Бібліографічний список до теми

1-7, 8, 10, 11, 12, 16-24

Змістовий модуль 2. Критерії та структура економічної безпеки

Тема 3. Забезпечення еб корпоративними ресурсами

Мета	закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, отриманих під час аудиторних занять; самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом;
	розвиток самостійності мислення.

План вивчення теми

1.Недобросовісна конкуренція і промислове шпигунство в банках.

2. Охорона і режим у банку.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Вивчаючи перше питання теми студенту необхідно вияснити сутність недобросовісної конкуренції та промислового шпигунства, їх прояв у банках.

У системі взаємовідносин суб'єктів ринку існують різні за сутністю, взаєморозумінням і напруженістю стосунки. Залежно від становища суб'єкта ринку, зміни його інтересів, кон'юнктури ринку ці стосунки можуть перебувати у площині як повного порозуміння, так і антагоністичного протиборства. Визначають кілька видів взаємовідносин, які відображають стан стосунків суб'єктів ринку у процесі їх комерційної діяльності, серед них:

співпраця – сумісні й тісні ділові відносини суб'єктів ринку на основі загальних інтересів з метою удосконалення методів роботи, спрямованої на збільшення прибутків;

взаємодія – узгоджені дії для досягнення максимального ефекту отримання вигоди і прибутку;

конкуренція – змагання між суб'єктами ринку з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами ринку;

суперництво – антагоністичні дії, побудовані на непримиренності позицій, інтересів і методів роботи щодо отримання переваг на ринку;

протиборство – гостра антагоністична боротьба за заволодіння ринком, під час якої застосовуються дуже жорсткі заходи впливу на суперників такої боротьби.

Конкуренція посідає центральне місце у взаємовідносинах суб'єктів ринку і характеризується переходом від їх сумісних, партнерських дій на ринку до таких, що спрямовані на обмеження можливостей кожного із суб'єктів впливати на загальні умови кон'юнктури ринку.

Україна сьогодні має досить повне правове регулювання конкурентних відносин, що забезпечує умови для розвитку конкуренції та її захисту. Основними правовими актами тут є: Конституція України, Закони України «Про захист економічної конкуренції» та «Про захист від недобросовісної конкуренції». Крім того, окремі положення правового регулювання конкурентних відносин викладені у нормах антимонопольного, кримінального, адміністративного законодавства.

Разом з тим слід зазначити, що метою конкуренції є не виробництво товарів і послуг, а виробництво прибутку, перше — це тільки умова останнього. Тому в конкуренції виявляються методи, не сумісні з заведеними на ринку. Діяльність суб'єктів ринку з використанням таких методів конкуренції називають недобросовісною конкуренцією. Згідно з Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» під останньою розуміють будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Метою недобросовісної конкуренції є діяльність суб'єктів ринку, спрямована на забезпечення або закріплення своїх позицій чи переваг на ринку за рахунок послаблення можливостей конкурентів.

У Законі України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначено три види правопорушень: а) неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання; б) створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг; в) неправомірне збирання, розголошення та використан­ня комерційної таємниці.

Недобросовісна конкуренція переслідується також і на міжнародному ринку. Так, відповідно до ст. 10 Паризької конвенції з охорони промислової власності (1983 р.), актом недобросовісної конкуренції є будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торгових домах.

Беручи до уваги ситуацію, що склалась на ринку банківських послуг, можна вважати, що сьогоднішні її особливості загострили конкурентну боротьбу банків. Практично всі операції, які проводять банки, здійснюються в умовах підвищеного ризику, пов'язаного не тільки зі складною еконо­мічною ситуацією, а й з посиленням агресивної поведінки банків у взаємовідносинах між собою.

Основною метою недобросовісної конкуренції в банківській сфері є прагнення банку-конкурента поліпшити або закріпити своє становище чи здобути перевагу на ринку за рахунок послаблення позицій конкуруючих банків і введення в оману клієнтів.

Недобросовісну конкуренцію і промислове шпигунство проти банків можуть вести конкуруючі банки, клієнти, партнери, кримінальні елементи, інші суб'єкти.

