Вулкани

Вулкани – геологічні відтворення, що виникають над каналами стром болі, щілинами в земної корі, через яки на земну поверхню може викидатися лава, гарячи гази і уламки гірських порід. Енергія вулканічних вивержень дуже велика і може бут _Вулкано прирівняна до енергії ядерної зброї. Вулкани поділяються на діючі, потенційно діючі та згаслі. До діючих відносяться ті вулкани, які вивергалися або виділяли гарячі гази і воду за останні 3500 років. До потенційно-діючих належать вулкани, які вивергалися в період 3500 - 13500 років тому. Вулкани, які зберегли свою зовнішню форму але не проявляли активності протягом останніх 100 тисяч років, називають згаслими. На початок 1990 року на планеті нараховувалось 947 діючих вулканів.

Вулканологи розробили шкалу, яка характеризує тип виверження вулкану.

Основними вражаючими факторами при виверженні вулкану є гравітаційна сила, що діє на масу породи ударна хвиля, попіл, вулканічні гази (вуглекислий, сірководень, І

сірчистий тощо), теплове випромінювання, лава з температурою близько 1000°С, що може рухатися по схилу із швидкістю до 80 км/год і поширюватися на відстань до ЗО км, а інколи і до 100 км.

Вторинні вражаючі фактори - пожежі, цунамі, вибухи, завали, повені, зсуви, кислотні дощі, що випадають навіть на відстані близько 500 км від вулкану.

ЗСУВИ

Зсуви формуються, як правило, на ділянках, які утворені водомірними та водоносними породами ґрунту (породи чергуються між собою).

Зсуви - звичайне явище в тих місцях, де активно відбуваються процеси ерозії схилів. За ознакою механізму зсувного процесу виділяють такі типи зсувів: зміщення, видавлювання, гідравлічний винос та ін. За глибиною залягання поверхневого шару зміщення зсуви бувають поверховими - до 1 м, дрібні - до 5 м, глибокі - до 20 м, дуже глибокі - понад 20 м.

За масою виносу ґрунту зсуви розподіляються на:

• малі - з виносом менше 10 тис. м³ суміші порід і матеріалів,

• середні — з виносом від 10 до 100 тис. м³,

• великі — від 100 тис. м³ до 1 млн. м³,

• дуже великі — більше 1 млн. м³.

За швидкістю руху зсуви бувають швидкі (час розвитку вимірюється секундами та хвилинами), середньої швидкості (хвилини, години), повільні (дні, роки). У районах активної господарської діяльності (Прикарпаття, Крим, Донбас, Одеська, Дніпропетровська, Хмельницька та інші промислові агломерації) зареєстровано 140 тис. зсувів. Загальна сума втрат від зсувів, за зазначених 30 років, сягає близько 85 млн. грн., в т ч. у Дніпропетровській обл. - понад 35 млн. грн., Луганській обл. - близько 22 млн. грн., у Чернівецькій обл. - понад 20 млн. грн.

У разі попередження про зсув необхідно якомога швидше покинути приміщення у вийти в безпечне місце. Для прогнозу і контролю розвитку зсувів проводять детальні геологічні дослідження і складають карти, із зазначенням аерофотозйомки; виявляють ділянки накопичення зсувного матеріалу; визначаються особливості породи, кути нахилу, характер підземних і поверхневих вод. Реєстрація зсувних процесів ведеться на схилах за допомогою опорних реперів. Попередження та захист від зсувів передбачає ряд пасивних та активних заходів. До пасивних відносяться охоронно-обмежувальні заходи: заборона будівельних та вибухових робіт, підрізання зсувонебезпечних схилів. До активних заходів відносять укріплення зсувонебезпечних схилів берегів морів, річок та озер підпірними та водовідвідними стінками, набережними. Ґрунти, що зсуваються укріплюють бетонними палями, розташованими в шахматном порядку, проводять штучне заморожування ґрунтів, висаджують на схилах рослини з потужною кореневою системою. Для стабілізації зсувів в мокрих глинах проводять їх попереднє осушення, відведення поверхневих та ґрунтових вод роблять канави, штольні горизонтальні свердловини.

