ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА

ПРОШИН Д.В., СТЕПАНОВА Г.А.

ІМІДЖМЕЙКІНГ

ЕЛЕКТРОННИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Дніпропетровськ-2009

ЗМІСТ

ТЕМА 1. Іміджмейкінг як навчальна дисципліна (мета, завдання, актуальні аспекти) 3

ТЕМА 2. Принципи формування іміджу 9

ТЕМА 3. Специфіка формування персонального іміджу 22

ТЕМА 4. Специфіка формування габітарного та речового іміджу 27

ТЕМА 5. Специфіка формування вербального іміджу 33

ТЕМА 1.

Іміджмейкінг як навчальна дисципліна (мета, завдання, актуальні аспекти)

1. Поняття іміджу

2. Типи іміджу

3. Складові частини іміджу

Одним із важливих аспектів загального сприйняття та оцінки людини (товару, організації) є враження, яке вона справляє, тобто її імідж (образ). Незалежно від намірів як самої організації, так і фахівців із зв’язків з громадськістю, імідж – об’єктивний фактор, який відіграє суттєву роль в оцінці будь-якого соціального явища або процесу. Поняття «імідж» походить від латинського «imago», пов’язаного із «imitari», що означає «імітувати».

Імідж – це емоційно забарвлений образ конкретної людини, товару, організації, який існує в масовій свідомості.

Образ – це уявна «картинка», що виникає у свідомості людини в результаті безпосереднього чи опосередкованого відображення дійсності. В образі відбито не тільки зовнішні, алей внутрішні характеристики відповідних об’єктів, предметів, явищ. Поняття іміджу включає не тільки природні властивості особистості, але й спеціально напрацьовані: воно пов’язане як із зовнішнім виглядом, так і з внутрішнім змістом людини, її психологічним типом, риси якого відповідають вимогам часу і суспільства. Отже, імідж містить, як мінімум, три складові: зовнішній вигляд, психологічні властивості та соціальні характеристики відповідно до потреб часу і суспільства. Але виявляються ці компоненти у зовнішніх характеристиках людини: поведінці, манері говорити, стилі одягу, оформленні інтер’єрів, житла та офісу. Іміджування – це свого роду маніпулювання зовнішніми характеристиками з метою створення сприятливого враження. Однак за цим не криється обман. Мистецтво і техніка створення образу полягають в тому, щоб зрозуміти, що є привабливим для інших, пізнати самого себе, узгодити ці дані й свої зовнішні характеристики.

Говорячи про імідж керівника (менеджера), слід брати до уваги, що сенс поняття «імідж» складається з різних компонентів. «Практична психологія для менеджерів» відокремлює чотири найважливіших:

1. Професіоналізм і компетентність;

2. Моральна надійність;

3. Гуманітарна освіченість;

4. Деякі навички «психотехнолога» (психотехнологія – галузь практичного застосування психологічних технік управління людьми).

З описаних у літературі різних типів іміджів ми виділили п’ять:

З точки зору адекватності виділяються такі типи іміджу:

1. Дзеркальний. Це імідж, властивий нашому уявленню про себе або уявленню керівників організації про своє підприємство, тобто про тем, який вигляд, на думку її керівників, має організація в чужих очах.

2. Поточний. Реальний імідж людини, товару, організації. Може бути побудований на непорозумінні або недостатності інформації.

3. Бажаний. Імідж, який людина, товар або організація хотіли б мати в чужих очах; відбиває те, до чого людина прагне (якою б вона хотіла бути). Цей тип іміджу розкриває значущість мети і завдань для людини та відповідність її здібностям.

За кількістю носіїв (або суб’єктів) іміджу виокремлюють:

1. Корпоративний. Імідж самої організації як цілого, а не її продуктів або послуг.

2. Множинний. Кожний підрозділ організації може створювати в очах громадськості свій власний імідж; такий імідж утворюється за наявності низки незалежних структур замість однієї єдиної компанії, наприклад, імідж авіакомпанії.

За характером оцінного фактора виокремлюють:

1. Позитивний імідж.

2. Негативний імідж.

З точки зору соціальної ролі людини імідж буває:

1. Особистісний (думка про людину, заснована на оцінці її характерологічних, людських властивостей, що не пов’язані з професією).

2. Професійний (імідж людини як професіонала, який характеризує його компетенцію, глибину знань, рівень володіння ремеслом).

З точки зору іміджутворюючих факторів виділяються такі типи іміджу:

1. Габітарний (характеристика зовнішнього вигляду людини).

2. Середовищний (характеристика «середовища перебування» – робочий кабінет, автомобіль, житло тощо).

3. Уречевлений (імідж людини, який створюється на основі продуктів її діяльності).

4. Вербальний (імідж, створений на основі оцінки якості мовлення людини – грамотність, володіння ритмікою, інтонацією та ін.).

5. Кінетичний (імідж, створений на основі психологічної характеристики рухів людини, її міміки, поз тощо).

Імідж поділяється і за сферами застосування: політика, бізнес (імідж менеджера), окремо – шоу-бізнес (імідж актора, виконавця (т.зв. «зірки»)).

Суб’єктом іміджу є ті реалії, які у свідомості оточуючих можуть викликати певне уявлення, думку, враження, зрештою певний образ. Такими реаліями можуть бути людина, товар, організація, географічний пункт тощо.

Об’єктом іміджу є зовнішні та внутрішні властивості людини, товару, організації (тобто суб’єкта іміджу), завдяки формуванню або напрацюванню яких у оточуючих складається потрібне суб’єктові уявлення, думка, враження або образ.

Складові частини іміджу:

1. Психологічні характеристики людини – базис, на якому все будується. Вони вивчаються для побудови ідеального, «абсолютного» іміджу і розглядаються до початку роботи над іміджем. Психологічні характеристики включають:

• інтелектуальні характеристики (рівень і якість інтелекту, ступінь реалізації інтелектуальних можливостей;

• емоційні характеристики (емоційна стабільність, засоби емоційної адаптації, сила ego, основні цінності, вольові якості);

• мотиваційні характеристики (рівень спонукання психологічних потреб, порівняльна їх сила та вплив на поведінку);

• ділові характеристики (лідерські якості, вміння керувати, організаторські таланти, вміння брати на себе відповідальність, стиль управління тощо)

2. Зовнішні характеристики – зовнішність, міміка, манера говорити, одяг тощо.

3. Особливості поведінки. Завдяки поведінці будь-який імідж набуває завершеного вигляду. У цьому аспекті робота іміджмейкера зводиться до того, щоб виділити реальні достоїнства і відсунути на другий план негативні риси. Поведінкові характеристики включають:

• характеристики спілкування (доброзичливість, здатність до співпраці, такт, гнучкість, міжособистісна дистанція, схильність до домінування);

• розуміння себе і свого і свого оточення (здатність до об’єктивності, сприйнятливість, здатність до самоспостереження, відкритість до нового досвіду, емпатія – розуміння іншої людини як самого себе).

4. Діловий етикет – знання психології ділового спілкування, ведення переговорів, національних особливостей спілкування.