Особливістю недобросовісної конкуренції з боку клієнтів може бути неправомірне створення вигідних або сприятливих для них умов укладення угод, незаконного, невиправданого отримання кредитів, поширення неправдивих, неточних або неповних відомостей про банк, особливо у випадках простроченої заборгованості йому, та ін.

Через клієнтів недобросовісну конкуренцію щодо банку можуть вести інші особи. Клієнти можуть здійснювати збір інформації про діяльність банку, в тому числі таємної та конфіденційної, наглядати за окремими працівниками та організовувати їх підкуп, знаходити канали втрати інформації, вивчати характер і особливості діяльності банку.

Причинами, які обумовлюють недобросовісну конкуренцію, в тому числі і на ринку банківських послуг, є корупція і тінізація економіки, вузькість ринків діяльності суб'єктів господарювання, розходження інтересів ділових партнерів, недостатня професійна підготовка спеціалістів і керівників комерційних структур, неефективні технології виробництва та застаріле об­ладнання, що використовуються підприємствами та банками, жорстка податкова політика, криміналізація окремих сфер життя і діяльності населення.

Відповідно до чинного законодавства за недобросовісну конкуренцію передбачається адміністративна, цивільна або кримінальна відповідальність.

Основним об'єктом промислових шпигунів є інформація, причому інформація, основу якої становить комерційна та банківська таємниця. Саме відомості, віднесені до такої категорії інформації, є найбільш цікавими для конкурентів банку і саме вони є об'єктом пильної уваги промислових шпигунів.

Сьогодні практично немає чіткого визначення поняття «промислове шпигунство». Найбільш повне, з юридичної точки зору, визначення дає Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол): «... це придбання будь-яким обманним шляхом інтелектуальної власності, яка належить будь-якій юридичній особі і яка була створена або законно придбана цією юридич­ною особою з метою виробництва, що має або може мати промислову цінність...»

Одне з визначень промислового шпигунства міститься у ст. 54 Типового проекту законодавства, розробленого Міжнародною радою з охорони промислової власності. «Промисловим шпигунством є використання, розголошення або передання без погодження з власником інформації, відомостей про способи виробництва і використання техніки, які не публікувалися в пресі і є недоступними для відкритого ознайомлення особою, якій відо­мий таємний характер цих відомостей, якщо автор вжив відповід­них заходів щодо охорони їх таємності».

Існує багато різних форм і методів промислового шпигунства. Але всі вони обумовлені переважно самою природою промислового шпигунства як таємною формою конкурентної боротьби.

У сучасних умовах більшість конкуруючих банків віддають перевагу збиранню інформації про конкурентів легальними методами, використовуючи офіційні джерела: відвідування банків, аналіз відкритих матеріалів про їх діяльність, установлення необхідних взаємовідносин з банківськими установами і міжбанківськими організаціями, клієнтами банків, укладення угод і договорів, участь у конференціях та інших форумах, де обговорюються проблеми діяльності банків.

Разом з тим наявність відкритої інформації не завжди задовольняє потреби конкуруючого банку. Тому збирання найбільш цінної інформації ведеться зазвичай нелегально та напівлегально.

Аналізуючи діяльність промислових шпигунів, неважко помітити, що найбільшу кількість джерел втрати інформації вони знаходять безпосередньо у конкуруючому банку. Такими джерелами є його працівники.

Недобросовісна конкуренція і промислове шпигунство є невід'ємною частиною конкурентної боротьби, а з нею і всієї підприємницької діяльності. Ігнорувати їх існування і можливості настання негативних наслідків від такої діяльності в сучасних умовах немає ніяких підстав.

Вивчаючи друге питання, необхідно звернути увагу на те, що охорона банків являє собою комплекс організаційних та спеціальних заходів, спрямованих на обмеження доступу, захист території, приміщень і об'єктів банку від протиправних посягань. Реалізація заходів охорони забезпечує досягнення банком певного ступеня його безпеки.

Охорона банків має комплексний характер і забезпечується як спеціальними заходами, так і відповідним обладнанням споруд банківських установ.

У зв'язку з цим важливою умовою ефективної охорони банків є відповідність банківських споруд і приміщень вимогам і нормам інженерного та охоронного обладнання, їх технічної укріпленості.