ОБВАЛИ

Обвал - рух гірських порід вниз по схилу. Причиною обвалу є природні процеси руйнування гірських порід під впливом зміни тепла і холоду, вивітрювання, водної ерозії, підмиву тощо. Обвали природного походження спостерігаються у горах, на берегах морів, обривах річкових берегів. За статистикою на сьогодні 80% обвалів так чи інакше пов'язані з антропогенним фактором, в основному їх причиною є проведення будівельних робіт, гірських розробок.

ПРОВАЛ

Провали поверхні землі виникають через наявність природних або штучних підземних пустот. В Україні провали найчастіше спостерігаються в західних областях, що пов'язано як із особливостями геологічної будови підстилаючих порід регіону, так і з видобутком корисних копалин. Провали можуть досягати значних розмірів.

СЕЛІ

Селі - це короткочасні грязекам'яні потоки, що найчастіше формуються в руслах гірських річок. Причинами селів можуть бути землетруси, сильні снігопади, зливи, інтенсивне танення снігу, а також обрушення у русло річки великої кількості крихкого матеріалу. На відміну від звичайних потоків селі рухаються, як правило, не безупинно, а окремими валами (хвилями). Об'єми селевих потоків можуть досягати сотень тисяч, а інколи мільйонів кубічних метрів, розміри уламків — 3-4 м, маса — 100-200 т. Основна небезпека селів - це величезна кінетична енергія грязевих потоків, швидкість руху яких може досягати 15 км/год.

За силою селеві потоки поділяються на групи:

• сильні (винос понад 100 тис. м³ селевої маси),

• середньої сили (10 - 100 тис. м ),

• слабкі (менше 10 тис. м ).

Селеві потоки виникають раптово, швидко зростають та тривають звичайно 1-3 години, іноді 6-8 годин. Селі прогнозуються за результатами спостережень та метеорологічним прогнозом. Місцевості, розміщені при виходах гірських долин на рівнину, часто страждають від дії селів.

Для надання допомоги людям, які потрапили у селевий потік, використовують жердини, дошки, мотузки та інші підручні засоби. Вивід людей з потоку здійснюється за напрямком його руху, поступово наближаючись до краю селенебезпечної зони.

Від селів неодноразово страждала Алма-Ата. Особливо великий сель відбувся 8 червня 1921 року. На місто селевим потоком було винесено близько 1,5 млн. тонн породи. Загинуло понад 400 осіб. В Україні селеві потоки виникають у Криму і Карпатах. У гірських районах Криму в основному утворюються турбулентні селеві потоки, в Карпатах селі являють собою розріджені зсувні маси.

Для забезпечення безпеки життєдіяльності під час цих явищ проводяться профілактичні проти селеві заходи: будуються селезатримуючі та селенаправляючі гідротехнічні споруди, здійснюється спуск талої води, посадка дерев, закріплюється рослинний шар на гірських схилах, регулюється вирубування лісу. У селенебезпечних районах створюються автоматичні системи оповіщення про селеву загрозу та розробляються відповідні плани заходів.

ПОВЕНІ

Гідрологічні небезпечні явища включають; високі рівні води (повені), дощові паводки, затори і зажери, дію вітру тощо.

Повінь - тимчасове затоплення значної частини суші водою в результаті піднімання рівня води у річці, озері або морі. За даними ООН, повені становлять 40 % всіх природних катастроф. За даними ЮНЕСКО, від річкових повеней за 20 років (1947 - 1967 рр.) на Землі загинуло близько 200 тис. осіб. У 1953 році в Голландії відбулася дуже сильна повінь, під час якої рівень води досягав 4,6 м. Захисні споруди не витримали. Загинули тисячі людей.

