальну перевірку та зустрічну перевірку.

Під фактичною перевіркою слід розуміти перевірку кількісного і якісного стану об'єктів, який встановлюється шляхом обстеження, огляду, обмірювання, перерахунку, зважування, лабораторного аналізу та інших способів перевірки фактичного стану активів.

Документальна — це перевірка документів і записів, яка може бути формальною, арифметичною та перевіркою по суті.

Формальна перевірка полягає у візуальній перевірці правильності записів усіх реквізитів, у виявленні безпідставних виправлень, підчисток, дописувань у тексті й цифрах, у перевірці достовірності підписів посадових і матеріально-відповідальних осіб.

Арифметична перевірка документів полягає в перевірці правильності розрахунків у документах, облікових регістрах і звітних формах.

Перевірка документів по суті дає змогу встановити законність і доцільність господарських операцій, правильність відображення операцій на рахунках та включення до статей затрат і валових доходів.

Підтвердження полягає в одержанні письмової відповіді від клієнта або третіх осіб із метою підтвердження точності інформації (наприклад, підтвердження дебіторської заборгованості).

Спостереження дає можливість одержати загальну характеристику можливостей клієнта на підставі візуального огляду.

Обстеження — особисте ознайомлення із предметом дослідження. Наприклад, обстеження місць зберігання продукції, запасів.

Опитування — це одержання письмової або усної інформації від клієнта або про клієнта.

Перевірка механічної точності передбачає повторну перевірку підрахунків і передачі інформації.

Аналітичні тести — методи порівняння, як в абсолютних одиницях, так і у відносних (індекси, коефіцієнти, відсотки).

Сканування — безперервний, поелементний перегляд інформації.

Спеціальна перевірка здійснюється із залученням фахівців вузької спеціалізації. Використовується для виявлення різного роду відхилень від норм та з метою доведення фактів порушень і відхилень.

При зустрічних перевірках відображення господарських операцій, що здійснюються між клієнтом та третіми особами, перевіряється в останніх та порівнюється з даними клієнта. Аудитору слід пам'ятати, що проведення зустрічної перевірки в третьої особи повинно бути санкціоновано клієнтом. Зустрічна перевірка застосовується також при вивченні одних і тих же показників у різних первинних документах клієнта.

Перевірка може бути організована по-різному. Так, у практиці аудиторської роботи виділяють чотири основних методи організації перевірки: суцільна перевірка, вибіркова, аналітична, комбінована.

Аналітична перевірка — це оцінка фінансових показників за допомогою вивчення вірогідних залежностей між ними.

Комбінована перевірка — це поєднання суцільної, вибіркової й аналітичної перевірок.

Аудиторська перевірка — це складний і тривалий процес. Аудитори постійно працюють над тим, щоб максимально скоротити час перевірок, не знижуючи при цьому їх якості і не збільшуючи аудиторського підприємницького ризику. Вирішення даної проблеми можливе лише за умови формування чіткої методики аудиту, під якою мають на увазі послідовність і порядок застосування окремих методів аудиторської перевірки та її організації з метою встановлення об'єктивної істини щодо аудованої інформації і доведення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів фінансової звітності й аудиту.

Складовою частиною методики аудиту є аудиторські процедури. Аудиторські процедури - це відповідний порядок і послідовність дій аудитора для одержання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту.

Метод аудиту — це спосіб дослідження дій і подій у системі суб'єкта господарювання з метою підтвердження наданої ним фінансової інформації. Методикою аудиту є послідовність і порядок застосування прийомів (методів) аудиту з метою встановлення об'єктивної істини про аудовану інформацію та доведення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів фінансової звітності й аудиту.

Аудиторські процедури — це відповідний порядок і послідовність дій аудитора для одержання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту.

Аудиторська перевірка формується у послідовності від загального до конкретного або від конкретного до загального. Найчастіше застосовується підхід від загального до детального (конкретного). Кожен аудитор самостійно вибирає послідовність своєї роботи залежно від особливостей діяльності клієнта й умов договору.

В аудиторській фірмі бажано мати апробовані методики аудиторської перевірки, що дає змогу звести до мінімуму ризик перевірки, а також зменшити термін її проведення.

Предметна область аудиту — це вся інформація, яка досліджується аудитором з метою формування ним думки щодо повноти, достовірності й законності відображення в бухгалтерському обліку та звітності господарських фактів. До неї входять такі розділи:

1. засновницькі й інші загальні документи підприємства;

2. облікова політика клієнта;

3. документи по всіх рахунках та розділах бухгалтерського обліку;

4. фінансова звітність;

5. інші джерела інформації.