При будівництві, реконструкції або ремонті банківських споруд необхідно враховувати досвід забезпечення безпеки діяльності банків, стан криміногенної ситуації в регіоні й країні в цілому, вимоги нормативних документів Національного банку, Міністерства внутрішніх справ України, а також будівельних норм щодо технічного стану приміщень установ банків. Крім виконання власне інженерних технологій будівництва, що забезпечують безпеку існування самої споруди, обов'язковим є виконання певних норм щодо технічної укріпленості приміщень і споруд, обладнання їх спеціальними охоронними засобами.

Ураховуючи специфіку діяльності банківських установ, першою та основною вимогою з точки зору безпеки є регулювання доступу в приміщення банку. Для цього виділяються три зони доступності (територія банку, споруди банку, приміщення банку), кожна з яких має бути у певний спосіб обладнана.

Територія банку — це відповідно обладнана ділянка місцевості з розташованими на ній спорудами, сховищами, іншими будівлями, необхідними для забезпечення ритмічної та ефективної діяльності банку.

Останнім часом широко застосовують автоматизовані системи контролю доступу. Принцип функціонування такої системи полягає в тому, що кожний працівник одержує індивідуальну картку з нанесеним на неї особистим кодом, на вході встановлюють спеціальні пристрої, які зчитують інформацію з таких карток. Інформація потрапляє в систему, яка на основі аналізу даних про власника картки реагує відповідним чином.

Структура банківських приміщень та їх склад визначаються специфікою роботи установи банку й обираються за рішенням керівника банку.

Приміщення установ банків, у яких здійснюються операції з готівкою та іншими цінностями, конфіденційними відомостями, а також відомостями, які становлять банківську і комерційну таєм­ницю, доцільно обладнувати спеціальними засобами захисту, що запобігають їх прослуховуванню, а розміщення їх у будівлі по­винно виключати можливість спостереження сторонніми особа­ми за роботою персоналу в цих приміщеннях.

Приміщення установ банків розміщуються з урахуванням за­безпечення оптимальних маршрутів клієнтів і створення макси­муму зручностей при їх обслуговуванні. При цьому доцільно не допускати перетинання шляхів руху клієнтів і транспортування готівки та інших цінностей, а також виключати можливість спо­стереження клієнтами і сторонніми особами за переміщенням го­тівки та інших цінностей і роботою з ними персоналу банку.

За рішенням керівника установи банку для обслуговування фізичних осіб допускається влаштування кабіни (кабін) касира як у приміщенні банку за межами касового вузла, так і за межами установи банку.

Захист серверної здійснюється екрануванням приміщення, а приміщення електронного архіву — або екрануванням приміщення, або використанням електронних екранів. Такі приміщення, як правило, не мають вікон.

Як показує досвід, для охорони приміщень банки застосовують багаторубіжну систему захисту. Перший рубіж: охорони захищає будівельні конструкції периметрів приміщень, віконні і дверні прорізи, люки, вентиляційні канали, теплові вводи, тонкостінні перегородки та інші елементи приміщень, доступні для проникнення ззовні.

Другий рубіж охорони контролює простір у середині будинку або приміщень. Сигнал тривоги надходить у разі несанкціонованого проникнення сторонньої особи до приміщення.

Третій рубіж: охорони становлять засоби для блокування підходів до окремих предметів, елементів обладнання приміщень, робочих місць.

Для контролю наявності ознак пожежі приміщення обладнують засобами пожежної сигналізації.

Останнім часом велика перевага надається охоронному телебаченню. Воно приваблює тим, що дає можливість не тільки встановлювати факт порушення режиму охорони, а й контролювати обстановку у динаміці розвитку, визначати небезпеку дій та вести приховане спостереження і здійснювати відеозапис.

Обов'язковою складовою охорони банку є охоронне освітлення, яке може бути двох видів: чергове і тривожне.

Одним з охоронних заходів є використання засобів фізичного захисту, до яких належать природні та штучні бар'єри, особливі конструкції периметрів, проходів, приміщень, зони безпеки.

Найважливіший засіб фізичного захисту банку — розподіл його споруд і приміщень по зонах безпеки, які враховують важливість різних елементів споруди банку з точки зору заподіяння їм шкоди від різних видів загроз.