Острови дельти Неви, на яких був заснований Санкт-Петербург, 3-1703 р. понад 260 раз заливались водою.

У серпні 1973 р. через зливові дощі вийшла з берегів річка Інд у Пакистані та Індії. У зоні затоплення опинилися 22 міста і 10 тис. сіл, вода зруйнувала майже 1 млн. будівель, загинуло більше 1000 людей, 800 тис. жителів залишилися без даху над головою.

Повінь у Сомалі в листопаді 1997 р., пов'язана з сильними опадами, забрала понад 1800 людських життів.

У 2002 році ряд країн західної Європи, зокрема Німеччина, Чехія, Австрія, постраждали від однієї з найсильніших в історії цих країн повеней. Незважаючи на всі захисні заходи, під час повені загинуло близько 100 осіб, вода залила величезні площі, постраждали сільськогосподарські угіддя, промислові та житлові райони, культурні пам'ятки. Матеріальні збитки оцінюються понад 4 млн. доларів.

У тому ж таки 2002 році велика повінь спостерігалася не тільки в Європі, айв Азії, там загинуло близько 1000 осіб.

Катастрофічні повені з великими матеріальними збитками, а також людськими жертвами в останні роки відбуваються у За­карпатті, їх причиною є не тільки природні фактори, але й непродумана діяльність людей, в першу чергу, вирубка лісів. В Україні повені є найпоширенішим стихійним лихом.

Залежно від причин повені природного характеру поділяють на: Повені, зумовлені випаданням сильних опадів або інтенсивним таненням снігу (льодовиків) у її басейні річки. Повені, що виникають внаслідок поєднання паводкових вод з льодоходом.

Найвірогідніше зони можливих повеней на території України: у північному регіоні - басейни річок Прип'ять, Десна та їх притоки. Площа повені лише в басейні р. Прип'яті може досягти 600 - 800 тис. га; 4 у західному регіоні - басейни верхнього Дністра (площа може досягати 100 - 130 тис. га), Тиси, Прута, Західного Бугу (площа можливих затоплень 20 - 25 тис. га) та їх приток; 4 у східному регіоні - басейни Сіверського Донця з притоками річок Ворскли, Сули та інших приток Дніпра; у південному і південно-західному регіонах - басейни приток Нижнього Дунаю, річки Південний Буг та її приток.

Тривалість повеней (затоплень) може досягти 7-20 діб і більше. При цьому можливе затоплення не тільки 10-70 % сільськогосподарських угідь, але й великої кількості техногенно небезпечних об'єктів.

Повені часто супроводжувались селевими потоками та зсувами, руйнуванням житлових будинків, захисних дамб, мостів, доріг та людськими жертвами.

Захист людей в умовах повені включає оповіщення, евакуацію людей та інші заходи відповідно до планів боротьби з повенями та захисту населення.

З метою попередження повеней створюються водосховища для регулювання річкового стоку, будуються спеціальні захисні споруди (дамби). Так, на річці Дніпро створена мережа водосховищ, яка дозволяє планомірно регулювати річковий стік та значно зменшувати масштаби повеней. Наприклад в Росії, в дельті Неви будується захисний комплекс довжиною понад 25 км, який закриє акваторію та стане захистом від повеней.

Для забезпечення захисту під час повені здійснюється підготовка сил цивільної оборони та населення.

Особиста безпека. Почувши попередження про загрозу повені відключіть газ, електроенергію і негайно виходьте у безпечне місце -на підвищення. Якщо повінь розливається повільно і ви маєте час, вживайте заходів щодо рятування майна та матеріальних цінностей: перенесіть їх у безпечне місце, а самі займіть верхні поверхи (горище), дахи будівель. Зробіть запас продуктів харчування та питної води. Використовуйте наявні плавальні засоби або зробіть їх із колод, дощок, автомобільних камер та інших предметів.

Опинившись у воді, скиньте з себе важкий одяг (шерстяний одяг здатний зберігати тепло у воді, тому у холодній воді його скидати не рекомендується) та взуття, скористуйтесь плаваючими поблизу або піднятими над водою предметами та чекайте допомоги.

Дії під час повені на підприємствах. Коли є загроза повені, на підприємствах при необхідності зупиняється робота деяких підрозділів, цехів, відділів, а в окремих випадках і всього підприємства. У навчальних закладах та дитячих установах припиняються заняття. У підрозділах, які тимчасово припинили роботу, виключають електроенергію, припиняють подачу пари, газу, води.

На об'єктах організовують цілодобове чергування відповідальних посадових осіб, спеціалістів аварійно-технічної служби.

Для захисту від затоплення населених пунктів, господарських будівель, виробничих приміщень споруджують найпростіші захисні гідротехнічні споруди: земляні насипи, загати, греблі. Крім цього, потрібно організувати спостереження за такими спорудами. Поблизу них, на випадок просочування води, розміщують аварійні матеріали для закривання проривів і для нарощування дамб.

Розміри людських та матеріальних втрат під час повені залежить від характеру і масштабів повені, щільності населення на території, що затоплюється, відстані населених пунктів від джерела повені, характеру забудови, вартості матеріальних цінностей, розміщених на території затоплення, наявність захисних споруд, екологічно небезпечних об'єктів, пори року і доби тощо.

Важливими умовами ефективного проведення рятувальних робіт під час повені є прогнозування можливого часу виникнення і масштабів повеней, своєчасність оповіщення населення і його евакуації, організація пошуку людей на затопленій території, чіткість проведення аварійно-рятувальних робіт, кількість рятувальних загонів їх забезпеченість спеціальними засобами та технікою і підготовленість особового складу цих формувань, своєчасність і якість надання медичної допомоги потерпілим, організація чіткої взаємодії між органами охорони здоров'я, рятувальними та іншими формуваннями, що беруть участь у ліквідації наслідків повені та наданні першої медичної допомоги потерпілим.

В умовах великого міста у разі катастрофічної повені питома вага потерпілого населення, яке потребує екстреної медичної допомоги (у % від чисельності населення), буде коливатися у теплий період року вдень від 0,02% до 2,7%, уночі — від 0,06% до 4,5%; у хо­лодний період року — від 0,04% до 4,3% удень і до 0,08%-5,7% уночі.

При безпосередній загрозі затоплення рішенням начальника ІДО району (об'єкта) приводиться в готовність пункт управління, на якому організують чергування відповідальних посадових осіб уточнюють завдання штабу, служб і формувань цивільної оборони.

Із виникненням загрози затоплення організовують термінову евакуацію населення та матеріальних цінностей. Населенню повідомляють місця розгортання збірних евакуаційних пунктів, строки прибуття на пункти, маршрути евакуації.

Пошук людей на затопленій території та евакуацію здійснюють формування цивільної оборони, населення і, при можливості, військові підрозділи. Для цього залучаються всі плавзасоби (боти, баржі, катери, човни) тощо, можна використати підручні засоби (колоди, дошки, бочки) і спорудити плоти, переправляти людей дозволяється і у позначеному броді глибиною не більше 1 м.

Після того, як вода спала приступають до ліквідації наслідків затоплення, повені. Ці роботи передбачають: відведення води із затоплених місць та їх осушення; завалювання і прибирання напівзруйнованих споруд, які не підлягають відновленню; відкачування води із підвальних та інших приміщень; ремонт пошкоджених водою будівель, комунально-енергетичної мережі, доріг, мостів та інших споруд; очищення затоплених ділянок, сільськогосподарських земель, угідь, території тваринницьких ферм, сільських вулиць, дворів та ін.

Інженерний захист від повеней передбачає будівництво малих і великих водосховищ, що дозволяє зрегулювати стік річок і таким чином зменшити небезпеку виникнення повеней у паводкові періоди. Проблема контролю за затопленнями, повенями потребує довгострокового прогнозу.