Охорона банків організується відповідно до вимог законодавчих і нормативних актів, які регламентують порядок, організацію охорони та обладнання банківських установ. Основними документами з охорони банків є: Закон України «Про банки і банків­ську діяльність», Інструкція з організації охорони установ банків України затверджена Постановою НБУ № 548 від 25 грудня 1998 р. та наказом МВС України № 963 від 25 грудня 1998 р. Інструкція про вимоги з організації охорони установ банків України, затверджена Постановою НБУ № 134 від 29 березня 2001 р., наказ МВС України № 257 від 14 квітня 1998 р., наказ Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 123 від 30 листопада 1999 р., наказ Міністерства охорони здоров'я України № 45 від 31 березня 1994 р.

Метою впровадження охорони в установах банків є забезпечення захисту клієнтів, співробітників, відвідувачів, цінностей та майна банків від протиправних посягань у межах цих установ.

В основу розроблення системи охорони банку та організації її функціонування покладено принцип створення послідовних рубежів безпеки, на яких загрози мають бути своєчасно виявлені, а їх поширенню протистоятимуть надійні перешкоди. Ефективність системи охорони банку можна оцінити тривалістю часу з моменту виникнення загрози до початку її ліквідації.

Режим охорони може бути цілодобовим, частковим (у відповідні години доби) або вибірковим. Крім того, залежно від кількості сил і засобів, що використовуються для охорони, а також необхідності постійного чи часткового контролю території та об'єкта, установлюють простий або підсилений режим охорони.

Основні принципи охорони:

Установи банків організовують охорону власною службою охорони або залучають до охорони на договірних засадах спеціальні підрозділи МВС України чи юридичні особи, яким надано право на здійснення охоронної діяльності (надання охоронних послуг) згідно з чинним законодавством України. Вибір сил охо­рони покладається на керівника установи банку.

Технічна ж охорона забезпечується встановленням у визначених місцях технічних засобів охорони (ТЗО), які поділяються на засоби затримки, засоби охоронної та засоби пожежної сигналізації, засоби спостереження за територією і приміщеннями установи банку, обладнання для реєстрації внесення (винесення) заборонених матеріалів і виробів.

Пропускний режим — невід'ємна частина загальної системи охорони банку. Він включає в себе: порядок приймання відвідувачів і видачі перепусток; порядок пропуску осіб; порядок пропуску транспортних засобів і матеріальних цінностей; порядок документування порушень пропускного режиму.

Пропускний режим у банку може організовуватись стаціонарними постами (пропускними пунктами) та за допомогою технічних засобів відповідно до внутрішнього розпорядку роботи, який включає операційний та позаопераційний час.

До установ банку за службовими посвідченнями вхід у при­міщення може бути дозволено протягом робочого дня народним депутатам України, членам правління Національного банку України, фельд'єгерям вузла спецзв'язку Головного управління Держфельдслужби України, депутатам місцевих рад народних депутатів, державним уповноваженим Антимонопольного комітету України (АКУ) і представникам територіальних відділень АКУ, прокурорам, працівникам НБУ, правоохоронних органів, органів АКУ, які мають відповідні приписи на перевірку установи банку.

Розмежування доступу в приміщення і на територію банку здійснюється за допомогою відповідних шифрів (кодів), що про­ставляються у перепустках.

Час проходу на територію банку, яка охороняється, визначається правилами внутрішнього розпорядку роботи банку.

Переміщення матеріальних цінностей з місця їх зберігання в інші місця здійснюється в дозвільному порядку. Підставою для переміщення матеріальних цінностей є письмове розпорядження керівника установи банку матеріально відповідальній за них особі.

У разі пожежі, аварії, стихійного лиха евакуація майна проходить під контролем керівників підрозділів, персоналом установ банку або спеціально створеними евакуаційними командами за заздалегідь підготовленими описами матеріальних цінностей.

Таким чином, охорона є однією з умов ефективного функціонування банку на ринку банківських послуг і вимагає ретельного виконання її заходів та встановлених правил всіма працівниками, клієнтами і відвідувачами банку.